WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Міжгалузеві промислові картелі вугільної генези - Реферат

Міжгалузеві промислові картелі вугільної генези - Реферат


РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Міжгалузеві промислові картелі вугільної генези
Побудова інтеґрованих технологічно пов'язаних систем забезпечує економічні переваги, недосяжні для галузевих підприємств. Разом з тим, шахти залишаються нерентабельними, держава продовжує витрачати на існування національної вугільної промисловості значні фінансові кошти, хоча їх не вистачає не тільки на розширене, але і на просте відтворення основних фондів. Тому директивними документами, наприклад, програмою "Українське вугілля" [1, розділ ІІІ, пункт 44] передбачене максимальне залучення в галузь інвестицій недержавної природи.
Ланцюг "Вугілля-Кокс-Метал" і "Вугілля-Енергія" не є українською особливістю: міжгалузеві промислові комплекси вугільної генези актуальні і для інших країн, зокрема Росії. Так, відомі три найбільші компанії, що розглядають вугільний бізнес як базу для подальшого розвитку своїх стратегічних інтересів - це Сибірська вугільна енергетична компанія (СВЕК), що входить у Групу МДМ, "Євраз-Холдинг" і "Північсталь" [2]. Поділ компаній відбувся у відповідності зі стратегічними інтересами і якісними характеристиками вугілля: СВЕК контролює близько 70% видобутку енергетичного, а металургійні холдинги "Євраз-Холдинг" і "Північсталь" - понад 90% російського ринку коксівного вугілля.
Але, на відміну від України, де шахти донедавна практично повністю знаходилися, а зараз в основному знаходяться у власності держави, російські вуглевидобувні підприємства, включені в інтегровані системи, є приватними, а ці системи (ФПГ-власники), природно, є їх інвесторами.
Досліджуючи проблему міжгалузевих промислових комплексів, вітчизняні аналітики акцентують увагу або на економічних перевагах таких утворень [3-4], або застерігають від політичної, або й економічної небезпеки інтеґрації підприємств [5-6].
Проблема поліпшення інвестиційного клімату у вугільній промисловості України потребує створення цілісної картини функціонування інтеґрованих систем вугільної генези, зокрема, доведення (аргументації) їх картельної природи.
Традиційним є формулювання, відповідно до якого картель є формою об'єднання виробників чи споживачів, гласна чи негласна угода групи близьких за профілем підприємств, фірм, компаній про обсяги виробництва і продажі, ціни, ринки збуту. Мета створення картелів - збільшення прибутку за допомогою усунення, обмеження і регламентації конкуренції усередині об'єднання і придушення зовнішньої конкуренції з боку фірм, що не беруть участь у даній угоді [7]. Разом з тим, картельна угода як домовленість між двома чи декількома підприємствами, фірмами про створення картелю, може бути не тільки горизонтальною, що укладається між однаково спеціалізованими фірмами, але і вертикальною, спрямованою на обмеження гнучкості ринку, що досягається за рахунок обмеження його автомістичності і плинності [7]. Виходячи з цього, можна допустити можливість створення картелів усередині ланцюжків "Вугілля-Кокс-Метал". Для визнання факту створення картелю необов'язкова наявність публічної угоди, але має бути ознака одержання додаткового прибутку за рахунок порушення природного ходу конкуренції.
В Україні склалася ситуація, коли приватні металургійні і коксохімічні заводи сировинно пов'язані з державними вуглевидобувними підприємствами. Державна підтримка вугільної промисловості (фінансування капіталовкладень, дотації на погашення різниці між витратами і ціною, фінансування закриття підприємств тощо) стала для національних бізнес-еліт потужною підтримкою у формуванні високих прибутків. "У держави має залишитися контрольний пакет акцій шахт," - однозначно висловився у 2002 р. (у розпал дебатів про приватизацію вугільної промисловості України) генеральний директор ЗАТ "АРС" [8].
Виходячи з прийнятої стратегії, були побудовані взаємини могутніх українських метакорпорацій з вуглевидобувними підприємствами. Метакорпорація [9] - термін, що видається найбільш зручним для позначення міжгалузевих комплексів, таких як "Вугілля-Кокс-Метал", незалежно від їхнього призначення, статусу і форм власності (чи то корпорації, концерни, холдинги, ВАТ, ТОВ тощо). Даний термін так само правомірний, як і "інтеґрована корпоративна структура" [10], або "зв'язано-диверсифікована система" [11-12], "інтергломерат" [13], "інтеґрована бізнес-група" [14].
Основними рисами згаданих систем є те, що Я. Паппе [15] позначив як критерії метакорпорацій:
- хоча б частина економічних агентів є комерційними організаціями, що діють з метою одержання прибутку;
- між агентами існують стійкі зв'язки більш тверді, ніж ринкові. Це означає, що в деяких істотних аспектах все об'єднання виступає як єдине ціле;
- існує стратегічний центр прийняття рішень, що може бути як юридичною особою, так і групою фізичних осіб-власників і вищих менеджерів, що є центральним елементом.
Саме в таких стратегічних центрах була спланована конструкція з контролем державних вугільних підприємств із боку недержавних структур. Схема досить проста: наприклад, державне підприємство (ДП) "Краснодонвугілля" продає вугілля тільки своєму інвестору - компанії "АРС", зі свого боку компанія "АРС" надає шахтам підприємства вуглевидобувну техніку, розраховується за вкладені інвестиції коксівним вугіллям, маючи кошти також на виплату податків, зарплати і придбання необхідного устаткування [16].
Виконані в Інституті економіки промисловості НАН України за даними 2002 р. дослідження українського ринку незбагаченого вугілля дозволили установити ряд цінових закономірностей (рис. 1). Серед одержувачів, як видно з кумулятивної кривої, найдешевші в середньому (майже 3,5 млн т) постачання призначалися для КХЗ і металургійних заводів (3), більш дорогі (для великих одержувачів) - на ЦОФ (1), ТЕС (2) і, нарешті, імпортерам (6).
"Контроль над підприємством відбиває здатність контролюючої групи (КГ) відповідно до власних інтересів визначати його політику, призначати і зміщувати керівні органи, формувати механізм розподілу доходів і брати участь у їхньому присвоєнні" [17]. Прийнято розрізняти владні і фінансові складові контролю.
У юридичному плані контроль над підприємством являє собою природне право власників цього підприємства використовувати капітал на власний розсуд і з найбільшою для себе вигодою. Водночас контроль, здійснюваний не власниками капіталу, є вторгненням у виняткову компетенцію власників. У цьому випадку КГ фактично узурпує частину повноважень власників. Важливим є те, що, узурпуючи частину прав власності, центр контролю залишає за власниками відповідальність як тягар володіння власністю.
Вітчизняним метакорпораціям вдалося сконцентрувати економічну владу й активно застосувати її до всіх можливих [18] компонентів, включаючи владу на ринку; владу в економічній і суспільній системах у цілому.
В одному з номерів газети "Абсолютно секретно" була опублікована стаття, присвячена великим промисловим структурам у Росії [19]. У її розділі "Чеболь1 по- російському", зокрема, була висловлена гіпотезапро те, що держава всерйоз схвалює формування олігопольної системи в економіці на всіх рівнях. "Олігопольний ринок - ринок для своїх, коли велика частина ресурсів поділена обмеженим числом найбільших гравців. Такими гравцями стають агресивно нарощуючі свій потенціал вертикально-інтеґровані холдинги. Процес олігополізації особливо помітний у металургії, ТЕК і найближчих галузях… Державі тим зручніше регулювати ринок, чим менше на ньому гравців, чим нижча і "локализованіша" конкуренція гравців на ринку" [Там само, с. 4]. Закріплення олігополії дає можливість окремим господарюючим суб'єктам далеко відірватися від конкурентів, лідерам поділити між собою ринок і одержувати надприбутки, прикладом чого можуть бути південнокорейські чеболі і японські кейрецу.
Виступаючи на науковій конференції "Стратегія сталого розвитку і структурно- інноваційна перебудова української економіки", екс-президент України Л. Кучма досить відверто висловив своє бачення економічної стратегії країни, що проходить період "суспільства великої корпорації2". Незважаючи на проголошений раніше європейський вектор розвитку, як приклади для

 
 

Цікаве

Загрузка...