WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку - Реферат

Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку - Реферат

конкурентоспроможності науково-технічного потенціалу цих країн на світовому ринку (рис.5).
Рис. 5. Провідні експортери науково-технічних послуг за 2002-2003 рік, у млрд. дол. США
Географічна структура імпорту науково-технічних послуг за цей же період має такий вигляд: США - 35 млрд. дол. (20,6 %), Німеччина - 41,9 млрд. дол. (24,7 %), Японія - 25,5 млрд. дол. (15 %), Італія - 19,7 млрд. дол. (11,6 %), Франція - 18 млрд. долл. (10,6 %), Великобританія - 15,7 млрд. дол. (9,2 %) (рис.6).
Рис. 6. Провідні імпортери науково-технічних послуг за 2002-2003 рік, млрд. дол. США
Не дивлячись на успішну співпрацю України в міжнародному концерні "Морський старт", в україно-російських програмах "Дніпро", "Космотрас", пов'язаних з космічною технікою, розробку літаків Ан-140 і Ан-70, проекти в сфері нових технологій, зокрема в напрямку "Нанофізика і нанотехнології" слід констатувати низьке становище України на міжнародній арені.
СНД став спробою інтеграції країн колишнього СРСР, намаганням не допустити повного розпаду старих господарських зв'язків, виявити і зберегти ефективні напрямки співробітництва. Він зміг виконати важливу функцію: призупинив відцентрові тенденції на пострадянському просторі і став основою для формування нових структур економічної і політичної інтеграції окремих його членів.
У рамках відновлення традиційних зв'язків і розширення ринків Росія й інші члени СНД накопичували ресурси і виробляли нові механізми для переходу до більш розвинутих і глибоких форм інтеграції - Євразійського економічного співтовариства (Євразес) і Єдиного економічного простору (ЄЕП).
Загальні культурні і соціальні традиції, збережені контакти й усе ще взаємозалежна інфраструктура об'єктивно підсилюють інтеграційні тенденції, що стають більш вираженими в умовах економічного росту країн-учасниць.
Не можна не згадати і про менш масштабні, але досить важливі у контексті європейських відносин інтеграційні угруповання - такі як Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) і ГУУАМ. Це організації регіонального співробітництва, що реалізують конкретні проекти, найбільш значимі дня даних територій у процесі створення транспортного кільця навколо Чорного моря (рис.7-10).
Рис. 7. Географія експорту торговельних операцій України з країнами ЧЕС, млн. дол. США (без РФ, експорт у яку складає 3189 і 4311 млн. дол. у 2002 і 2003 році відповідно) Рис. 8. Географія імпорту торговельних операцій України з країнами ЧЕС, млн. дол. США (без РФ, експорт у яку складає 6317 і 8646 млн. дол. у 2002 і 2003 році відповідно)
Сприяння підприємництву (насамперед малому бізнесові), підготовка кваліфікованих кадрів, поліпшення стану довкілля - найважливіші напрямки діяльності цих організацій. Останнім часом підсилюються і такі аспекти спільної діяльності як боротьба з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків і контрабандою зброї.
Рис. 9. Географія експорту торговельних операцій України з країнами ГУУАМ Рис. 10. Географія імпорту торговельних операцій України з країнами ГУУАМ
Діяльність інтеграційних об'єднань - приклад економічної оптимізації і механізм вирішення загальних проблем (від екологічних до інноваційних). Вона також є відповіддю на виклики глобалізації, формою найбільш адекватного пристосування до нових світогосподарських умов.
Тріада світової економіки, у структурі якої знаходяться країни з різним рівнем інтернаціоналізації, трансформується в тріаду системно взаємозалежних національних економік.
Отже, і на стадії глобальної інтернаціоналізації домінуючими залишаються взаємини "національна економіка - транснаціоналізація - регіональна інтеграція" (рис. 11). Це говорить про необхідність перегляду існуючих тенденцій і основних напрямків у формуванні національної регіональної політики.
Рис. 11. Детермінанти сучасного світового економічного розвитку
За період ринкових перетворень в Україні відбулися певні позитивні зрушення щодо підвищення ролі регіонів, децентралізації і регіоналізації управління макроекономічними процесами. Разом з тим, потребують вирішення багато економічних, правових, організаційних і соціальних проблем, що є бар'єрами на шляху інтеграції України у світову систему господарювання:
- невідповідність адміністративно-територіального розподілу вимогам ефективного управління регіонами і вимогам, що висуває світова (особливо європейська) практика; нерівномірність економічного розвитку регіонів, що не дозволяє забезпечити достатню економічну базу для розв'язання економічних проблем;
- несформованість комплексного законодавчого забезпечення функціонування місцевого самоврядування, яке б гарантувало реалізацію положень Конституції України, базового закону про місцеве самоврядування і Європейську Хартію про місцеве самоврядування;
- невідповідність бюджетного процесу, сучасної бюджетної системи України, принципів формування державного і місцевого бюджетів практиці розвинутих країн Заходу і конституційним положенням в Україні, що не дозволяє забезпечити необхідну фінансову базу і необхідну мобільність місцевої влади;
- більш низький, ніж у країнах Центральної і Східної Європи, рівень ринкових перетворень, що при входженні прикордонних територій України в регіони транскордонного співробітництва стає певним бар'єром інтеграції і формує переважно торговельну модель їхнього розвитку;
- застарілі організаційні структури управління, що не дозволяють враховувати особливості функціонування недержавного сектора економіки, тенденції демократизації управління, характерні для розвинутих країн Заходу.
Пропонується використовувати новий механізм побудови територіальної системи України на основі побудови так званих територіально-промислових районів. Використання основних положень розроблюваної гравітаційної моделі інтеграційних процесів (яка у даний момент знаходиться в стадії розробки автором спільно з д.е.н., професором Філіпенком О.С. і с.н.с. Інституту економіки промисловості НАН УкраїниМедведкіним Т.С.), дає можливість оцінити з кількісної точки зору взаємодію економічних регіонів як усередині держави, так і в умовах транскордонного співробітництва, представити нове бачення регіональної політики в Україні.
Пропонується в більшому ступені делегувати повноваження в сфері здійснення економічної політики як внутрішньої, так і зовнішньої на рівень регіону, у процесі формування бюджетної політики з позицій формування і з позицій розподілу і перерозподілу фінансових потоків. Передбачається використовувати наступні назви і склад територіально-промислових районів:
1. Схід, зосереджує і розвиває базові галузі промисловості, такі як хімічна галузь, машинобудування, металургійний комплекс за підтримки впровадження нових технологій у сполучну ланку - вугільну галузь, що є стрижнем цього старопромислового регіону (Донецька, Луганська, Запорізька області).
2. Слобожанщина, зосереджує і розвиває наукомісткі, високотехнологічні виробництва за рахунок наявної потужної наукової бази, за допомогою функціонування різного роду інноваційних структур, зокрема технологічного парку "Інститут монокристалів", що відповідно до чинного законодавства має преференції в здійсненні інноваційної діяльності (Харківська, Сумська області).
3. Північ, передбачає активізацію будівельної галузі, розвиток авіаційного машинобудування, а також плавний перехід до від промислової орієнтації ТПР східних регіонів України до аграрної економіки північних регіонів (м. Київ, Київська, Чернігівська
Loading...

 
 

Цікаве