WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку - Реферат

Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Нова реґіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку
На рубежі ХХ - XXI ст. у системі міжнародних відносин спостерігалися досить неоднозначні і суперечливі явища і процеси. Проте, серед тенденцій їхнього розвитку можна виокремити два головних, тісно переплетених і взаємопрониклих потоки міжнародного життя - глобалізацію і регіоналізацію.
З одного боку, розпад двополюсної структури геополітичного устрою світу прискорив і поглибив процес регіоналізації світової політики і міжнародних економічних відносин, що розпочався практично відразу після Другої світової війни. З іншого боку, набирає обертів всебічна інтеграція насамперед країн Заходу - процес набагато більш складний, ніж просто скасування національних кордонів. Відбувається формування суспільства другого рівня стосовно традиційних національних держав. Тенденція до регіонального устрою світового співтовариства була піддана аналізові в політології, у соціології й економічній науці. Через об'єктивні причини найбільш розробленою виявилася економічна проблематика, тоді як для розвитку теорії регіоналізму потрібен оновлений понятійний апарат (ніж той, яким користується до сьогодні класична політична теорія).
У західноєвропейській економічній науці вивчення проблем регіоналізму здійснюється на протязі декількох десятків років і нерідко - в тісній взаємодії з концепцією федералізму. Найбільш широко ці теорії розповсюдилися у Західній Європі. Різні їхні варіанти поєднує думка про те, що в нинішньому своєму вигляді держава-нація застаріла і, по суті, не має сенсу, тим більше, що більшість сучасних міждержавних кордонів дуже умовні. Найбільшу загрозу для національної держави являє той факт, що крім міждержавного рівня співробітництва, що безупинно розширюється, держави-учасники делегують на наднаціональний рівень усе більш істотні повноваження. Водночас усі великі владні повноваження передаються на регіональний, місцевий рівень.
Однак, перш, ніж перейти до аналізу вищезазначених питань, необхідно зупинитися на поняттях, якими оперують при розгляді проблем регіоналізму в цілому. У першу чергу - це базове поняття "регіон". У науці існує безліч його визначень. Наприклад, Велика Радянська Енциклопедія, визначає регіон (від латинського "regio" - країна, область) як велику індивідуальну територіальну одиницю (природну, економічну, політичну тощо) [1]. Таке визначення цього поняття дозволяє наповнювати його різним змістом і дає можливість різнобічного підходу до сутності регіону в залежності від інтересу дослідника.
Первісне поняття регіону (Західна Європа, Східна Європа, Східна Азія, Близький Схід і т.д.) наповнювалося головним чином географічним, територіальним змістом. Однак з часом воно все більше починає включати інші фактори: подібність культур, політичну орієнтацію, оборонну взаємодію, морально-ціннісні і релігійні моменти, не говорячи вже про економічну взаємодію і загальні економічні інтереси.
У більш вузькому змісті, одні дослідники визначають регіон як господарсько-економічну спільність (наприклад, російський Волго-Вятський регіон, німецький Рур, американський Середній Захід і т.д.), інші - як географічно-адміністративну одиницю (область - в Україні чи Росії, земля - у Німеччині, штат - у США, і ін.), треті як культурно-історичну область (Поволжя, Північна Росія - у РФ, Нова Англія - у США і т.п.).
У глобальному контексті регіон може бути визначений як група суміжних країн, що являють собою окремий економіко-географічний, або близький за національним складом і культурою, або однотипний за суспільно-політичним устроєм район світу.
Тим часом існує і вузькоспеціалізоване тлумачення поняття "регіон". Так, регіони в аспекті зовнішньоекономічних зв'язків - це структурна частина або підсистема міжнародних економічних відносин, де процес інтернаціоналізації має регіональну основу, реалізовану часом поза існуючими політичними й адміністративно-територіальними кордонами.
Якщо об'єднати усі вищенаведені опінії і спробувати вивести найбільш загальне визначення, то під регіоном слід розуміти область, район, частину країни (систему політичної й адміністративної децентралізації), що відрізняється від інших сукупністю природних або історично сформованих, відносно стійких економіко-географічних та інших особливостей, що нерідко сполучаються з особливостями національного складу населення.
Простір як і всі об'єкти матеріальної і нематеріальної природи, має свої закономірності розвитку, обумовлені концентрацією економічної діяльності в обмежених ареалах, її поширенням у периферійні райони і дрейфуванням самих центрів у ході економічного розвитку.
Розробка просторових моделей функціонування економіки базується на існуванні універсальної циклічності подій, що управляють виникненням, посиленням і нівелюванням цих контрастів.
Класична теорія розвитку регіональної політики Фрідмана - модель "центр - периферія" - репререзентує економіку як систему взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою зон. У просторі якості економіки, зміни рівня економічного розвитку, техніки, культури, залежать від руху від центральних районів до периферійних.
Це найбільш економічно активні райони з передовими технологіями (місце зародження технологічних і соціальних нововведень) і величезна периферія - середовище їхнього поширення (з невеликою концентрацією населення, що характеризується архаїчністю, відсталістю, можливостями легкої експлуатації з боку центру) - виявляються на всіх рівнях - глобальному, регіональному, державному.
Взаємодія центральних і периферійних районів.
Постійне домінування центру над периферією забезпечується за рахунок постійної інноваційної діяльності: - у центрі найбільш інтенсивні контакти, доступ до інформації. Галузі, що найбільше відповідають статусу центра (наприклад, "старі" галузі промисловості - металургія, трудомісткі виробництва в нових галузях, і деякі невиробничі, наприклад, вузькоспеціалізовані науково-дослідні фундації) витісняються у найближчу, а потім і далеку периферію.
Слід зазначити, що центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов'язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення нововведень і інформації відбувається на трьох рівнях, схематично позначених на рис. 1:
1) від провідних економічних районів до районів периферії;
2) від центрів вищого рівня у центри другого порядку;
3) з великих міст у прилеглі райони.
1) 2) 3)
Рис. 1. Взаємодія центру економічних районів і периферії з точки зору потоків засобів виробництва
Радіус зони реалізації ресурсів району, нижня межа якого визначається граничним розміром ринку, а верхня - відстанню, поза якою центральний район уже не може забезпечувати периферію ресурсами (кількість ресурсів скорочується з ростом відстані, тому що збільшуються транспортні витрати) (рис. 2):
Рис.2. Залежність споживання ресурсів центральних районів периферійними районами
Центри більшвисокого порядку, тобто більшої забезпеченості різними ресурсами, мають широкий набір товарів і послуг, низького порядку (меншого ступеня забезпеченості ресурсами) - менший набір товарів і послуг. Ідеальне розташування центральних районів може бути тільки на нескінченній однорідній рівнині з рівномірним розміщенням ресурсів, однаковими транспортними комунікаціями, рівномірною щільністю і купівельною спроможністю населення. Очевидно, що наявність корисних копалин веде до підвищення щільності населення і зближення
Loading...

 
 

Цікаве