WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства - Реферат

Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства - Реферат

необхідний для виконання суспільно корисної праці.
Потрібно розрізняти поняття "трудові ресурси" і "робоча сила". Трудові ресурси - ширше поняття, що включає деяку частину запасів праці, яка не бере участі в процесі виробництва. Вони складаються з таких категорій людей: фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи домашнє та підсобне господарство; непрацюючі люди працездатного віку; зайняті професійною підготовкою.
Соціальну природу суспільства визначає робоча сила, що реально функціонує в процесі виробництва; це основна частина трудових ресурсів. Решта становить потенційну робочу силу, яка може брати участь у виробництві продуктів та наданні послуг.
Формування і використання трудових ресурсів у сільському господарстві має свої особливості. З розвитком продуктивних сил абсолютно зменшується чисельність працівників у галузі.
Природною основою формування трудових ресурсів сільського господарства є сільське населення (табл.1.6.). За 1970 - 2000 роки, його чисельність зменшилася в Україні на 5,7 млн. чоловік, або на 26,5%, а у Лісостепу - на 3,2 млн. чоловік, або на 35,1%.
Найшвидшими темпами чисельність сільського населення скорочувалося за аналізований період у Сумській, Хмельницькій та Вінницьких областях - відповідно на 46, 43 і 42 %, а найповільнішими - в Чернівецькій (3,8%), Тернопільській (27,4%) і Харківській (29,2%) областях. У результаті чисельність сільського населення в Лісостепу України на початок 2001 року становила 5 млн 912,8 тис. чоловік. Найбільше сільського населення проживає у Вінницькій (922,1 тис. чоловік.) та Київській (744,8 тис. чоловік.) областях.
Щорічне абсолютне й відносне зменшення чисельності сільського населення у досліджуваній зоні, як і в Україні загалом, є наслідком недоліків у використанні досягнень науково-технічного прогресу та антисоціальної стосовно селян аграрної політики. Впродовж більш як 80 років село було і залишається не тільки економічним, але й демографічним донором міст України та республік колишнього Радянського Союзу, а в останні роки ще й країн далекого зарубіжжя.
1.6. Динаміка чисельності сільського населення по областях Лісостепу (на початок року)
Мігранти села - переважно люди активного віку, в основному молодь, у процесі відпливу виносять із сільськогосподарського та інших виробників АПК робочу силу й одночасно переносять із села в місто потенційну народжуваність, демографічний потенціал.
Міграція населення із села в місто, як і міграція його з міста в село, природний процес. Але негативним у ньому є те, що велика частка мігрантів із села - людей молодого віку - призводить до порушення необхідного статево-вікового складу сільського населення та погіршення якісної характеристики робочої сили сільської місцевості. До того ж міграція сільського населення посилюється через незадовільні соціально-побутові умови життя у багатьох селах.
Інтенсивний відплив сільської молоді через незадовільні умови трудової діяльності й проживання в сільській місцевості активізував негативні демографічні процеси. Зростає кількість розлучень, зменшується кількість - шлюбів та народження дітей у селах. Водночас смертність і старіння сільського населення набули небачених темпів. Зумовлена цим кризова демографічна ситуація звузила природну основу відтворення жителів села, спричинила погіршення їхніх якісних параметрів і зниження трудового потенціалу, особливо зайнятих в аграрній сфері.
Аналіз свідчить, що абсолютне скорочення чисельності сільських жителів у Лісостепу відбувається, головним чином, внаслідок інтенсивного зменшення їхньої демографічної основи - дітей віком до 15 років. Протягом 1970 - 2001років кількість їх скоротилася більш, як на третину; на третину зменшилася кількість осіб працездатного віку, майже кожний третій житель села - пенсіонер за віком. Таким чином, структурно-динамічні зміни чисельності сільського населення досліджуваної зони відбуваються у двох протилежних напрямах: з одного боку, зменшується кількість дітей, підлітків та осіб працездатного віку, а з другого - зростає кількість пенсіонерів (табл.1.7.). Отже, сільське населення швидко старіє, звужується демографічна основа його відтворення. До того ж темпи цих динамічних змін набули стабільного, тенденційного характеру.
1.7. Демографічне навантаження сільського населення працездатного віку по областях Лісостепу (на 1000 чоловік працездатного віку припадає непрацездатних)
Абсолютне скорочення чисельності сільського населення призводить до обезлюднення і руйнування поселенського потенціалу Лісостепу. Протягом 90-х років лише в Харківській області призупинили своє існування понад 90 сільських населених пунктів. Основною складовою економічної кризи у сільській місцевості Лісостепу є різке зниження народжуваності. За 1990 - 2001роки абсолютна кількість народжених зменшилася на 47 тис. чоловік, або на 36%.
Основна причина зниження народжуваності до рівня, який не забезпечує навіть простого відтворення сільського населення, полягає в тому, що задоволення тут потреби у дітях, материнстві та батьківстві конкурує з низкою інших потреб, тим елементарніших, чим нижчий рівень життя. Якщо врахувати, що кожний третій селянин знаходиться за межею бідності, працівники аграрної сфери одержують заробітну плату, нижчу від прожиткового мінімуму, і сучасний рівень існування селян зведений до елементарного виживання, ситуацію з народжуваністю в сільській місцевості можна розглядати як кризову.
Економічні причини зниження народжуваності селян криються у виробничій сфері, насамперед у сфері праці. Та частина національного доходу, яка використовується на особисте споживання, навіть у некризових умовах не відшкодовувала необхідних витрат сім'ї на утримання не тільки третьої, але й навіть другої дитини. Тому сім'я з дітьми економічно не забезпечувалася, рівень життя її був нижчим, від соціально необхідного. За роки соціально-економічної кризи ситуація погіршилася, на що селянство відреагувало інтенсивним зниженням народжуваності.
В умовах різкого зниження народжуваності сільського населення, посилення його старіння прогресує показник смертності. Коефіцієнт смертності (кількістьпомерлих на 1000 селян ) зріс за 1990 - 2001 роки від 17,3 до 21,1.
Абсолютна і відносна кількість померлих перевищує відповідні показники народжень, тому природний приріст сільського населення має від'ємне значення. В 2001 році чисельність померлих у селах Лісостепу на 77 тис. чоловік, а України на 156,4 тис. чоловік перевищувала кількість народжених (табл. 1.8).
1.8. Природний рух сільського населення по областях Лісостепу України у 2001 р.
Депопуляція населення охопила всю сільську місцевість цієї зони та країни, а в Київській, Хмельницькій, Черкаській областях кількість померлих перевищує чисельність народжених майже в 97% поселень. У Київській, Полтавській, Сумській областях досліджуваної зони на одного народженого припадає троє померлих. Коефіцієнт природного приросту сільського населення в 2001 році становив у Лісостепу 13,1, а в Україні - 9,9. Природне скорочення сільського населення в умовах інтенсивного його старіння перетнуло критичні межі сучасного типу відтворення. Основною причиною такої ситуації є зниження життєвого рівня селян та погіршення їх медичного обслуговування.
Основним видом діяльності працездатного населення в сільській місцевості залишається праця у суспільному та особистому секторах аграрного виробництва. Середньорічна кількість сільськогосподарських працівників Лісостепу зменшилася за 1996 - 2000 роки на 25,2%. Найбільше їх скорочення спостерігається в сільському господарстві Чернівецької області (20,8%) (табл.1.9.). Частка середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств у загальній кількості зайнятих становить 45,3%.
Loading...

 
 

Цікаве