WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Осушені ґрунти мілководних зон Кременчуцького водосховища, їх агроекологічна оцінка та шляхи оптимізації продуктивності - Реферат

Осушені ґрунти мілководних зон Кременчуцького водосховища, їх агроекологічна оцінка та шляхи оптимізації продуктивності - Реферат

методом математичної статистики (Доспєхов, 1979).
Для визначення впливу доз вапна і співвідношень вапна і фосфогіпсу при сумісному внесенні з гноєм на окислювально-відновні, кислотно-лужні умови та поживний режим осушених ґрунтів у 1982 році був закладений мікропольовий трифакторний дослід. Рівні варіювання факторів такі: Х1 (вапно) - 0,1 і 2 норми (норми встановлювали за величиною гідролітичної кислотності); Х2 (фосфогіпс) - 0,1 та 2 норми; Х3 (гній) - 0,3 і 60 т/га. У досліді 16 варіантів, згрупованих для забезпечення повної рендомізації у чотири блоки. Співвідношення факторів дало змогу виявити як сумарний, так й індивідуальний вплив меліорантів на ґрунтові процеси, врожайність багаторічних трав. Повторюваність досліду чотирикратна. Ділянки розміщували за методом латинського квадрата. Розмір ділянки 1 м2. У 1983 і 1984 роках у варіантах досліду проводили польові спостереження за динамікою вологості, рівнем ґрунтових вод та ОВП з одночасним відбиранням ґрунтових зразків для лабораторно-хімічних досліджень. Зразки відбирали на трьох глибинах: 0-20, 20-40 і 50-70 см у встановленій раніше повторюваності. В 1984 році у досліді було висіяно ячмінь. Урожай зеленої маси враховували поділянково суцільним методом.
Вплив агротехнічних обробок на фізико-хімічні процеси осушених ґрунтів, динаміку окислювально-відновних і кислотно-лужних процесів вивчали протягом 1982-1984 років та повторно в 1994 році у варіантах досліду прискореного залуження, закладеного в 1981 році співробітниками Інституту землеробства УААН за такою схемою: 1. Фрезерування на глибину 10-12 см; 2. Дискування на 10-12 см; 3. Оранка на 20-22 см; 4. Оранка на 30-32 см; 5. Оранка на 20-22 см + щілювання через 1 м; 6. Фрезерування + оранка на 20-22 см; 7. Фрезерування + плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см. Повторюваність чотирикратна. Розмір ділянки - 22 на 7 м, площа - 164 м2. Залужували влітку 1981 року сумішкою бобових і злакових багаторічних трав. Зразки лабораторно досліджували як за загальноприйнятою (Аринушкіна, 1970), так і за спеціальною методиками: ґрунт і форми сполучень заліза - за методиками Зонна (1982); екстрагований амонійний - в ацетатно-амонійному буферному розчині при рН 4,8 за Крупським (Крупський, Александрова, Хижняк, 1961); обмінний алюміній і кисень - у метанолі за Крупським із співавторами (1968); обмінний алюміній - у буферному розчині триетаноламіну в діапазоні рН 4-9 за Александровою і співавторами (1976); рН ґрунтового розчину, активність іонів кальцію і нітратних іонів - у ґрунтових прошарках за Крупським і співавторами (1967); потенційну буферну здатність ґрунтів щодо калію (РВСк) - за Беккетом (1964); стандартизацію математичної обробки експериментальних даних визначення РВСк на ПК - за методичними рекомендаціями Грінченка зі співавторами (1981). Дані урожайності в однофакторному досліді опрацьовували методом дисперсійного аналізу (Доспєхов, 1979), а у багатофакторному - за спеціальною програмою (Дуда зі співавторами, 1979).
Напрям та інтенсивність ґрунтових процесів у ґрунтах визначалися умовами водного режиму, тривалістю затоплення та наступного осушення. Так, тривале затоплення алювіальних лучних ґрунтів призвело до формування на поверхні потужного (?30 см) намулу. За гранулометричним складом він легкосуглинковий із вмістом органічної речовини 3-3,5%, інтенсивно оглеєний із високим (? 100 мг на 100 г ґрунту) вмістом аморфних і відновних сполук заліза (табл. 4.25).
4.25. Окисно-відновний потенціал у затоплених (субаквальних) ґрунтах мілководь Кременчуцького водосховища
З глибиною гранулометричний склад стає легшим, а вміст гумусу, рухомих сполук азоту, калію, кальцію та заліза - відповідно нижчим. У зв'язку з тим, що гранулометричний склад верхнього шару (намулу) субаквальних ґрунтів відрізняється від гранулометричного складу ґрунтів заплавної тераси (алювіальні лучні та дернові ґрунти мають переважно супіщаний склад), можна припустити вторинне надходження мулистих часток із навколишніх надзаплавних терас (ерозійні процеси) та безпосереднє перетворення органо-мінеральної маси insitu під впливом внутрішньоводоймових гідродинамічних процесів, затоплення та панування анаеробних процесів. Крім підвищеного рівня вмісту рухомих сполук заліза та марганцю, в субаквальних ґрунтах відмічено підвищений рівень важких металів - цинку, міді й кобальту. Вміст їх перевищує граничнодопустимі концентрації у 3-8 разів, що свідчить про певний рівень токсичності підводних відкладів акумулятивних гідроморфних ландшафтів та їхню низьку придатність для вирощування сільськогосподарських культур. Реакція середовища в затоплених ґрунтах нейтральна або слаболужна.
Парадинамічна смуга алювіальних дернових і лучних вторинно- сильноглейових ґрунтів тривалозатоплюваних територій оточує мілководні зони й займає вищі абсолютні відмітки. Тривале періодичне затоплення цих ґрунтів призвело до інтенсивного їх оглеєння, нагромадження загальних та обмінних сполук кальцію, зміни мінералогічного складу, заліза й органічної речовини, утворення оторфованої потужної дернини (табл. 4.26-4.28). Тип водного режиму даних ґрунтів - гідроморфно-застійний періодично промивний із чергуванням у часі різковідновних і окисно-відновних процесів. Вміст важких металів у них не перевищує граничнодопустимих концентрацій. Ґрунти в разі нетривалого весняного затоплення придатні для сінокосіння та пасовищ.
4.26. Мінералогічний склад ґрунтів Вільшанського масиву
Умовні позначення: ММ ? монтморилоніт; СМ-СЛ ? змішанолисткові; Хл ? хлорид; Г.С. ? гідрослюда; К ? каолініт.
Ця парадинамічна смуга підтоплених і тривалозатоплюваних ґрунтів у геоструктурному відношенні прилягає до осушеного масиву, від якого їх відокремлюють польдерна дамба та придамбовий осушувальний канал. Ґрунтовий покрив осушеного (польдерного) масиву представлений переважно алювіальними лучними сильноглейовими з різним рівнем осолодіння кислими ґрунтами. Ці ґрунти за водно-фізичними, фізико-хімічними й агрохімічними показниками, мінералогічним складом та рівнем родючості істотновідрізняються від субаквальних та незатоплюваних ґрунтів (3-5). Так, у морфологічному відношенні верхня частина ґрунтового профілю має інтенсивно вохристий колір, що свідчить як про нагромадження тут аморфних сполук заліза, так і про панування окислювальних процесів. Крім того, в ґрунтах чітко виділяється біляста присипка S1O2. Останнє у поєднанні з чіткою диференціацією ґрунтової товщі за рівнем рН на дві частини: верхню - дуже кислу і нижню - слаболужну - дає можливість стверджувати про розвиток у цих ґрунтах процесів опідзолення та осолодіння. Тобто під впливом тривалого інтенсивного осушення в алювіальних лучних вторинно-сильноглейових ґрунтах розвинулись процеси деструкції органо-мінеральної частини і виносу біофільних елементів у нижні горизонти. Тому особливої уваги заслуговують фізико-хімічні й окислювально-відновні процеси та агрохімічні показники ґрунтів.
4.27. Хімічний склад ґрунтів Вільшанського масиву за макроелементами, %
Так, несподівано висока обмінна і гідролітична кислотність, наявність підвищеного рівня обмінних (за Соколовим) та рухомих (за Крупським) сполук алюмінію, дуже низькі вміст і активність іонів кальцію є діагностичними ознаками осушених ґрунтів мілководних зон. Крім того, низька забезпеченість поживними речовинами (особливо рухомими сполуками азоту та фосфору), невисокий вміст гумусу в поєднанні з несприятливими для розвитку сільськогосподарських культур водно-фізичними показниками (висока щільність, низька водопроникність) змушують віднести ці ґрунти до категорії найменш продуктивних.
4.28. Водно-фізичні властивості ґрунтів Вільшанського масиву Кременчуцького водосховища
Наявність згаданих негативних явищ можна пояснити переважно кардинальними змінами водного та окисно-відновного режимів у разі інтенсивного осушення: гідроморфно-застійно-різковідновний режим субаквальної фази змінюється на промивний різкоконтрастний
Loading...

 
 

Цікаве