WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціально-демографічний моніторинг сільського населення лісостепової зони - Реферат

Соціально-демографічний моніторинг сільського населення лісостепової зони - Реферат

зменшення жінок віком 15-49 років майже вдвічі швидші, ніж чоловіків цього ж віку. Кількість чоловіків віком 20-29 років за цей період збільшилася на 11,4%, а жінок зменшилася на 10,3%, що в найближчі 5-10 років об'єктивно призведе до звуження демографічних передумов відтворення сільського населення, яке нині переживає демографічну кризу. Так, питома вага сільських населених пунктів, де не було дітей віком 0-5 років, за 1991-2001 роки зросла майже в усіх областях Лісостепу, за винятком Чернівецької та Тернопільської областей, у яких вона відносно стабільна - 0,3-1,3 %. У Сумській області цей показник становить 25,1%, Полтавській - 18,4, Харківській - 17,1, Київській - 10,2, Вінницькій - 7,4, Черкаській - 6,3, Хмельницькій 3,9%. У деяких областях за вказаний період збільшилася й питома вага сільських населених пунктів, де не було дітей і підлітків віком 6-17 років. Це стосується, насамперед, Сумської області, в якій зазначений показник найвищий - 17,7%, Київської та Черкаської, де частка таких сіл відповідно становить 5,8 і 4,4 %. У Полтавській та Харківській областях хоча і зменшилася загальна кількість таких населених пунктів, але їхня питома вага залишається дуже великою - відповідно 13, 7 і 9,7%. За винятком Чернівецької й Тернопільської областей, зросла питома вага сільських населених пунктів, у яких не було молоді віком 18-28 років. Якщо в названих областях цей показник найвищий у державі (відповідно 0,3 і 0,5 %), то в Сумській і Полтавській - він відповідно 13,6 та12,2 % і є найвищим в Україні. Досить велика питома вага таких населених пунктів у Харківській області - 9,3% та Київській - 5,8 %, що вище від загальнодержавного рівня - 5,4 %.
За роки незалежної України (1991- 2001) помітною стала тенденція до різкого зменшення кількості сільського населення в пунктах зони Лісостепу, в яких не було народжених взагалі (табл. 1.86). І надалі вона залишається досить великою. Станом на 2001 рік у Сумській області таких населених пунктів налічувалося 387, Полтавській - 376, Харківській - 413, Київській - 155.
1.86. Динаміка зміни питомої ваги сільського населення в областях Лісостепу, в яких не було народжених, за 1999-2001 рр., %
Взагалі простежується як по Україні у цілому, так і в сільській місцевості Лісостепу значне зниження народжуваності за 1990-2000 роки. Абсолютна кількість народжуваних в Україні зменшилася на 67,2 тис. чоловік, або на 31,4%. Загальний коефіцієнт народжуваності (кількість народжень із розрахунку на 1000 чоловік населення) знизився від 12,7% у 1990 році до 9,3 у 2000-му, або до 26,8%. Тенденція до зниження народжуваності спострігається в усіх областях лісостепової зони. Зокрема, у Полтавській вона знизилася від 11 до 6,9%, в Сумській - відповідно від 9,2 до 7%, Київській - від 10, 6 до 7,5%, Харківській - від 10,9 до 7,8%.
Результати наукових досліджень свідчать, що до 1996 року основною причиною зниження сумарного коефіцієнта було скорочення чисельності сільських жінок дітородного віку внаслідок їхнього інтенсивного відпливу з сільської місцевості, а починаючи з 1999 року, до цього фактора додався ще й інший - згасання дітородної функції жінок віком 15-49 років, до того ж має місце тенденція зменшення кількості шлюбів і збільшення розлучень, що також не може не впливати на рівень дітонародження. Наприклад, якщо у 1970 році в сільський місцевості України було зареєстровано 178,4 тис. шлюбів і 17,8 тис. розлучень, а в 1990-му кількість шлюбів становила лише 133,5 тис., а розлучень - до 27,2 тис., то у 2000 році кількість шлюбів зменшилася до 80,1 тис., а розлучень збільшилася до 34,8 тис. Стосовно сільської місцевості лісостепової зони, то за період з 1990 по 2000 рік коефіцієнт шлюбності з розрахунку на 1000 чоловік населення дещо зріс у Сумській і Тернопільській областях, а в Чернівецькій - від 4,9 до 6,3%, що є найвищим показником по Україні в цілому. Водночас у Вінницькій області за цей же час він знизився від 8,4 до 5,4%, Київській - відповідно від 7,1 до 4,8, Полтавській - від 5,4 до 4,3, Харківський -від 4,5 до 4,1, що нижче від загальнодержавного показника - 5,1%.
На зниження народжуваності суттєво впливає і сучасний рівень благополуччя селян, який нині у більшості випадків зводиться до елементарного виживання. Державна ж політика далека ще від того, щоб відшкодовувати сім'ї її витрати на утримання принаймні 2-3 дітей. Тому цілком природно, що на соціально-економічну кризу селянство зреагувало зниженням народжуваності.
Коефіцієнт життєвості селян
Старіння сільського населення, а за таких обставин об'єктивно прогресує показник смертності, знижується коефіцієнт життєвості селян, скорочується середня тривалість життя. Кількість померлих сільських жителів по Україні збільшилася від 272,6 тис. чоловік у 1990 році до 301 тис. у 2000-му, або на 10,5%, а коефіцієнт смертності (кількість померлих на 1000 селян) підвищився від 17,2 до 19 %. Останній показник в усіх областях Лісостепу, крім Чернівецької й Тернопільської, де він нижчий від загальнодержавного рівня, значно вищий. У 2000 році, зокрема, у Вінницькій області він становив 21,9%, Київській - 22,7, Полтавській - 23,5, Сумській - 25,3, Харківській - 21,2, Хмельницькій - 22,1, Черкаській - 22,6, і найвищим був у Чернівецькій області - 27,8%.
Особливо інтенсивно зростає смертність чоловіків працездатного віку. За 1990-2000 роки у цілому в сільській місцевості України вона підвищилася в 1,5 раза і в 1,4 раза перевищує смертність працездатних жінок. І хоча є обнадійливою наявна тенденція щодо зниження дитячої смертності у всіх областях Лісостепу (табл. 1.87) досить високою залишається смертність новонароджених та немовлят до одного року. Так, смертність дітей віком до одного року в 2000 році з розрахунку на 1000 народжених у сільській місцевості більшості областей лісостепової зони була вищою, ніж у її міських поселеннях. Наприклад, у Київській області на 1000 народжених у міських поселеннях вісім випадків смертності немовлят віком до одного року, а в сільській - 10,4; у Полтавській - відповідно 7,3 і 8,9; Сумській - 11,5 і 16,2; Тернопільській - 10,9 і 13,2; Харківській - 11,1 і 12,0; Хмельницькій - 11,7 і 12,2; Черкаській - 9,9 і 11,3. І лише у Вінницькій та Чернівецькій областях випадків смертності дітей віком до одного року в міських поселеннях було більше, ніж у сільських, і становило відповідно 10,7 і 9,2 та 12,5 і 9,8.
1.87. Динаміка коефіцієнтів дитячої смертності у сільській місцевості областейлісостепової зони
За останні десять років (1991-2001) в усіх областях Лісостепу відчутно збільшилася питома вага сільських населених пунктів, у яких кількість померлих переважає кількість народжених. Так, у Вінницькій області вона підвищилася на 17% і становила 95%; у Київській цей показник зріс на 18% і досяг 96,8%, що є найвищим в Україні. У Хмельницькій, Полтавській, Сумській областях питома вага таких населених пунктів збільшилася на 20-22 % і в 2001 році становила відповідно 99,6; 94,4; 93,9 %, що також значно більше від загальнодержавного рівня - 88,4%. Досить швидкими темпами за останні десять років зростала питома вага таких населених пунктів у сільській місцевості Харківської (на 28%), Тернопільської (на 26%), Чернівецької (на 24%) і в 2001 році становила відповідно 92,6; 91,4; 60,1 %.
Loading...

 
 

Цікаве