WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов - Реферат

Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов - Реферат

створюють, як правило, високотехнологічний бізнес. Члени такої команди повинні мати навики і досвід роботи в усіх сферах, де планується розвивати діяльність (кожен у своїй).
Для підприємців у малому бізнесі часто складним завданням виявляється те, як знайти компетентних працівників-професіоналів, тому що за невеликої кількості учасників кожен із них втілює собою високий відсоток загальної кількості. Отже, підприємці мають витрачати час і енергію на підбір для свого бізнесу кадрів, які б задовольняли їхні вимоги. Важливим завданням є визначення місцезнаходження з урахуванням типу бізнесу. При вирішенні цього питання підприємець враховує такі фактори, як особливості суспільства в даному регіоні, зона торгівлі, тобто географічна територія, на якій живуть потенційні споживачі, лізингові можливості та вимоги, вартість одиниці площі.
Мале підприємство функціонує на основі статуту, затвердженого його засновниками (засновником). У статуті визначаються: вид підприємства, його назва, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління та контролю, їхня компетенція, порядок створення майна, його викупу, розподілу прибутку, умови реорганізації й припинення діяльності.
Найпоширеніші три форми участі суб'єктів власності в управлінні виробництвом у малих підприємствах. Перша форма - мале підприємство, що було створене на основі власності окремого громадянина з правом найму робочої сили. У такому разі це підприємство має право найму робочої сили за трудовою угодою, діє на основі повного госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування. Власник підприємства керує підприємством, укладає угоди, здійснює найм та звільнення працівників, розподіляє обов'язки між ними, визначає межі їхньої відповідальності, відкриває банківські рахунки, видає накази і дає вказівки.
Мале підприємство може створюватися колективом громадян за рахунок вкладів засновників, кредитів банку та інших кредиторів, доходів від його господарської діяльності. Майно є спільною власністю засновників, а прибуток розподіляється за спільним їх рішенням з урахуванням особистого трудового вкладу, а також частки у власності підприємства.
Вищим органом підприємства є збори засновників, рішення яких приймається на умовах одноголосності. При ліквідації підприємства його майно, що залишилося після розрахунків із бюджетом та задоволення претензій кредиторів, а також членів трудового колективу, розподіляється між засновниками відповідно до їхньої частки у власності підприємства.
У малому підприємстві - товаристві з обмеженою відповідальністю - власність складається з вкладів і додаткових внесків його учасників, виробленої продукції, одержаних доходів та іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством. Управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати й оплату праці.
За умови колективного ведення бізнесу вищим керівним органом підприємства є загальні збори. Виконавчі функції з управління колективним підприємством здійснює рада. Збори трудового колективу розглядають статут підприємства, обирають (приймають за контрактом) директора строком на п'ять років, затверджують правила внутрішнього розпорядку, заслуховують звіти про господарську діяльність, затверджують річний звіт підприємства, обирають представників у раду підприємства. Збори трудового колективу проводяться не рідше одного разу на рік.
Для керівництва діяльністю підприємства обирається рада правління, до якої входять директор і представники трудового колективу. Рада підприємства визначає загальні напрями економічного і соціального розвитку, встановлює порядок розподілу чистого прибутку, вирішує питання про припинення діяльності філіалів, приймає рішення, які стосуються зовнішньоекономічної діяльності, розглядає соціальні проблеми трудового колективу, вносить зміни і доповнення до статуту підприємства, призначає бухгалтера та ревізора, вирішує питання кредитів, розглядає й затверджує проект колективного договору, розглядає і вирішує згідно зі статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу, бере участь у вирішенні питань матеріального та морального стимулювання продуктивної праці, заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяльності, представлення працівників до державних нагород.
Рада підприємства правочинна вирішувати питання, якщо на ній присутні не менше 2/3 її членів. Рішення ради приймається більшістю її членів. Рада підприємства проводить свої засідання не рідше одного разу на квартал.
Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до компетенції колективних органів управління. Засновник не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства. До компетенції директора входить без доручення діяти від імені підприємства, представляти його в установах і організаціях,розпоряджатися майном підприємства, укладати договори, видавати доручення, відкривати в банках рахунки, приймати та звільняти працівників.
Підприємство здійснює облік результатів роботи, контроль за ходом виконанням робіт, веде оперативний, бухгалтерський, статистичний облік і подає звітність відповідно до визначеного Міністерством статистики порядку. Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснюється державними органами. Підприємство має право не виконувати вимоги цих органів з питань, що не входять до їхньої компетенції, й не знайомити з матеріалами, які не підлягають контролю.
1.5.3. Франчайзинг і кластерні моделі взаємодії малих підприємств
У результаті розвитку підприємництва в Україні створюються нові структури бізнесу, що пов'язані з галузевим кооперуванням, організацією асоціативних форм господарювання, реформуванням нині діючих підприємств, розвитком інноваційних процесів у АПК.
Як показує зарубіжний досвід, ефективним засобом розвитку і стимулювання малого бізнесу є франчайзинг (англ. Franching - особлива система відносин партнерства та бізнесу, за якої користуються привілеями).
Для бізнесмена-початківця найцінніший і найкорисніший привілей - це можливість використати вже відпрацьовані технології, що виправдали себе, обладнання, послуги з постачання, рекламні матеріали, відому та популярну торгівельну марку, можливість навчатися і одержувати консультації в процесі бізнесової діяльності.
Такі можливості можуть надавати, як правило, великі корпорації, які вже мають досвід ведення бізнесу, знання, є власниками ноу-хау й здобули визнання у світі бізнесу та в споживачів. Франчайзинг як система ведення бізнесу створює сприятливі передумови для підприємств малого бізнесу скористатися можливостями великих корпорацій. Франчайзинг розвивається тільки на основі успішного бізнесу, і його не слід розглядати як засіб, що спрямований на поліпшення справи, яка розвалюється.
У практиці франчайзинг є системою довгострокових договірних відносин між франчайзером і франчайзі, за якою перший надає свої знання, досвід, імідж, виробничу або сервісну експертизу та зв'язки на ринку замість платежів другого і можливості втручатися в управління фірмою. Франчайзер дуже часто виступає як дистриб'ютор товарів, якими він вільно торгує на ринку, або послуг. Франчайзі - це фірма або особа, що купує франшизу і цим самим
Loading...

 
 

Цікаве