WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов - Реферат

Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов - Реферат

інтереси суб'єктів ринку. Але за будь-яких умов різні форми прямого і непрямого (опосередкованого) втручання не спрямовуються на обмеження приватного підприємництва й конкурентного суперництва, що становлять основу ринкової економіки. Тобто ринковий механізм доповнюється регуляторами і запобіжниками з метою усунення дефектів ринку, обмеження монополізму, забезпечення ефективності зростання і стабільності.
В Україні й дотепер спостерігається переоцінка можливостей ринку в створенні саморегульованого механізму господарювання, послаблене державне втручання у соціально-економічні процеси, що відбуваються в АПК, мають місце недостатня наукова обґрунтованість і непослідовність здійснюваних державних заходів стабілізації і розвитку аграрного сектора економіки держави.
Досвід Польщі та деяких інших постсоціалістичних країн показує, що створення високоорганізованої та ефективної змішаної економіки і цивілізованого ринку потребує, передусім, економічного впливу держави на соціальні процеси, розвиток справжнього самоврядування й регіонального управління.
У багатьох європейських країнах (Франція, Нідерланди, Іспанія, Італія, Швеція) на регіональні представницькі органи покладено розв'язання широкого кола не виробничих, а соціальних і екологічних проблем - соціальне забезпечення й допомога окремим верствам населенням, охорона здоров'я, освіта та професійна підготовка, культурна діяльність, догляд за пам'ятниками регіонального значення, заходи з охорони природи. Спільно з муніципалітетами вони також вирішують питання розвитку житла, соціальної й виробничої інфраструктур, виконують ряд інших функцій, що делегованих їм муніципалітетом.
Ускладнення функцій держави і процесу прийняття управлінських рішень висуває в число актуальних проблем перебудову існуючих організаційних, конституційних та інших структур державного управління економікою та її регулювання.
1.5.1 Особливості бізнесової діяльності
Багатьма вченими сучасне суспільство розглядається як рівнобічний трикутник, в основі якого знаходиться бізнес, на вершині - уряд, а по боках - правова система та релігія. Бізнес (підприємництво) часто трактується як четвертий фактор виробництва, тобто ставиться в один ряд з природними ресурсами (землею), працею, капіталом. Отже, можна стверджувати, що доти, доки бізнес не стане базовим елементом народного господарства України і не буде задіяний як один із факторів виробництва, мабуть, годі сподіватися на швидке подолання кризи, прискорені темпи економічного й соціального зростання країни.
Бізнес - ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних або позичених коштів на свій страх і ризик, під свою відповідальність, головна мета якої - одержання прибутку та іншого результату, розвиток власної справи.
Малий бізнес - це діяльність, за якої мають місце незалежні власники й управління і яка не є провідною у своїй сфері підприємництва. Малому бізнесу притаманні такі особливості: обмежене поле діяльності; невеликий розмір порівняно з усією галуззю; незалежне (самостійне) управління; власний (статутний) капітал. У малому підприємстві досягнення результату вирішальною мірою залежить від наполегливості підприємців, їхніх знань, професійної компетентності, високої амбіційності, яка дає змогу ефективно працювати навіть у дуже скрутній ситуації.
В Україні малий бізнес розвинутий недостатньо. За твердженням спеціалістів, у наявності є лише близько п'ятої частини потрібної кількості малих підприємств. На 1000 жителів у ; нашій країні припадає 3,6 підприємства малого бізнесу, тоді як в Росії - 6, Японії - 49,6, США - 74,2 одиниці. У розвинутих країнах малий бізнес становить 50-60% валового національного прибутку. В США близько 50% працюючих зайняті на малих підприємствах, які дають половину всієї продукції. Ця сфера - найбільш гнучка в економіці.
Нині прискорені темпи зростання кількості малих підприємств спостерігаються не тільки в США та Англії, але й у Центральній і Південній Америці, Південно-Східній Азії. В Японії 9/10 працездатного населення зайнято у малому бізнесі, на частку якого припадає 70% усього продажу. Крім малих і середніх підприємств (чисельністю до 300 осіб), є велика кількість зовсім дрібних (до 20 осіб), що одержують кредит на пільгових умовах без усілякої застави, під гарантію якої-небудь асоціації чи фінансового фонду.
Засоби масової інформації пишуть про "вибух" малого бізнесу на Заході. Створюються наукові фірми, консультаційні, інформаційні, інжинірингові фірми із впровадження, невеликі ризикові (венчурні) підприємства з гнучкою структурою виробництва, яка надає великим підприємствам, що з ними співробітничають, маневреності, а продукції - дрібносерійності.
Малий бізнес розвивається у всіх галузях народного господарства на основі будь-яких форм власності й здійснює всі види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України. Але найбільш поширений малий бізнес у тих галузях, в яких немає фондо-, науко- і енергоємного технологічного процесу, а успіх вирішальною мірою залежить від індивідуальної праці, збереження зональних особливостей та традицій і досягнення високих кінцевих результатів, не пов'язаних із зростанням кількості працюючих (табл. 1.59)
Досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою показує, що малий бізнес має певні переваги, які дають змогу йому домінувати на деяких ринках. Він оперативно реагує на зміни споживчого попиту, добре пристосований до обмежених ринків і ринків, де інновації й персональні взаємовідносини дуже важливі, надає економіці потрібної гнучкості, характеризується високою швидкістю обігу авансованого капіталу, робить внесок у формування конкурентного середовища. Крім того, малий бізнес надає робочі місця тисячам і навіть мільйонам громадян, він простий у формуванні та управлінні, швидко реагує на нові можливості, оскільки відзначається мобільністю у прийнятті рішень під впливом кон'юнктури ринку, потребує порівняно невеликого початкового капіталу, в багатьох країнах користується державними пільгами. Але малий бізнес має і недоліки: у нього не завжди є рівний доступ до ресурсів, особливо фінансових, а невеликі розміри діяльності недають можливості успішно використовувати переваги масштабності, вирішувати питання про внутрішню спеціалізацію. За цих умов серед підприємств малого бізнесу дуже високий рівень банкрутства. На думку західних спеціалістів, мала фірма із 20 або меншою кількістю працівників має тільки один шанс із трьох протриматися понад чотири роки. Більшість банкрутств пов'язують із невмілим управлінням.
1.59.Характеристика малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 1997-2000 рр.1
І все-таки малому бізнесу за кордоном приділяється велику увагу, оскільки вважаються, що кожен вкладений тут долар повертається чотирма. Кількість малих підприємств на 1000 осіб населення в Росії у 1,5, а в Польщі в дев'ять разів більша у порівняно з Україною.
Мале підприємництво в АПК потребує більш дійової державної підтримки, ніж в інших сферах економіки. Тому в США державні субсидії в доходах фермерів становлять близько 30%, Швеції - 59, Фінляндії - 71, Швейцарії - 80%. Досвід зарубіжних країн переконує, що розвиток малого підприємництва потребує виваженої економічної політики і фінансової підтримки, особливо на старті, чіткої нормативної бази, створення розвинутої ринкової
Loading...

 
 

Цікаве