WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Теоретичні основи і принципи соціально-економічного районування - Реферат

Теоретичні основи і принципи соціально-економічного районування - Реферат


Реферат на тему:
Теоретичні основи і принципи соціально-економічного районування
План
1. Теоретичні засади комплексування і районізації. Сучасні проблеми реґіоналізації України.
2. Поняття соціально-економічного району.
3. Принципи соціально-економічного районування.
4. Структури і типи соціально-економічних районів.
5. Рівні соціально-економічного розвитку.
- 1 -
Відміни в характері способу життя, функціонування та розвиток господарства в межах однієї країни обумовили проблему її розчленування, поділу, що дістала в науковій літературі назву районування. Районування є могутнім методом наукового аналізу і синтезу складних явищ і об'єктів, їх прогнозування, планування і управління ними; це складний процес просторового впорядкування інформації, вид географічної таксономізації (поряд з зонуванням і ареалоутворенням), що дозволяє глибше зрозуміти особливості розміщення досліджуваних явищ і об'єктів та їх територіальної організації.
Районування - це об'єктивний процес формування і розвитку територій як інтегральних виробничо-територіальних систем (економічне районування) або суспільно-територіальних систем (соціально-економічне районування). В дійсності цей процес проходить незалежно від його пізнання. В районотворенні відбиваються об'єктивні та суб'єктивні чинники формування і розвитку економічних, соціальних та соціально-економічних районів.
Комплексний економiчний i соціальний розвиток - це процес, спрямований на рацiональне використання мiсцевих природних i трудових ресурсiв, ефективний розвиток економiчного потенцiалу певної територiї при науково-обгрунтованiй спецiалiзацiї її господарства i, одночасно, на розвиток соцiальної iнфраструктури, сфери послуг для населення, виробництво товарiв народного споживання, забезпечення охорони навколишнього середовища. Крiм того, комплексний економiчний i соцiальний розвиток спрямований на досягнення найбiльшої економiчної i соцiальної ефективностi, передбачаючи водночас пiдвищення продуктивностi суспiльної працi, виробництво продукцiї з найменшими затратами, пiдвищення життєвого рiвня населення. Разом з цим, необхiднiсть забезпечення оптимального поєднання галузевого i територiального управлiння економiкою, з метою всебiчного розвитку продуктивних сил i посилення територiального аспекту, не означає повного задоволення потреб суспiльства за рахунок внутрiшнiх резервiв, що суперечило б територiальному подiлу працi i вело б до перетворення окремих територiй в замкнутi системи.
Термiн "соцiально-економiчний територiальний комплекс" означає взаємоузгодженi ланки суспiльного виробництва на певнiй територiї (С.Я.Ниммик, 1969). Тобто СЕК - це iсторично сформованi, взаємопов'язанi i взаємообумовленi на певнiй економiчнiй територiї галузi виробничої i соціальної сфер, якi вiдзначаються спiльнiстю проблем розвитку, функцiональною структурою, цiлiснiстю, вiдносною автономнiстю i своєю часткою в суспiльною територiальному подiлi працi (Hиммик С.Я., 1981). Соцiально-економiчний територiальний комплекс У.I.Мересте визначає як територiальну єднiсть суспiльного виробництва в цiлому на певнiй суспiльно-iсторичнiй основi.
В економічній географії проблема реґіоналізації є передусім проблемою економічного районування країни. Проф. Шаблій О.І. пропонує в даному питанні звернути основну увагу на такі проблеми реґіоналізації:
1) мета районування;
2) методологічні засади районування;
3) теоретичні основи районування, в т.ч. принципи районування;
4) українська національна спадщина у сфері економічної реґіоналізації.
Він же виділяє такі цілі районування:
а) науково-пізнавальні - виявлення реальних просторових відмін у різних сферах життєдіяльності суспільства;
б) управлінсько-регулятивні - розроблення регіональної політики та її реґіоналізації;
в) дидактичні - викладання у середній та вищій школах економічної географії.
Сьогодні великий район слід розглядати як відносно автарктичну демососоціоеконоічну систему. Ряд з трьох категорій повертається в зворотному напрямку: не спеціалізація - комплексність - автаркія, а автаркія - комплексність - спеціалізація. В ринковому суспільстві територіальна спеціалізація стане наслідком комплексного розвитку, а не його основою.
Традиційно трактована спеціалізація, як участь регіону у міжрайонному поділі праці, звужує діяльнісну диверсифікацію, яка є суттєвим засобом повноцінного функціонування, а часом і виживання регіону. Навіть економічно вигідна, але надмірна спеціалізація призводить до монополізму спеціалізованих районів.
З урахуванням конституційного положення про Українську державу із соціальною економікою, комплекси господарства районів потрібно розглядати як соціально орієнтовані. Тому їх треба трактувати не стільки як економічні (господарські), скільки як суспільно-географічні системи. У структурі кожної системи комплексоформування ядром є не галузі спеціалізації, а населення з його проблемами.
- 2-
Як зазначає У.Г. Прагі, такий район розглядається як інтегральний господарський комплекс, розміщений на певній території. Він включає виробничу і невиробничу сферу і населення конкретного регіону з усією їх економічною і соціальною взаємодією.
Опустимо тлумачення соціально-економічного району, пропоноване М.Д. Шаригіним, Є.Б. Алаєвим, але згадаємо як це поняття подає О.М. Паламарчук: " - це така територіальна частина суспільства, яка розвивається в конкретних природно-господарських умовах і являє собою цілісність, яка сформувалась на основі закономірностей розвитку суспільства і взаємодії суспільства і природи.
Більш модерно тлумачить термін СЕР М.Д. Пістун, вводячи поняття суспільно-географічний район - ділянка території, відносно цілісна ланка суспільства, яка характеризується певною спеціалізацією і комплексно-пропорційним розвитком людської діяльності. В основі згаданих визначень лежить економічний принцип.
Тепер, коли на перше місце у суспільному життя вийшла людина з її потребами, а економіка стала головним засобом реалізації цих потреб та інтересів, слід вивчати соціально-економічні райони з наголосом на соціальному факторі. Тут значним проривом вперед є визначення подане О.І. Шаблієм (2000), в якому поєднуються поняття "соціально-економічний район", "антропогеографічний район", суспільно-географічний район" - це великий регіон України, територія якого тісно пов'язана з найбільшим населеним пунктом - демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром, що визначає її головні зовнішні функції і геопросторову організацію.
- 3 -
При районуванні слід дотримуватись певних принципів, які випливають із закономірностей районотворення і водночас є основою методів членування території.
М.І. Долішній, М.М. Паламарчук та
Loading...

 
 

Цікаве