WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Легка промисловість України - Курсова робота

Легка промисловість України - Курсова робота

решта питань індустрії залишається поза межами їх компетенції та можливостей.
Обґрунтування доцільності налагодження виробництва на українському ринку. Якщо відносно високий рівень в-ва продукції не може бути досягнуто - це означає, що виробничі витрати залишатимуться відносно високими, і українським виробникам буде дуже важко конкурувати на світовому ринку. Тому, вони будуть обмежені своїм внутрішнім, українським ринком. Саме на цю ідею потрібно поглянути більш пильно, бо саме вона дає надію для українських виробників текстильної продукції. Наявність сировинної проблеми в Україні - вказує на те, що, розвиток та розширення текстильної індустрії не може бути досягнуто тільки за рахунок імпорту сировини для в-ва продукції. А тому - про розширення текстильної промисловості в Україні - говорити зараз не приходиться.
Якщо ж говорити про тканини, які виробляються на Україні, то український виробіток Льону зменшився з 184,111 метрів в 1991 до 6,103 метрів в 2004. Український виробіток шерсті зменшився з 48,617 метрів в 1991 до 8,109 метрів в 2004. Український виробіток вовни зменшився з 68,471 метрів в 1991 до 18,211 метрів в 2004.
Але все ж таки, навіть ця сировина може забезпечити частину українського текстильного в-ва.
А тому - найкращий вихід з цієї ситуації на даний момент- виробництво одягу для українських споживачів, середнього класу, по можливості використовуючи свою сировину.
Насампередслід зазначити, що саме урядові організації - Верховна Рада, Кабінет Міністрів, розробляють закони, які мають на меті підтримку економіки країни.
В такому секторі економіки як текстильна промисловість, перед урядом постають одразу, крім всіх зазначених внутрішніх проблем індустрії, питання зовнішнього характеру.
Щодо неурядових організацій, то їх ініціатива представлена перш за все профспілками, а також Радами Директорів підприємств текстильної промисловості (саме вони є авторами ідей та проектів, які мають на меті покращення сьогоднішньої ситуації в текстильній індустрії). Як правило, такі проекти подаються на розгляд Уряду.
Розглянемо діяльність цих організацій більш детально.
Зараз, уряд шукає шляхи для того, щоб знищити проблеми, які постають на шляху українських виробників одягу і які насамперед пов"язані з такою сировиною як котон. Згідно з міжурядовими домовленостями між Україною та Узбекистаном приблизно 35,000 тон котону будуть поставлені в Україну 2002 року. В 2003, приблизно 26,000 тон котону було імпортовано Україною згідно з P.L. 480 Title I Program.
Однак, заходи перелічені вище не мають змоги забезпечити потреби в сировині всіх фабрик-виробників одягу з котону. Для того, щоб забезпечити в майбутньому текстильну промисловість котоном власного виробництва, в Херсоні було відроджено такі підприємства-виробники цієї сировини як: Херсон-Котон, Тернопіль-Текстерно, та Кременецьку Ватинову фабрики, які згодом об'єдналися і стали АТ Котон в Херсоні. Таку ініціативу було розпочато, але реконструкція цих підприємств, і української котоновирощувальної індустрії, знову ж таки, потребує інвестицій та часу.
Для того, щоб сприяти росту текстильного виробництва на Україні, Кабінет міністрів України ще в 1999 році суттєво зменшив імпортні тарифи на ввіз сировини для легкої промисловості України.
--Котонові нитки (з 15% до 1-5%);
--Шерстяні нитки (з 10%до 1%);
--Тканини з Льону (з 20% до 1-5%);
--Синтетичні нитки (з 20% до 1-2%);
--Шовк (з 10% до 1%).[2, с.10]
Такий крок було зроблено для росту в-ва, а також для оптимізації виробничих витрат виробництва одягу українськими виробниками. Цей крок було зроблено також тому, що за протягом існування високих імпортних квот на сировину для текстильної промисловості (1996-1998) її експорт не перевищував імпорт.
Також, було впроваджено порядок імпорту котонових та шовкових тканин з країн СНД- з нульовими імпортними квотами.
==> Європейський Союз відкриває свій ринок для українського текстилю.
Україною та Євро Союзом було укладено договір про 50-60% підвищення експорту в щорічній квоті експорту до країн Союзу (від кількості, яку було експортовано 1998 року). В 2000 ці квоти було підвищено іще на 20%. І протягом 2001-2003 уряд України підпише договір, про вільну торгівлю текстильною продукцією між Україною та Євро Союзом. Попередній такий договір було укладено до 31 грудня 2004.
==> Митне регулювання. За постановою КМУ - було знижено митний податок на імпорт якісного зимового одягу, виробництва Західної Європи І тепер він не перевищує 7-10 Євро за одиницю [9, с.73]. Для трейдерів з'явилася нова можливість збільшити об'єми поставок одягу. Можливість купувати та імпортувати в Україну продукцію високої якості. Яка теж знаходить свого покупця в магазинах.
==> Зараз на Україні є спроби впровадити в життя проект ВНЗ (вільних економічних зон). Багато законів було прийнято з цього приводу Верховною Радою. Як відомо, всі об'єкти, які знаходяться в вільних економічних зонах - підпорядковуються спеціальному режиму оподаткування.
o В 2000 році вагомий внесок в розвиток української текстильної промисловості було зроблено підприємствами Чернівецької області.
o Саме в цьому році в цій області було здійснено економічний експеримент. Особливих пільг підприємствам не надавали, а лише об'єднали вісім бюджетних платежів в єдиний податок та зафіксували його на рівні 9% від об'ємів продажу.
o Виробникам "списали" пені та штрафи, а заборгованість по податках було реструктуровано на час проведення експерименту. В результаті, п-ва збільшують об'єми в-ва, кількість збиткових фабрик зменшилась вдвічі, а сукупний прибуток п-в, які беруть участь в експерименті - вдвічі збільшився.
Слід зазначити. що масштабний сировинний експорт дозволяв СРСР значною мірою вирішувати проблему дефіциту споживчих товарів та пом'якшувати негативний вплив світогосподарської кон'юнктури на національну економіку.
Екстремальний стан економіки - СРСР - після 1918, після 1945-го - слугував зручним поясненням для того, щоб виправдати свою неспроможність вирішити цілу низку суттєвих економічних проблем.
Розвиток промисловості в СРСР характеризувався 2-ма основними рисами, а саме: переважанням натуральних пропорцій над вартісними ( що виробляти, як виробляти, для кого і в яких обсягах - усі потреби суспільства держава визначала самостійно) і економії на масштабах в-ва , яка досягалась шляхом створення високо спеціалізованих п-в, які в багатьох випадках були монопольними виробниками тієї чи іншої продукції.
Для вирішення поставлених запитань та вирішення ряду проблем галузі, необхідні вирішення проблем, що пов'язані як з функціонуванням
Loading...

 
 

Цікаве