WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

Борислав, Калуш, Стебник, Новий Роздол та ін. Міста-курортні центри розміщені на узбережжях морів, біля мінеральних джерел, в місцях зі сприятливими умовами для лікування та відпочинку. Найвідо-мішими курортними центрами в Україні є Трускавець, Моршин, Алушта, Алупка, Євпаторія, Феодосія, Ялта, Миргород та ін.
За характером виконуваних функцій виділяють такі типи міст:
1 ) головний адміністративно-політичний, індустріальний, науковий, культурний центр - столиця держави - м. Київ,
2) багатофункціональні міста - центри адміністративних областей і Кримської автономії - таких міст 25,
3) багатогалузеві промислові центри (Кривий Ріг, Нікополь, Маріуполь, Горлівка, Макіївка та ін),
4) одногалузеві промислові центри (Торез, Шостка, Де-лятин та ін.),
5) транспортні центри (Здолбунів, Жмеринка, Фастів, Козятин та ін),
6) міста організаційно-господарські, промислові, культурно-освітні центри місцевого значення (Стрий, Жидачів, Коломия, Косів, Чортків, Кременець, Славута, Літин, Ніжин),
7) міста-курортні центри (Моршин, Хмільник, Трускавець, Євпаторія та ін.).
СІЛЬСЬКЕ РОЗСЕЛЕННЯ
Кількість сільського населення в Україні постійно скорочується, насамперед шляхом зниження природного приросту в сільських населених пунктах, зумовленого несприятливою демографічною ситуацією, а також міграцією
сільських жителів у міста. Сьогодні сільське населення становить 32% усього населення нашої держави. Тільки в поліських, подільських та карпатських областях України (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька) в селах проживає більше 50% усього населення. Дуже низькою є частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганській (14%), Дніпропетровській (16%) областях. Мало сільського населення в Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях.
Сільське населення України проживає в різних за кількістю жителів селах (малих, середніх та великих). Малі поселення мають до 500 чол.; середні - від 500 до 1000 чол.; великі - понад 1000 чол. Зараз в Україні близько ЗО тис. сільських поселень. З них 57,7% малих, 22,4% середніх та 19,9% великих. Переважна більшість сільського населення проживає в середніх та великих селах.
Особливості географічного положення, природних умов і ресурсів (рельєф, водні та лісові ресурси, склад сільськогосподарських угідь), особливості історичного розвитку зумовили значні територіальні відмінності у сільському розселенні, розмірах сільських поселень. Наприклад, в Українському Поліссі, де значні площі займають ліси і багато заболочених земель, села переважно малі і розташовані на підвищених вододільних ділянках.
У Лісостеповій зоні України переважає долинно-яружний тип сільських поселень. Села тут розташовані переважно у долинах і яругах, де кращий мікроклімат і ближче до поверхні залягають грунтові води. Тут найбільше великих і середніх сіл. Лісостепова зона відзначається густою мережею сільських поселень як район давньої землеробської культури. У Степовій зоні села розміщені вздовж річок і балок і тому тут, як і в Лісостепу, переважає яружно-балковий тип сільських поселень. Села у Степовій зоні великі, в них проживає по кілька тисяч чоловік.
В Українських Карпатах переважає тип гірсько-долинних сіл. Села тут тягнуться вузькими смугами в долинах річок на 8-10 км. Сільські поселення рідко піднімаються в гори вище 850 метрів. Переважають середні за розмірами села. Будівлі переважно дерев'яні, перекриті залізом, шифером, черепицею. В багатьох селах розвиваються народні промисли: гончарство, килимарство, художня вишивка, різьба по дереву, художня обробка металу та шкіри.
У Кримських горах сільські населені пункти розташовані вздовж річок, на крутих гірських схилах.
Сільські поселення України за виробничими функціями діляться на сільськогосподарські (з двома підтипами: рос-
линницькі та тваринницькі), несільськогосподарські (поселення промислових підприємств, лісопромислові, рибопромислові поселення та ін.) і змішаного типу (аграрно-індустріальні). Найбільш поширеними є сільськогосподарські поселення. Вони становлять переважну більшість сільських населених пунктів України. Значно менша група несільсь-когосподарських та змішаних типів сіл. Важливе значення серед них мають аграрно-індустріальні сільські поселення. В перспективі кількість їх зростатиме, оскільки тут складаються найкращі умови для повного використання трудових ресурсів протягом року, зосереджено цілий ряд об'єктів і закладів соціальної сфери.
Під впливом природних та соціально-економічних умов сформувалися планувальні форми сільських поселень України. З природних умов найбільший вплив на характер забудови мали рельєф, конфігурація річкової сітки, доступність до підземних вод, а також соціально-економічні та історичні умови. Так, на певному історичному етапі в окремих регіонах України з'явилися присілки, хутори.
На сучасному етапі в Україні поширені такі планувальні форми сільських-поселень, як групові, одновуличні, ланцюгові, правильної шахівниці, присілкова, хутірна.
Найпоширенішою є групова форма поселення, тобто компактне скупчення забудови багатьох вулиць. Такі поселення мають коло- іеліпсоподібну форму. Ця форма найбільше прижилася в Передкарпатті, Поділлі, Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині, степовій частині України.
Одновуличні села - це села, в яких будівлі тягнуться вздовж головної вулиці. Вони поширені на Поліссі, Чернігівщині, зустрічаються у степовій частині України. Ланцюгові села подібні до одновуличних, але менш правильної форми. Вони поширені у гірській місцевості, Передкарпатті, Покутті.
Села форми правильної шахівниці виникли значно пізніше, забудова 'їх здійснювалася за відповідним планом. Такої форми часто були німецькі колонії України та нові села, які виникли недавно. Вони характерні для всієї території України.
Присілки найбільш поширені в Українських Карпатах і є досі перехідною формою від хуторів до більших сіл.
Типова для України форма сільських поселень - це хутори, які виникли ще в початковій фазі колонізації земель. Хуторів багато на Гуцульщині. На початку XX ст. чимало їх було також у середній смузі України, зокрема на Полтавщині. Та у Східній і Південній Україні велика кількість хуторів була зруйнована в ЗО-40-х роках, а на західних землях - у повоєнний період.
СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ
Населені пункти тісно взаємопов'язані виробничими, трудовими, адміністративними, управлінськими, культурно-побутовими та іншими видами зв'язків. Унаслідок цього вони утворюють системи розселення.
Система розселення - це сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю жителів і функціями та об'єднаних різними видами зв'язків.
Усі населені пункти (міські, сільські) України об'єднані в загальнодержавну систему розселення. її центром є столиця Української держави - Київ. Це основний адміністративно-політичний, культурний центр, великий промисловий і транспортний вузол. Тут зосереджені державні установи, найбільші наукові та культурні заклади, які обслуговують населення всіх регіонів.
У межах системи розселення України виділяють регіональні системи розселення (міжобласні та обласні) і локальні. Міжобласні системи розселення формуються навколо значного центру (як правило, міста-мільйонера), значення якого виходить за межі однієї адміністративної області (Донецьк, Одеса, Харків).
На території України функціонує шість міжобласних регіональних систем
Loading...

 
 

Цікаве