WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

розвиток існуючих та появу нових міст. У них найшвидше зростала чисельність населення, значною мірою за рахунок мігрантів з Росії, тому що тодішня міська влада віддавала перевагу вихідцям з Росії, стримувала до них приплив українських селян. Таким, чином, у нових промислових містах південної та південно-східної частини України вже від початку їх виникнення переважало російське робітництво, а українське поступово русифікувалось.
Повільніше зростали міста на західноукраїнських землях, які в другій половині XIX і на початку XX ст. були під владою Австро-Угорщини, яка всіляко гальмувала економічний розвиток цього краю. Та все ж багато міст Західної України (Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль, Бережани, Стрий, Ужгород) стали осередками українського політичного і культурного життя.
Дальший розвиток міст нашої держави зупинили Перша світова та Громадянська війни. І тільки після їх закінчення аж до 1941 р. почався новий етап її історії. У 20-х роках у радянській Україні, зокрема, було проведено перегляд мережі міст та містечок. Крім міст було введено поняття селища міського типу (смт), а ліквідовано поняття "містечко'4. З 1924 р. містами стали називати населені пункти з населенням чисельністю більше 10 тис.чол., а смт - не менше 3 тис. чол., за умови, що більшість населення не була зайнята в сільському господарстві. Такі критерії щодо виділення міст та селищ міського типу збереглися в Україні й сьогодні.
Унаслідок перегляду мережі поселень майже 40% давніх міст втратили свій попередній статус, а містами натомість стали чимало містечок і великих сіл. У 1939 р. в радянській Україні налічувалось 179 міст і 397 смт, у яких проживало 36,2% усього її населення.
На промислові підприємства і в навчальні заклади східної та південної України масово прибувала українська молодь, що вплинуло на зміну в них національного складу на користь корінної нації (навіть у південних містах укра-
їнське робітництво становило 273 усіх робітників порівняно з початком XX ст. У містах Західної України суттєвих змін у той час не відбулося. В окремих містах, зокрема Галичини, більшість становили поляки і свреї. За час війни (1941 - 1945 pp.) багато міст України було знищено. їх населення порівняно з 1940 р. скоротилося на 60%. Довоєнна кількість міського населення в Україні була відновлена на початку 50-х років, після цього міське населення стало постійно зростати. Війна спричинилася до зміни національного складу міського населення. Так, лід час німецької окупації фашисти винищили багато свреїв, більшовики депортували з Криму татар, з України виїхало чимало поляків. На місце вибулих спішно завозили росіян, і вони почали домінувати в окремих регіонах.
За повоєнний період в Україні виникло понад 160 міст. Серед них Докучаєвськ, Доброиідля, Отиродонспьк, Шах-тарськ у Донбасі; Ватутіне, Вільногірськ, Лнінроруднс, ї-інер-годар, Марганець, Нова Каховка, ' Придіиирові ьк, Світло водськ - у Придніпров'ї; Нововолннеьк та Черноноград - у Львівсько-Волинському басейні; ^слснодолиьк. Жовті Води- у Криворізькому басейні; Прип'ять -o на Київщині. За повоєнний період з'явилось більші' полонини І слищ мііькоіо типу, особливо в районах Донбасу t Придніпров'я. Вони виросли переважно з великих сіл.
СУЧАСНЕ МІСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ
Кількість міського населення України постійно зрост'ас. Так, у 1940-1996 pp. воно зросло на 21,2 мли осіб і до-сягло максимуму у 1994 р. - 35,1 млн осіб, або 68% усього населення. Найвищою питомою вагою міського населення виділяються індустріальні області Донбасу і Придніпров'я - 75-80%, в Донецькій обл. - до 90%. У західній і центральній частинах України частка міського населення набагато нижча (40-50%). Це стосується Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської, Вінницької, Рівненської та інших областей.
Міські жителі України проживають в 446 містах та 907 селищах міського типу (1996 p.). Найгустіша мережа міських населених пунктів в областях Донбасу (Донецька - 151, Луганська - 127). Далі идут*" Львівська, Дніпропетровська, Харківська області га К римі і.ка автономія (кожна мас понад 70 міських поселень).
Від 50 до 70 міських населених пупкмв . Але разом з тим для таких міст гострими є транспортні, житлові та інші проблеми, забруднення навколишнього середовища тощо. Тому в них доцільно обмежувати ріст промисловості,- виноеячи промислові об'єкти або їх філіали в невеликі міста, які розміщені поблизу.
Крім міст до міських поселень належать ще й селища міського типу. Це населені пункти з кількістю жителів до 10 тис. чол., у яких понад 85% населення зайнято в не-сільськогосподарських галузях господарства. Таких селищ в Україні понад 900. Вони розміщені по всій території нашої держави, але найбільше їх в областях Донбасу, Придніпров'я, на Харківщині, Львівщині, в Кримській автономії. Значно менше селищ міського типу у поліських, подільських та деяких південних областях України, де в цілому незначна мережа міських поселень.
Дані переписів населення засвідчують, що за останні роки намітилося значне скорочення темпів приросту міського населення України, причому характерне воно для всіх груп міських поселень та найбільше - для малих міст і селиш міського типу.
В окремих районах України, де зосереджена велика кількість промислових підприємств, об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури, високою є густота населення і населених пунктів, добре розвинута транспортна мережа, виникли агломерації міських поселень - своєрідне зосередження міських поселень навколо великого міста. Між центром агломерації і рештою міст встановлюються стійкі трудові, транспортні та культурно-побутові зв'язки.Жителі малих міст здійснюють щоденні трудові "маятникові" поїздки у велике місто, сюди виносяться філіали і цехи підприємств, науково-дослідні та інші установи. Міські агломерації мають сприятливі передумови для розвитку багатьох складних і точних виробництв, міжгалузевих науково-технічних комплексів, оскільки в них зосереджена велика кількість наукових та навчальних закладів, кваліфіковані кадри. В свою чергу, для багатьох великих міських агломерацій надмірне зростання створює серйозні проблеми: загрозливу для життя концентрацію шкідливих виробництв, порушення планувальної структури міста, злигш промислової і селитебної, промислової і рекреаційної зон, зменшення площі вільних територій тощо.
В Україні налічується 19 агломерацій, у них проживає майже половина (47%) міського населення. Частина з них формувалася під впливом важливих центрів переробної промисловості, науки, культури, освіти, охорони здоров'я та транспортних вузлів (Київ, Львів, Одеса, Харків). Інші
виникли в індустріальних районах Донбасу та Придніпров'я, де швидко розвивалися галузі важкої промисловості. Тут сформувалися Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакі-свська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська та інші агломерації міських поселень.
Розроблено різні варіанти класифікації міських населених пунктів. Так, за генетичною ознакою (походженням) міста ділять на три типи: 1) міста, які виникли на транспортних і торговельних шляхах, 2) міста-центри гірничо-видобувної промисловості, 3) міста-курорти. Найбільше міст належить до першого типу (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси, Одеса, Миколаїв, Севастополь, Маріуполь, Жмеринка, Шепетівка, Стрий, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Луцьк, Рівне, Житомир, Конотоп, Ніжин та ін,). До другого типу можна віднести міста: Донецьк, Макіївка, Кривий Ріг, Марганець,
Loading...

 
 

Цікаве