WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення - Контрольна робота

Кримська автономія, Херсонська і Миколаївська області, де кількість сільського населення поступово зростає внаслідок заходів, спрямованих на залучення в сільськогосподарське виробництво додаткових людських ресурсів. Часто в сільські населені пункти цих областей приїжджають на заробітки люди з інших регіонів України, зокрема із карпатських областей.
У XX ст. відбулися значні зміни в розселенні н.и. лен-ня України. Вони зумовлені розвитком промисловий і. інтенсивними міграціями "село-місто", шо в кінцевому підсумку призвело до значного зростання міського населення та різкого скорочення сільського. Наприклад, за даними перепису 1897 p., y містах України проживало лише 16% .її населення, а в сільській місцевості 84%. У 1996 р. питома вага міського населення зросла до 68%, а сільського знизилася до 32%. Таким чином, більшість населення України проживає у міських поселеннях, а 1/3 його - в сільських,
ФОРМУВАННЯ МІСЬКОЇ МЕРЕЖІ
Перші стародавні міста на території нашої держави були засновані грецькими колоністами в VII-V ст. до Христа на узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тірас). У цей час виникли також Херсонес, Пантікапей в Криму. Населення цих міст складалося не тільки з греків, але й з місцевих племен - скитів (скіфів), таврів, сарматів, тракійців.
Густа мережа міст формується в Україні за часів Київської Русі. Це були невеликі міста, з вигідним географічг ним положенням, оточені валами, тинами, ровами. За неповними даними, в ЇХ-X ст. на Русі існувало 24 міста (Київ, Чернігів, Переяслав, Вишгород, Коростень, Любеч та ін). У XI-XII ст. на території Київської Русі появилось близько 200 міст (Белз, Володимир-Волинський, Буськ, Прилуки, Із'яслав, Луцьк, Теребовля, Стародуб, Новгород-Сіверський, Галич, Путивль, Глухів, Остер, Канів, Корсунь та ін.).
У XIII ст. з'явилося ще 47 міст. Серед них Львів, Кременець, Кам'янець, Коломия, Сосниця та ін.
Розміщення міст за княжої доби на території сучасної України було досить нерівномірне. Найбільше їх було поблизу Києва, в Середньому Придніпров'ї, на Волині, в Галичині. Перші міста на Закарпатті виникали навколо зам-
ків (Ужгород, Мукачеве) та. осель німецьких колоністів (Бардіїв, Берегове).
Економічною основою розвитку міст княжої доби стали ремесла і торгівля. Більшість із них мали невеликі розміри і незначну кількість населення. Міста України в княжу добу були осередками державного і релігійного життя. В них розвивались освіта, культура, література, мистецтво. При княжих дворах виникали перші школи, бібліотеки.
Розвиток староукраїнських міст припинився після татаро-монгол ьської навали 1239-1241 pp. Більшість міст Центральної і Східної України були зруйновані, в кращому стані вони залишались в Галицько-Волинському князівстві.
У литовський період (з середини XIV до кінця XV ст.) пожвавився розвиток існуючих міст, а поява нових була зумовлена потребами оборони і колонізації українських земель. Нові міста цього періоду виконували функції переважно адміністративно-оборонних пунктів. їх населення було зайняте здебільшого в сільському господарстві та частково займалося торгівлею і ремеслами. Міста-замки поширилися аж до узбережжя Чорного моря. Замки у цей час були збудовані в багатьох галицьких, волинських, закарпатських і подільських містах.
Наприкінці XV ст. колонізаційний литовський період був перерваний частими нападами кримських татар і турків, що спричинило занепад українських міст. Тільки в другій половині XVI ст. в складі Польської держави почався процес відновлення міст і замків.
У середині XVII ст. на українських землях налічувалося близько 1000 міст і містечок. З них 440 на західноукраїнських землях. Більші з них мали магдебурзьке право і окремі привілеї, а менші, що були на панських землях, відрізнялися від сіл лише тим, що їхні мешканці звільнялися від панщини і платили чинш чи данину натурою.
У цей-час найбільшими містами в Україні були: Львів (30 тис.чол), Київ (15 тис.чол.), Кам'янець-Подільський (понад 10 тис.чол.). Після них: в Галичині - Стрий, на Волині - Луцьк, Володимир-Волинський, Кременець,
Острог, на Поділлі - Бар, Брацлав, Вінниця, на Київщині - Біла Церква, Житомир, Овруч, на Лівобережжі - Чернігів, Стародуб, Новгород-Сіверський, Переяслав. Населення міст і містечок Центральної і Східної України в середині XVII ст. було переважно українським, а на західноукраїнських землях поруч з українцями жили поляки, німці, свреї, вірмени, а подекуди й італійці. Українські міста на цей час ставали значними центрами культури. В них розвивалися літературне життя і освіта, а пізніше
друкарство і видавнича справа (Львів, Острог, Луцьк, Київ).
У другій половині XVII і XVIII ст. значний вплив на розвиток міст України мало народне повстання під проводом Б.Хмельницького в 1648 р. і утворення Козацької держави, а згодом поділ України на російську та польську сфери впливу (1667, 1686 pp.).
Для міст і містечок західних земель України у другій половині XVII і XVIII ст. характерний був спад у їх економічному розвитку, зумовлений занепадом торгівлі із Близьким Сходом. Це й вплинуло на зменшення людності міст названих земель.
Значно, вищий економічний і культурний розвиток на той час мали міста Гетьманщини. Головними із них у XVII-XVIII ст. були Київ, Батурин і Глухів (гетьманські столиці), Стародуб, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Прилуки, Лубни, Полтава, Миргород, Козелець, Гадяч (полкові міста). Сотенними осередками були Новгород-Сіверський, Погар, Кролевець.
За національним складом міста Гетьманщини на той час були переважно українськими. В них жила також незначна кількість євреїв. У Києві та на півночі Гетьманщини, в торговельних і адміністративних осередках з'явилися росіяни, а в окремих містах на півночі Гетьманщини - білоруси. В Києві, Ніжині і Переяславі були колонії греків.
Багато міст Гетьманщини в другій половині XVIJ і XVIII ст. були важливими центрами культурного життя. Та всеукраїнським центром культурного життя став Київ. Тут діяла Києво-Могилянська Академія, друкарня Києво-Печерської лаври, церкви, монастирі.
Важливими культурнимиосередками були Чернігів, Новгород-Сіверський, Переяслав та гетьманські столиці - Батурин, Глухів. Високого рівня досягли наука й освіта (Київ, Чернігів, Переяслав, Полтава, Новгород-Сіверський).
З середини XVII і в XVIII ст. перші міста виникли в Слобідській Україні. їх заснували українці з Наддніпрянщини. В другій половині XVIII ст. полковими містами тут стгіли Харків, Охтирка, Суми, Ізюм. Більшість населення у містах Слобожанщини становили українські козаки.
У другій половині XVIII і на початку XIX ст. у зв'язку з колонізацією південної частини України виникла або була відновлена велика група міст. Перші з них з'явилися як пограничні фортеці для охорони південних кордонів імперії - Кіровоград, Олександрія, Павлоград, Херсон, Миколаїв, пізніше Одеса, а в Криму - Севастополь.
До відміни кріпосного права 1861 р, населення в українських містах зростало досить повільно. Так, в 1858 p. fc. 850 міст і містечок усіх українських земель тільки 62 мали людність понад 10 тис.чол., а 5 із них понах 50 тис.чол., Одеса - 114 тис.чол., Київ - 71 тис.чол,, Львів - 70 тис.чол., Бердичів - 54 тис.чол., Харків - 50 тис.чол.
Після відміни кріпосного права в Україні почався прискорений розвиток гірничовидобувної та інших галузей промислового виробництва, зокрема в Донбасі, Придніпров'ї, розгорнулось будівництво доріг, що й вплинуло на
Loading...

 
 

Цікаве