WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Природні ресурси України - Курсова робота

Природні ресурси України - Курсова робота

Частина поверхневого стоку (Тиса, Прут, Західний Буг) загальним обсягом 14 км3. виходять за межі України.
Хоч найбільший обсяг стоку припадає на Дунай, головну роль у водозабезпеченні господарства України відіграють річки басейну Дніпра. Стік Дніпра біля Києва становить приблизно 44 км3., Дніпропетровська 53.4 км3., а далі дещо зменшується у зв'зку великим випаровуванням з поверхні Каховського водосховища Обсяг стоку інших річок значно менший: Дністра - 6.3 км 3., Сіверського Дінця - 5.0 км3., Південного Бугу - 3.4 км3.
З трьох тисяч озер України лише 30 (1 %) мають площу більшу як 10 км3. В основному прісні озера розміщені Поліссі (найбільше Світязь - 24.2 км2.), закритих солонуватих і солоних озер та лиманів - на узбережжях Азовського і Чорного морів ( найбільше Сасик - 210 км2., Тілігульський лиман - 160 - 170 км2., Ялпуг - 149 км2. ). Ресурси прісних озерних вод становлять 2.3 км2., солонуватих і солоних - 8.6 км3. Значно поповнюються ресурси поверхневих вод за рахунок будівництва водосховищ і ставків.
Найбільший каскад водосховищ створений на Дніпрі, де збудовано шість великих водосховищ об'ємом 43.8 км3.: Каховське (площа - 2255 км2., об'єм - 18.2 км3.), Кременчуцьке (2250 км2., об'єм - 13.5 км3.), Києвське (922 км2., об'єм - 3.73 км3.), Дніпровське (410 км2., 3.3 км3.), Канівське (675 км2., 2.62 км3.), Дніпродзержинське (567 км2., 2.45 км3.).
Чорне та Азовське моря , що омивають територію України можна розглядати як альтернативне джерело водних ресурсів, але оскільки ці води вимагають опріснення, а отже і значних затрат коштів і енергії, в найближчі роки їх використання малоймовірне. І вони є дуже забруднені внаслідок викидів неочищених вод рядом великих підприємств чорної металургії, хімічної, нафтохімічної, вугільної промисловості.
Найбільшу кількість води мають західні області, де на 1 км2. площі припадає від 100 до 600 тис. м3. місцевого стоку. Найменше забезпечені водою південні області. Так у Донецькій, Запорізькій Дніпропетровській, Одеській і Херсонській областях на 1 км2. території припадає від 5 до 40 тис. м3. води на рік, а на одного жителя - від 130 до 400 м3. В областях Полісся на км2. території нараховується від 75 до 100 тис. м3. на рік, а на одного мешканця від 1500 до 2000 м3. В областях лісостепової зони на 1 км2. площі водні ресурси складають 50-70 тис. м3. на рік, збільшуючись до 125 тис. м3. у східній і західній частині зони. На одного жителя тут налічувалось від 500 до 1500 м3. води на рік.
Україна має великі запаси підземних вод , які здебільшого використовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних вод у зоні активного водообміну складає 18.6 км3. на рік. В межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільші Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський.
Найбільші річки України: Дніпро, Південнй Буг, Псел, Дністер, Сіверський Донець Горинь, Десна, Інгулець, Ворскла, Случ, Стир, Західний Буг і т. д.
У цілому запаси водних ресурсів із розрахунку на одиницю площі і на одного жителя України займає одне з останніх місць у Європі, та й по території держави розміщені нерівномірно.
Лісові ресурси.
Площа лісового фонду становить 9.400 тис. га. (14.2 % площі території України), що значно менша ряду розвинутих країн. Запаси деревини в Україні становлять 1.3 млрд. м3. У віковій структурі лісів переважають молодняки і середньовікові та пристигаючі насадження (понад 90 % усіх лісовкритих площ).
Лісистість у різних частинах і регіонах держави нерівномірна. Так, в Українських Карпатах зайнято лісами 40.5 % площі, у Кримських горах - 32.0 %, на Поліссі - 26.1 %. У Лісостеповій зоні цей показник становить - 12.2 %, а в Степовій - 3.8 %. До найбільших лісистих територій належать Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Рівненська , Житомирська, Волинська і Чернівецька.
Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різних природних умов, але більшого впливу господарської діяльності людей, яка звелася до варварського винищення лісів. В Україні є сприятливі для прискореного росту деревини, бо пересічний приріст на 1 га лісопокритої площі становить 4м3. Причому на деревостани високої продуктивності припадає 75 % покритих лісом земель. Переважають хвойні породи (сосна, ялина) - 54 % і твердолистяні (дуб, граб, бук) - 40 %. Сосна (35 %) зосереджена восновному, на Поліссі, ялина (16 %) в Карпатах, дуб (18 %) на Поліссі і в Лісостепу, бук (13 %) на Поліссі в Лісостепу і в Криму.
За господарським значенням і функціями ліси України поділяють на дві групи:
І група - водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі, а також ліси спеціального цільового призначення (48 % площі усіх лісів держави)
ІІ група - ліси, що мають захисне та експлуатаційне призначення (52 % площі усіх лісів держави)
Важливим напрямом збереження лісів є вишукування резервів деревної сировини на основі її більш раціональної хіміко-механічної переробки, застосування замінників дерева, комплексне використання листя, гілок, стружки, тирси, коріння тощо.
Земельні ресурси.
Розподіл ґрунтів на території України підпорядкований закону горизонтальної зональності на рівнинах і висотної поясності у горах. Величезний вплив має рельєф місцевості, а також минулий і сучасний характер рослинного покриву. На рівнинах просторах нашої країни поширені дерново-підзолисті, чорноземні, каштанові ґрунти, а також лучні, болотяні, солончаки та солонки. Для гір характерні бурі лісові, гірсько-лучні, червоно-бурі та коричневі. В Україні налічується близько 650 видів.
У північній частині України поширені дерново-підзолисті грунти. Вони займають 21 % території країни, майже всю Поліську низовину. Пов'язані вони з плоскими формами рельєфу, сформувались під мішаними та хвойними лісами на водно-льодовикових супіщаних відкладах. У дерново-підзолистих грунтах процес перегнивання органічних решток проходить дуже повільно через надмірну кількість опадів, вони мають кисле середовище і містять 1 -1.5 % гумусу. Характерною ознакою дерново-підзолистих грунтів у Поліссі є їх безструктурність, для підвищення родючості потрібно вносити мінеральні і органічні добрива.
Сірі лісові грунти поширені переважно у лісостеповій зоні, зустрічаються і на Поліссі. Сформувались вони під широколистою лісовою й різнотравно-злаковою рослинністю. Вміст гумусу в ґрунті становить до 5 -8%, що надає йому світло-темного сірого кольору. Кислотність грунту мала, структура дрібногрудкувата.
Найбільшу площу (65 % території України) під степовою рослинністю в умовах обмеженої вологості займають чорноземні грунти. Основною грунтоутворюючою породою для них є лес, який поширений у межах лісостепової і степової зон. Чорноземні ґрунти мають до 16 % гумусу, зернисто-грудкувату структуру і є найродючішими в світі. Гумусовий горизонт має товщину понад 40 см., а інколи і 120 см. З півночі на південь змінюються особливості грунту, а тому виділяють окремі їх підзони. В лісостепу поширені опідзолені та типові чорноземи, в північній степовій підзоні переважають чорноземи звичайні, середньо- та малогумосні. Для більш посушливої південної підзони характерні грунти що потребують додаткового зволоження,
Loading...

 
 

Цікаве