WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Регіональні особливості динаміки, структури та розміщення населення України - Реферат

Регіональні особливості динаміки, структури та розміщення населення України - Реферат

міське і сільське. Основними чинниками розселення, а також інтенсивності й напрямів є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні й демографічні. Природні чинники позначаються па процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.). Територіальне розселення, крім того, залежить від інтенсивності та напрямів постійних і маятникових переміщень населення.
В Україні існує сонна система розселення, основу якої становлять адміністративне, виробниче- та культурно-побутові передумови й чинники. Виділяють регіональні (Центральна, Західна, Північно-Східна і Південна, а іноді Подільська) й обласні (всього 24) системи розселення. Останні являють собою сукупність міських і сільських поселень, об'єднаних навколо обласних центрів і керованих ними. Виділяють ще ткальні системи у межах областей: міжрайонні, кущові й елементарні. Всі вони формуються навколо якогось центру на основі виробничих, трудових, культурно-побутових, адміністративних та родинних зв'язків.
Міське розселення. На розміщення населення, в гому числі міського, на території України впливають три основні чинники, найважливішим з яких е соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, від якого залежать виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1999 рр. зросло у 5 разів, а сільське - зменшилося в 1,6 рази. Нині в Україні є 448 міст і 896 містечок. Між цими видами міських поселень існує істотна відмінність. Місто--це населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові га адміністративні функції, а його населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють па економічні (промислові, транспортні, торгово-розподільчі) та неекономічні (адміністративні, культурницькі, рекреаційні тощо). Часто міста виконують якусь одну функцію, тому їх називають малофункціональними (монофункціональними). Проте найчастіше вони є поліфункціональними
Найгустіша мережа міст у Донецькій (51), Луганській (37), Київській (26), Одеській та Харківській (відповідно 19 і 17) областях. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (по 9 у кожній), Рівненській, Закарпатській та Волинській (відповідно 10, 10, 11) областях.
Більшість міських жителів припадає па так звані містечка - проміжну між містом і селом ланку поселень. Розміщуються вони навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв. У них мешкають дві та більше тисяч, переважно робітників і службовців, членів їхніх сімей.
Розрізняють містечка індустріальні, агропромислові, сільськогосподарські, несільськогосподарські та мішаного типу. В 1999 р. їх у країні було 897, або 66,7% загальної кількості всіх міських поселень України, проте проживало в них тільки 13,2% загальної кількості міського населення.
В Україні виділяють такі групи міських поселень: малі (до 50 тис. осіб), середні (50-100 тис.), великі (100-500 тис.), дуже великі (500-1000 тис.), міста-мільйонери (понад 1000 тис. осіб).
Найчисельніша група - малі міста (до яких належать і містечка). Із загальної кількості міст (1345) вони становлять 1242, тобто 92,3%, проте в них проживає всього 31,8°/оо міського населення України. Середніх міст 55 (в них мешкає 11,3% міського населення), великих - 39 (26,9% міських жителів), дуже великих - 4 (8,4% мешканців). У п'ятьох містах-мільйонерах проживає 21,6% міського населення. Отже, у великих, дуже великих і містах-мільйонерах проживає 56,9% міського населення України.
До міст-мільйонерів належать Київ (2,6 мли осіб), Харків (1,6 млн). Більш як по 1 млн осіб у містах Дніпропетровську, Донецьку, Одесі. Серед дуже великих міст - Запоріжжя (863 тис. осіб), Львів (794 тис.). Кривий Ріг (715 тис.), Маріуполь (500 тис.), Миколаїв (518 тис.) і Луганськ (475 тис. осіб).
Малі й середні міста, як правило, виконують адміністративні та торгово-розподільчі функції та є центрами областей і адміністративних районів України. У них часто зосереджуються переробні підприємства поблизу джерел сільськогосподарської сировини, родовищ корисних копалин. Ці міста використовують власну робочу силу й трудові ресурси навколишніх сільських місцевостей.
В Україні 19 міських агломерацій. У всіх 19 агломераціях України проживає понад 16 мли осіб міського населення.
Проблемами розвитку й планування міст у державі займаються науково-дослідні та проектні інститути (у м. Києві) та їх філіали в обласних центрах.
Сільське розселення. На сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства питання сільського розселення е дуже актуальним. . Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Якщо і в 1913 р. його частка становила 81% всього населення України, то в 1999 ''; р. -лише 32%, тобто зменшилася в 1,76 раза. Сільське населення ще переважає у Вінницькій (52%), Закарпатській (61%), Івано-Франківській (56,6%), Рівненській (52,4%), Тернопільській (56%), Чернівецькій (57,3%) областях, тобто в західному регіоні України та на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганській (13,6%), Дніпропетровській (16.4%), Харківській (21%) областях та ін. Сільське населення живе в селах, загальна кількість яких зменшується (з 42 229 у 1961 р. до 28 775 у 1999 р., або майже в 1,5 раза). Половина сіл (54.8%) зосереджена в Захід-4 ній економічній зоні.
За кількістю жителів села поділяють на малі (1 тип - до 500 осіб) -57,7%, середні (2 тип - 500-1000 осіб)-22,4%і, великі (3 тип-понад 1000 осіб) - 19,9%. Більшість сільського населення проживає в середніх і великих селах. Територіальні відмінності сільського розселення у різних природних зонах і районах України зумовлені природними, суспільно-економічними умовами та історичним минулим. Так, па Поліссі з його мозаїчними сільськогосподарськими угіддями села переважно невеликі за людністю, хочаіснують певні відмінності між правобережним і лівобережним Поліссям. У Лісостепу густота сільського населення висока і багато сільських поселень, розмішених поблизу одне від одного) мережа сільських поселень зріджена, вони розміщені біля водотоків густота сільського населення незначна.
Сільське розселення в тій чи іншій місцевості України має свої особливості. Це й зрозуміло, оскільки села розміщені в різних соціально-економічних та географічних умовах. Загалом по Україні виділяють 26 класів сільського розселення. Найтиповішим є Східноукраїнський регіон сільського розселення (за площею він становить трохи більше третини території країни - 38%).
Другим за площею є Подільський регіон сільського розселення, роз-міщений на Подільській височині (Хмельницька, Вінницька області). Його середні показники розселення: густота сільського населення - 34 особи/км і людність сільських поселень в середньому 620 осіб. Села розміщені в лісостеповій частині України вздовж численних річок та шосейних шляхів.
Сільське розселення може якісно відродитися лише на основі докорінної зміни виробничих відносин на селі та приватизації землі.
Рис.2. Розселення населення на території України
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Заставний Ф.Д. Географія України. -Львів: Світ, 1994. -472 с.
2. Заставний Ф.Д. Населення України. Національно-територіальні питання. -Львів, 1993.
3. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. -К.: Зодіак-Еко, 1998. -432 с.
4. Паламарчук М.М. Географія України. -К.: Освіта, 1993.
5. Петрига Н.А. Движение трудовых ресурсов Украины: анализ и прогнозирование. -Тернополь, 1991
6. Розміщення продуктивних сил України / за заг. ред. Є.П. Качана. -К.: Вища школа. -375 с.
7. Соціально-економічна географія України / за заг. ред. О.І. Шаблія. -Львів: Світ, 1994. -608 с.
8. Щорічний статистичний довідник. -К.: Мінстат. - 2003 р.
Loading...

 
 

Цікаве