WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Розвиток і розміщення атомної електроенергетики України - Курсова робота

Розвиток і розміщення атомної електроенергетики України - Курсова робота

мірою - необхідністю демонстрації можливостей Системи. І деякі природні етапи при становленні нової галузі не було пройдено. Удосконалення техніки, виявлення всієї широти проблем, вирішення виникаючих при цьому завдань не відбулося. Освоєння проводилося дуже коротким шляхом, і тому - з затратами.
При цьому молода енергетика активно і всебічно використовувала військовий науково-технічний та промисловий потенціал, ідеї і досягнення, отримані при створенні ядерної зброї. Так, в усьому світі, незалежно від типу реактора, використовується уран-плутонієвий ядерний паливний цикл (U-Pu ЯПЦ), який було розроблено для виробництва ядерних зарядів та атомних бомб. Його застосування для виробництва електричної й теплової енергії згодом виявило низку властивих йому недоліків, не усунутих ні при здійсненні "військових" програм, ні при застосуванні ПЦ в атомній енергетиці. Це було результатом її негармонійного розвитку під тиском військових і політичних інтересів. У СРСР ВПК (реактор великої потужності канальний) з'явився як продовження військових графітових реакторів. До масового виробництва інших, більш надійних реакторів були не готові. На той час в усьому світі при виробленні ідеології атомної енергетики поняття "запобігання можливості виникнення запроектної аварії" з виходом радіоактивності за межі реактора не закладалося. Допускалося застосування потенційно небезпечних технічних рішень з великим запасом реактивності і недостатнім запасом до кипіння води-теплоносія. Вважалося, що виникаючу небезпеку швидкого розгону або втрати теплоносія, як і пожеж та вибухів, може бути переборено простими інженерними методами і високою кваліфікацією персоналу, а можливу радіаційну чи ядерну аварію можна швидко локалізувати в малому просторі. Культ експлуатаційної дисципліни, властивий Мінсередмашу, був відсутній. Стрімке збільшення масштабів атомної енергетики і розширення кола користувачів призвело до дисбалансу необхідного потенціалу. Це проявилося в окремих напрямах - експлуатаційній безпеці, поводженні з радіоактивними відходами (РАВ), де досвід і досягнутий рівень технології ядерного збройного комплексу виявилися недостатніми. Позначилися і витрати форсованого зростання.
Велика аварія на Трі-Майл-Айленд і чорнобильська катастрофа засвідчили неприйнятний рівень безпеки АЕС перших поколінь. Аварії внесли в суспільну свідомість певні сумніви щодо прогресивності використання атомної енергії у виробництві електрики. Більше того, вони загострили антиядерну опозицію в суспільстві й потребу удосконалення реакторів і паливного циклу. Наприклад, у США на 23 роки було заморожено замовлення на будівництво нових енергоблоків. Ставлення громадськості до атомної енергетики змінилося до гіршого в результаті того, що нова галузь не змогла виконати частину своїх обіцянок. Спекуляції інформацією про конструктивні недоліки, ненадійність контролю і недостатньо безпечні проекти підірвали довіру до неї. Аналіз засвідчив, що певною мірою мала місце професійна недбалість, а більшість виниклих проблем атомної енергетики обумовлені непродуманістю раннього етапу її розвитку, що заважало прийняттю правильних рішень і викликало відторгнення ядерної енергії суспільством. Було цілком зруйновано міф про безпеку атомних реакторів. Вчені не змогли створити таких систем, при яких роль людського фактора не була б визначальною. Це був удар по атомній науці, насамперед по ядерній енергетиці. Крім того, існував ще психологічний і моральний збиток. У результаті цього й сьогодні мільйони людей бояться атома, готові приймати будь-які рішення, тільки б триматися від нього подалі. Те, що сталося, змусило багато чого переглянути. Аварії зобов'язали фахівців переосмислити підходи до обґрунтування безпеки, більш глибоко усвідомити і вникнути в проблеми конструювання реакторів. Але аварії також розширили наші знання з ядерної безпеки і прискорили становлення більш високої культури. За словами одного з "атомних авторитетів", "ядерна культура виховується зверху донизу. Її істотною складовою є сильне почуття персональної відповідальності, яке має бути центральним в експлуатаційній філософії підприємств". Світ набув сумного досвіду, який дав змогу розробити нові системи безпеки. У контексті стійкого розвитку світ мав потребу в новій технології виробництва електроенергії, заснованій на принципі природної безпеки. Це включало безумовне запобігання великим аваріям і належне поводження з відходами. Згортання програм інтенсивного розвитку атомної енергетики в низці країн, яке почалося після аварій, страх перед поширенням ядерних технологій і проблем поховання ядерних відходів - усе сплелося в один загадковий клубок. Боязкі голоси неправомірності такого підходу до використання енергії атома тонули в хорі обурених "зелених". І подальший опір політиці розвитку атомної енергетики як джерела енергопостачання став нормою поведінки цього руху. Є й такі, хто бажав би помістити "джина" назад "у пляшку" і повернутися до "доядерної невинності". Стало зрозуміло, що для того, щоб вижити й одержати шанс майбутнього зростання, атомні станції повинні істотно підвищити надійність і безпеку своєї роботи. Необхідно цілком реабілітувати мирний атом. Лише тоді можна буде говорити, що атомна енергетика - благо для всіх.
Подальший розвиток атомної енергетики залежав від екологічної прийнятності її суспільством, а саме: технологічні наслідки її розвитку повинні бути не лише безпечними, а й відносно сприятливими для суспільства. Важливо було продемонструвати всі вигоди і мінімальний ризик від можливих негативних наслідків. Постала необхідність вирішення завдання відповідності нових і діючих реакторів єдиним жорстким вимогам безпеки. Її підвищення, природно, мало випереджати кількісне зростання атомної енергетики. З'явилася можливість виправити ситуацію, що склалася, і використовуючи атомну енергетику як основний засіб вирішення всіх енергетичних проблем. Було створено низку національних і міжнародних організацій (INPO, WANO) із завданням координації робіт з підвищення якості експлуатації.
При розробці проектів АЕС стала нормою орієнтація на максимальне зниження ролі людського фактора.
Однак запровадження принципово нових рішень, які дають змогу задовольнитисучасні вимоги безпеки, різко збільшило витрати на конструкцію реакторів і дещо погіршило конкурентоспроможність атомної енергетики. Це виразилося, насамперед, у нарощуванні інженерних систем і бар'єрів багаторівневої системи безпеки, у жорсткості вимог до якості обладнання і персоналу. В результаті за капітальними витратами АЕС значно перевершили звичайні електростанції, наблизившись до межі конкурентоспроможності або й перейшовши її. Атомні станції стали більш капіталоємними, ніж теплові. Вартість АЕС з енергоблоком потужністю 1000 МВт досягла $1,2-2 млрд. Явної економічної переваги ядерної енергії в порівнянні з традиційними видами палива вже не було. Жорсткість вимог до безпеки роботи АЕС призвела до зростання вартості виробництва електричної енергії. Найбільш поширені енергоблоки потужністю від 500 до 1300 МВт, меншої - економічно недоцільні. Але для
Loading...

 
 

Цікаве