WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Антропологічний склад Західної України - Реферат

Антропологічний склад Західної України - Реферат

маркерів вони мають аналоги серед не лише інших територіальних груп українського народу, а й деяких суміжних етнічних груп, надто східних словаків, поляків-гуралів, румунів, окремих груп чехів та угорців. Схожі риси морфологічної будови притаманні також жителям Північно-Західної Болгарії, Центральної та Північної Сербії, більшості хорватів. Є Підстави думати, що карпатський антропологічний комплекс склався принаймні в добу середньовіччя, а можливо, й раніше.
За багатьма ознаками до мешканців Карпат близькі носії прутського варіанта нижньодніпровсько-прутської області, який охоплює Східну Буковину. Вони характеризуються темною пігментацією волосся та очей (світлооких - 27 - 28 %, темнооких - близько 10 %), більш видовженою формою голови (головний показник - 81,5), видовженим обличчям, морфологічна висота якого становить 126,5 мм, чітко окресленим носом, кількість випуклих та увігнутих спинок якого приблизно однакова (близько 10 %), дуже значним розвитком третинного волосяного покриву (середній бал бороди - 3,35), високим зростом (близько 170 см). Схожий комплекс ознак, який був неодноразово описаний під назвою динарського, властивий також українцям північних районів Молдови та суміжним групам румунів.
На думку В. Дяченка та Т. Алексєєвої, антропологічний склад українців Закарпаття, гірських районів Карпат, Прикарпаття та Буковини, що є нащадками середньовічних слов'янських племен цих теренів, містить певний давньофракійський компонент, наявність якого виявляється у відносно темній пігментації волосся та очей, максимальному розвитку третинного волосяного покриву та переважанні випуклих спинок носа над увігнутими. З цим загалом можна погодитись, але з одним істотним застереженням: питання про роль цього компонента у формуванні генофонду людності окреслених регіонів ще дуже далеке від остаточного з'ясування. На заваді стоїть майже повна відсутність будь-яких краніологічних матеріалів.
Описане вище динарське поєднання ознак переважає також серед українців нижньодніпровського варіанта нижньодніпровсько-прутської антропологічної області, який охоплює значну частину Дніпропетровщини та півдня Полтавщини. Тут, а також в інших районах Лівобережжя збереглася давня іранська (південноєвропеоїдна) домішка, яка виявляється у переважанні темних відтінків кольорів очей та волосся, в інтенсивнішому розвиткові третинного волосяного покриву тощо. Зауважимо, що її вплив виразно простежувався уже в добу Київської Русі, коли зазначені регіони замешкували нащадки літописних сіверян та південних полян.
На думку В. Дяченка, українці нижньодніпровсько-прутської області виявляють схожість з росіянами так званого степового комплексу, що локалізується в середній течії Дону та Хопра, та деякими близькими до них тюрко- та фіномовними групами правобережжя Волги, наприклад, татарами-мішарями та мордвою-мокшою. Однак ці аналогії не зовсім коректні, оскільки, спираючись на схожість за пігментацією, вони ігнорують істотні відмінності за такими важливими антропологічними характеристиками, як розміри обличчя та зріст.
Слід мати на увазі, що між усіма антропологічними областями немає різких відмінностей: вони досить близькі до центральноукраїнської області, яка охоплює переважну більшість територіальних груп українського народу (понад 75 % сільської людності). Це, до речі, визнав і сам В. Дяченко - один із опонентів Ф. Вовка. "Українці, - зауважував він, - загалом антропологічне менш різнорідні, ніж, наприклад, німці або італійці, південні і північні групи яких дуже відрізняються за антропологічним складом (пігментацією і рядом інших ознак)". Отже, Вовкова теза про відносну антропологічну однорідність українців, довкола котрої було зламано стільки списів, в основному витримала випробування часом. Це ж стосується і його висновків про основні напрямки антропологічних зв'язків українського народу.
Ще у другій половині XIX ст. в антропологічній літературі порушувалося питання про витоки фізичних рис східних слов'ян. У зв'язку з цим деякі російські вчені вслід за істориком М. Погодіним намагалися довести відсутність генетичної спадковості між середньовічною й тогочасною людністю України. "Малорос, - писав із цього приводу Є. Чепурковський, - найновіший поселенець, що змінив після татарського ярма дотатарську людність". Ці й подібні твердження суперечать підсумкам сучасних антропологічних досліджень.
Таблиця 1
Варіації основних соматологічних ознак українців
деяких антропологічних областей Західної України
Антропологічні області
Ознаки
Волинський варіант
Карпатська
Прутський варіант
Кількість спостережень
Довжина тіла
Показник голови
Діаметр вилиць
Морфологічна висота обличчя
Показник обличчя
Висота носа (від брів)
Показник носа
Колір очей (за Бунаком)
темні (1 - 4)
світлі (9 - 12)
М
Колір волосся (за Фішером)
чорне (4 - 5,27)
темно-русяве (6 - 8)
русяве (9 - 26)
М
Борода М
Волосся на грудях М
Складка верхньої повіки
відсутня
М
Епікантус (незначний)
Профіль спинки носа
увігнутий
випуклий
Нахил лоба М
Надбрів'я М
600
1682
83,8
143,4
124,4
86,8
55,4
62,7
4,7
39,2
0,66
50,8
37,8
11,4
3,32
3,09
1,65
29,7
0,84
-
4,8
10,5
2,42
1,58
736
1648
84,8
141,7
125,2
88,4
57,1
60,9
14,7
26,8
0,88
58,1
38,0
3,9
1,79
3,36
2,11
28,3
0,80
-
6,8
23,7
2,43
1,31
320
1698
81,5
141,2
126,4
89,5
56,3
62,7
10,3
28,2
0,82
63,3
33,7
3,0
1,24
3,36
2,11
28,3
0,80
-
6,8
23,7
2,67
1,33
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеева Т. И. Этногенез восточних славян по данным антропологии. Москва, 1973.
2. Великанова М. С. Палеоантропология Прутско-Днепровского междуречья. Москва, 1975.
3. Гохман И. И. Население Украины в эпоху мезолита и неолита (Антропологический очерк). Москва, 1966.
4. Гохман И. И. Палеоантропология и доисторическая медицина //Антропология - медицине. Москва, 1989.
5. Давня історія України. Київ, 1997. Т. 1.
6. Данилова Е. И. Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа. Киев, 1971.
7. Дебец Г. Ф. Палеоантропология СССР // Тр. Ин-та этнографии AH СССР. Нов. сер. 1948. Т. 4.
8. Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського народу. Київ, 1965.
9. Зиневич Г. П. Очерки палеоантропологии Украины. Киев, 1967.
10. Кондукторова Т. С. Антропология древнего населения Украины. Киев, 1972.
11. Кондукторова Т. С. Антропология населения Украины мезолита,неолита и эпохи бронзы. Москва, 1973.
12. Круц С. И. Население территории Украины эпохи медибронзы (по антропологическим данным). Киев, 1972.
13. Круц С. І., Кубишев А. І., Отрощенко В, В., Пустовалов С. Ж. Обличчя людини доби бронзи // Золото степу: Археологія України. Київ; Шлезвіг, 1991.
14. Мартынов А. Н., Алексеев В. П. История и Палеоантропология скифско-сибирского мира. Кемерово, 1986.
Loading...

 
 

Цікаве