WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Зовнішньоекономічні зв'язки України з країнами світу - Курсова робота

Зовнішньоекономічні зв'язки України з країнами світу - Курсова робота

валюти повинна прямо чи побічно втручатися в функціонування валютного ринку. Існує кілька способів такого втручання:
1. Використання валютних резервів. Для цього держава шляхом переговорів з МВФ обговорює розмір стабілізаційного фонду для підтримки курсу національної валюти. МВФ рекомендує також валютний коридор, коли курс валюти може змінюватися в установлених межах.
2. Уведення прямогоконтролю за торговими й фінансовими потоками. Зокрема, можна скоротити імпорт шляхом уведення мита або квот, субсидування деяких експортних товарів. Головна проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що скорочується обсяг світової торгівлі, деформується її структура.
3. Валютний контроль: раціонування. Уряд може висунути вимогу про продаж йому всієї валюти, отриманої експортером. Після цього він, у свою чергу, розподіляє, або раціонує, цей невеликий запас валюти між різними імпортерами, яким вона потрібна. Таким чином обмежується розмір імпорту. Негативним наслідком такого контролю є порушення зв'язків, які склалися, дискримінація окремих імпортерів.
4. Деякі заходи внутрішнього макроекономічного регулювання, наприклад податкова й грошова політика, за яких усувається нестача валюти, обмежується попит на імпортні товари та ін.
Загалом система регульованих національними банками плаваючих валютних курсів (з метою недопущення різних стрибків) визнана як переважна в налагодженні раціональних міжнародних зв'язків.
Організація міжнародної торгівлі відіграє суттєву роль у вирішенні центрального питання економічного життя: ідо виробляти, скільки й для кого? Часткову відповідь на це запитання ми дали раніше.
Зовнішньоекономічна діяльність передбачає співробітництво країн, які значно різняться національною вартістю продукції, станом платіжних балансів, фінансово-бюджетних та грошово-кредитних систем. Конкретні форми й засоби державного регулювання застосовуються в процесі здійснення зовнішньоекономічної політики. Основні типи зовнішньоторговельної політики - протекціонізм та політика вільної торгівлі.
Політика вільної торгівлі передбачає ліквідацію будь-яких перешкод щодо надходження в країну іноземних товарів, проте ніколи не вдавалося проводити її на практиці. Прихильники цієї політики - країни, які здатні перемагати в конкурентній боротьбі.
Завдяки вільній торгівлі, яка базується на принципі порівнянних витрат, світова економіка може досягти більш ефективного використання ресурсів і вищого рівня добробуту. Але попри докази на користь вільної міжнародної торгівлі ще й досі існує практика протекціонізму.
Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів шляхом використання спеціальних заходів щодо зниження конкурентоспроможності іноземних товарів. У цьому випадку реально національне виробництво, захищене від іноземної конкуренції, може опинитися під загрозою виникнення застійних явищ.
Існують такі протекціоністські заходи:
а) система протекціоністських мит, які призначені для захисту вітчизняних товаровиробників, а також забезпечення бюджету додатковими надходженнями від податків;
б) уведення квот на імпорт, які обмежують його понад визначену кількість;
в) нетарифні бар'єри, до яких належить система ліцензування (вимоги від імпортера отримання ліцензій), заборона імпорту певних товарів. Наприклад, Великобританія заборонила імпорт вугілля, Норвегія до 1984 р. забороняла імпорт продовольства з метою збереження національної галузі.
Чим зазвичай викликано обмеження імпорту, які аргументи висуваються на підтримку використання обмежень зовнішньої торгівлі? По-перше, це захист галузей, пов'язаних з національною обороною; по-друге, захист сільського господарства; по-третє - захист більш багатих країн від напливу дешевої робочої сили й вироблених нею товарів. У той же час застосування тарифів, квот та інших бар'єрів робить імпортні товари й послуги дорожчими, що відбивається на рівні життя населення.
До важливих важелів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належить і регулювання міжнародної міграції робочої сили, тобто переміщення працездатного населення, зумовленого економічними причинами. Обсяг міграційних потоків регулюється з урахуванням професійного, вікового та соціального складу іноземної робочої сили. Міграційні потоки поділяються на малокваліфікованих та кваліфікованих спеціалістів.
Статус іноземних працівників установлюється державою. Він, як правило, узгоджується з нормативними актами Міжнародної організації праці та закріплюється регіональними чи двосторонніми угодами (у 1994 р. така двостороння угода укладена між Україною й Польщею). У країнах Європейського союзу відбувається вільний рух робочої сили в його межах.
В умовах переходу економіки до ринкових відносин на зовніш-ньоекономічну діяльність покладаються особливі завдання. Для України першочерговим завданням у галузі зовнішньоекономічних зв'язків стає інтеграція у світову економіку.
6. СПЕЦИФІКА ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зов-нішньоекономічну діяльність. План зовнішньоекономічної діяльності включає в себе: міжнародну торгівлю товарами й послугами;
міжнародний рух капіталу й зарубіжних інвестицій; міжнародні ва-лютно-фінансові й кредитні відносини; міжнародний поділ праці; міжнародну міграцію робочої сили; міжнародну економічну інтеграцію.
Зовнішньоекономічна діяльність ґрунтується на економіці окремих держав або світовій економіці й значною мірою залежить від них.
Основними завданнями плану є: а) поглиблення ступеня міжнародного розподілу праці у світовому господарстві; б) зростання масштабів і якісних змін характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією - з чисто комерційної вона перетворилася багато в чому на засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів; в) інтенсифікація міграції капіталів; г) швидкий обмін науково-технічними знаннями й розвиток сфери послуг; д) збільшення масштабів міграції робочої сили; е) прискорення й розширення процесів інтеграції економік країн і регіонів.
Ця діяльність знаходить своє відображення, у першу чергу, в основних планових балансах. У матеріальних балансах імпорт і експорт є частиною ресурсів або споживання того чи іншого товару. У фінансових балансах передбачено надходження від експортних та інших операцій, а також платежі за імпортні товари та послуги іноземних контрагентів. У балансі робочої сили передбачається виділення спеціалістів для роботи в системі зовнішньої торгівлі. Планування зовнішньоекономічних зв'язків ґрунтується на розробці плану експорту й імпорту товарів і валютного плану (платіжного балансу).
Експортно-імпортний план складається з трьох розділів. Перший розділ - план експорту та імпорту в розрізі країн і товарів. Номенклатура експортних та імпортних товарів визначається насамперед
Loading...

 
 

Цікаве