WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

виявляється в удосконаленні спеціалізації (предметної, подетальної, технологічної) окремих видів і стадій виробництва і дає змогу стримувати економічно ефективну продукцію високої якості; з іншого - виникнення на цій основі різноманітних інтеграційних (кооперування, комбінування) процесів (взаємозв'язків між елементами виробництва).
Для обслуговування основного виробництва необхідно також створити ряд об'єктів виробничої й соціальної інфраструктур. До виробничої інфраструктури належать об'єкти ремонтного господарства, виробництво запасних частин, енергозабезпечення, виробничий транспорт, складські приміщення тощо; до соціальної - об'єкти культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я, культури, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок тощо.
Нині виділяють такі міжгалузеві генералізовані структурні підрозділи промисловості: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудівний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів та лісова промисловість); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловість).
Прикладом менших форм міжгалузевих комплексів можна назвати виробничі (ВО) і науково-виробничі об'єднання (НВО). До останніх крім основного виробництва й об'єктів обслуговуючої інфраструктури належать і наукові організації. Наприклад, у Тернополі є кілька таких об'єднань: "Ватра", "Комбайновий завод" тощо. Традиційними міжгалузевими об'єднаннями є концерни.
Крім цих "екстериторіальних" міжгалузевих об'єднань формуються також різного рангу територіально-промислові об'єднання. Основна особливість їх - спільність території, на якій вони знаходяться. Територіальна організація промисловості зумовлена формуванням виробничо-територіальних поєднань двох типів: промислових угрупувань та промислових комплексів.
Під промисловими угрупуваннями розуміють сукупність кількох підприємств, не об'єднаних виробничо-технологічними зв'язками, однак з характерним транспортно-географічним положенням, спільністю використання об'єктів інфраструктури і всієї системи обслуговування.
Для промислового комплексу, крім зазначених ознак, характерні тісні виробничо-технологічні зв'язки на основі послідовної й комплексної переробки сировини, відходів виробництва і спільного випуску готової продукції.
Виробничо-територіальним угрупуванням різних типів відповідають різні таксономічні (територіальні) одиниці. Так, якщо в населеному пункті розміщене одне підприємство, то такий таксон називають промисловим пунктом; якщо це група підприємств, - то промисловим центром.
Потрібно відрізняти наукове поняття промислового центру від загальноприйнятого, де промисловим центром може бути певне промислове місто (в основі якого є не тільки угрупування підприємств, а й промисловий комплекс). Останньому поняттю, яке є більш складним утворенням, ніж просто угрупування підприємств, відповідають такі таксономічні одиниці, як промислові вузли, райони, промислові зони.
Згідно з визначеннями економістів промислові вузли, - це локальні виробничо-територіальні угрупування комплексного характеру, де при взаємній близькості підприємства об'єднані між собою тісними виробничими й виробничо-технологічними зв'язками, єдністю транспортно-географічного положення, спільними системами інфраструктури й населених місць з метою найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів. Наприклад, місто Донецьк можна назвати промисловим вузлом, тому що тут діє кілька взаємопов'язаних підприємств вугільної, металургійної, будівельної, хімічної, машинобудівної галузей промисловості.
Промисловий район - складніше й ширше за територією формування. Він виникає на основі комплексів, угрупувань або внаслідок взаємодії цих форм. Наприклад, Донецьку, Дніпропетровську та інші області, промисловість яких має спільний характер, називають Донецько-Придніпровським промисловим районом.
Для поняття "промислові зони" немає необхідних науково обґрунтованих визначень. Це, як правило, сукупність промислових районів або досить великих просторових ареалів з високою конкуренцією в них промисловості.
У наведеній схемі знаходимо таке поняття, як "промислова агломерація". Ця категорія за своїм змістом створює агломераційний ефект, суть якого полягає в тому, що компактно розміщені об'єкти завжди ефективніші, ніж ізольовані, розпорошені. Така форма розміщення близька до поняття "промисловий комплекс" і пов'язана з концентрацією промисловості у великих міських агломераціях, наприклад, Донецько-Макіївська промислова агломерація.
Комплексне розміщення підприємств має велике економічне значення, тому що створює додатковий економічний ефект. Навіть просте нагромадження кількох підприємств на порівняно обмеженій території уможливлює спільність використання загальної транспортної мережі, сировини, паливно-енергетичної і будівельної баз, спільних обслуговуючих виробництв тощо, тобто сприяє економії матеріальних, грошових і трудових ресурсів. За даними науково-дослідних інститутів, необхідні капітальні вкладення у групове розміщення підприємств зменшуються на 15% у будівельній індустрії, на 10-12% - у машинобудуванні, на 5-7% - в інших галузях.
Істотний додатковий економічний ефект досягається в промислових комплексах, де підприємства об'єднані тісними зв'язками виробничого й технологічного характеру. На відміну від окремо розташованих підприємств виробничо-територіальні угрупування дають економічний ефект, який перевищує суму часткових ефектів. Промислові комплекси дають змогу повніше й раціональніше організувати охорону навколишнього середовища (комплексна переробка сировини, зменшення відходів, спільні очисні споруди тощо).
Комплексна організація виробництва має й негативні риси: надмірна концентрація в одному місці підприємств збільшує викиди забруднюючих речовин у природне середовище, ускладнює постачання сировини й вивезення продукції у зв'язку з перевантаженням транспорту, створює соціальне напруження населення. Отже, треба дуже обережно визначати кількість підприємств, обсяги виробництва, інші характеристики можливого нагромадження виробництва.
Об'єктивно сформовані виробничо-територіальні поєднання зумовлюють потребу створення відповідних форм управління або їх регулювання. Відсутність таких форм не сприяла виявленню всіх позитивних аспектів комплексної територіальної організації. Узв'язку з подальшою децентралізацією управління промисловістю в умовах переходу до ринкової економіки можливо погіршення такої ситуації, тому необхідна більша повнота влади на місцях, а також наукові обґрунтування прогнозного характеру щодо вдосконалення територіальної організації промисловості (на рівні регіональних схем, проектів районного планування, можливо особливих програм розвитку тощо). Наукове обґрунтування розміщення продуктивних сил дасть змогу виробити спеціальні економічні (податкові та ін.), адміністративно-правові механізми регулювання економікою, що діють у західних країнах.
В основу територіальної організації промисловості
Loading...

 
 

Цікаве