WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

виноградарсько-виноробні, спиртово-горілчані, текстильно-швейні та ін.;
б) лісовиробничі: лісобудівельний, меблевий, лісохімічний;
в) рибний;
г) будівельно-індустріальний;
д) паливно-енергетичний;
е) металургійно-машинобудівний;
є) хімічні (нафтовий, газо-, вуглехімічний) та ін.
Промисловий комплекс України є пріоритетною галуззю національної економіки. Саме від нього залежать здійснення ключових інтересів країни, її безпека, культурний та соціальний рівень життя нації. Цей сектор створює майже половину ВВП країни та забезпечує чверть усіх зайнятих у сфері економіки робочими місцями. Промисловість є активним агентом зовнішньої торгівлі України. Частка валового випуску промислової продукції в експортно-імпортному обороті країни дорівнює майже 80%, завдяки чому країна одержує близько двох третин валютних надходжень. Очевидно, що стратегічний розвиток України значною мірою залежить від місця її промислового комплексу в системі міжнародного поділу праці.
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
2.1. Розвиток промисловості України
Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві.
За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи "А") розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2% (1989 р.). Частка виробництва групи "Б" (виробництво предметів споживання) становила 28,8%. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 2001 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8%. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси, тому що головний його чинник пов'язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи "А". Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої власної сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Так, наприклад, видобуток вугілля зменшився з 180,2 млн. т у 1989 р. до 73,8 у 1999 р. Споживання нафти з 50-55 млн. т (у 80-ті роки) знизилося до 33 млн. т у 2000 р. У чорній металургії видобуток залізної руди зменшився з 105 млн. т у 1990 р. до 55,7 млн. т у 2000 р., виплавляння чавуну - з 44,9 млн. т до 18,0 млн. т. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.
Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Так, порівняно з 1989 р. виробництво тканин у 2001 р. зменшилося з 1250 млн. м2 до 169 млн. м2, взуття - з 193,7 до 20,6 млн. пар.
Основні причини зменшення темпів зростання промисловості пов'язані із загальною економічною кризою: важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв'язків з країнами близького зарубіжжя та колишніми країнами - членами Ради економічної взаємодопомоги.
Проте Україна в європейському масштабі залишається значним виробником певних видів продукції: вугілля, залізної руди, прокату чорних металів, стальних труб, цементу, мінеральних добрив, кальцинованої соди, продукції важкого машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, сільськогосподарських машин та ін.
Велике значення у постачанні продукції на ринок СНД та країн Балтії має продукція харчової промисловості: цукор, макаронні вироби, сіль, олія, овочеві й фруктові консерви, кондитерські та м'ясо-молочні вироби.
Внаслідок розпаду Радянського Союзу і високого рівня монополізації на окремі види продукції колишніх республік в Україні не налагоджено виробництво зернових комбайнів, пасажирських вагонів, вантажних автомобілів (крім "КРАЗів"), обладнання для легкої промисловості, каучуку, деяких видів пластмас, смол та ін. З окремих питань провадяться дослідження і виробляються проекти створення нових або реконструкції старих підприємств для забезпечення народного господарства необхідною продукцією.
У 1992-1998 рр. під впливом цінових чинників, інфляції, розбалансування та нерівномірного падіння виробництва в окремих галузях поглиблювалися негативні процеси у галузевій структурі промислового виробництва. Це є найбільш небезпечною тенденцією в розвитку економіки країни. Тривало зростання частки галузей проміжного продукту. Відповідно зменшувалася частка галузей, що виробляють кінцевий продукт. 1998 р. на базові галузі, зокрема електроенергетику, паливну промисловість та металургію, припадало 49,3% промислової продукції проти 19,7% у 1993 р. Водночас частка машинобудування, легкої та харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва зменшилася.
Ринкова трансформація економіки України в цілому має визначальний і багато в чому суперечливий вплив на структуру промислового виробництва. Виділяють дві групи чинників, що визначають характер структурних змін.
Перша група - обмеженість доступу до традиційних ринків збуту, розрив господарських зв'язків і міжрегіонального обміну в країні, на який припадала частина товарного виробництва. Докорінне порушення технологічної кооперації за умови, що по замкненому циклу в Україні вироблялося приблизно 305 видів промислової продукції, мало негативний і багато в чому незворотний вплив на структуру промисловості.
Друга група - недосконалість та інерційність міжгалузевої політики держави. Відчутними є наслідки старого, "союзного" поділу праці, розміщення в Україні матеріало- та енергомістких галузей, зокрема чорної металургії, хімічної, харчової промисловості тощо. Ці галузі не були забезпечені власними та диверсифікованими джерелами енергії, важливими видами сировини.
Реструктуризація економічних відносин є дійовим чинником переходу від закритого методу господарювання до конкурентного механізму функціонування цілісних виробничих комплексів.
Велике значення має також розвиток виробництв, які відновлюють розірвані технологічні ланцюги і створюють на території України необхідні замкнені цикли, забезпечують випуск виробів машинобудівного та міжгалузевого призначення.
Назріла потреба активного проведення реструктуризації нежиттєздатних підприємств і організацій, прискорення конверсії, виробництв, що втратили оборонне значення.
2.2. Територіальна організація промисловості України
Промисловість України відзначається значними комплексно- і районоутворюючими функціями. Під її впливом розвивається складна система міжгалузевих і міжрайонних зв'язків, виникають нові центри розселення, шляхи сполучення, виробнича інфраструктура, освоюються нові джерела сировини, палива, енергії тощо.
Функціонування господарськогокомплексу зумовлює постійне посилення і розширення виробничих зв'язків між підприємствами кожної галузі, між окремими галузями. Це свідчить про процеси диверсифікації, спеціалізації й концентрації різноманітних стадій виробництва та обміну продукцією. На основі цих складних економіко-виробничих процесів формуються міжгалузеві комплекси.
Зазначені процеси об'єктивні, їх виникнення пов'язане, з одного боку, з поглибленням суспільного й територіального поділу праці, яке, в свою чергу,
Loading...

 
 

Цікаве