WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

Промисловий комплекс України: сутність, значення, розвиток, проблеми та шляхи вдосконалення - Курсова робота

структурі виробничої сфери України за усіма показниками є промислове виробництво. Тут зайнято близько 50% (разом з будівництвом) усіх працівників сфери, виробляється понад 60% валового суспільного продукту і понад 40% національного прибутку.
Продукція промисловості споживається в усіх галузях народного господарства, іде у фонди нагромадження (у капіталовкладення), на експорт.
Отже, промисловий сектор споживає майже половину власної продукції (46%), що свідчить про велику закомплексованість його на себе, а також про те, що для промисловості характерний повторний рахунок вартості. Цим пояснюється і порівняно менша питома вага цього сектора у виробництві національного прибутку, ніж у створенні валового суспільного продукту.
Для промисловості характерні глибокий галузевий поділ праці та інтеграція. Тут найбільш повною мірою розвинені внутрігалузеві і міжгалузеві спеціалізації, кооперування та комбінування. Разом з іншими секторами та галузями промисловість формує міжгалузеві комплекси - загальнонаціональногосподарські і територіальні (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Структура промисловості України, % (2001 р.)
Галузі та міжгалузеві комплекси Зайнятість Основні виробничі фонди Обсяг виробленої продукції
Важка індустрія, в т.ч.: 79,7 89,1 69,3
паливно-енергетичний 11,2 27,1 8,1
металургійний 6,3 16,6 12,5
машинобудівний 43,1 27,9 32,9
хімічний і лісовий 8,8 11,0 9,1
промисловість будівельних матеріалів 6,3 4,1 3,5
Легка індустрія, в т.ч.: 20,3 10,9 30,7
легка промисловість 10,6 3,2 11,3
харчова промисловість 9,6 7,2 18,1
Вся промисловість 100,0 100,0 100,0
1.2. Структура та значення промислового комплексу
У структурі промисловості формуються такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний (в нього входять електроенергетика і паливна промисловість - вугільна, нафтогазовидобувна і нафтогазопереробна, торф'яна тощо) і металургійний (чорна і кольорова металургія), що разом з машинобудівним можна об'єднати у металургійно-машинобудівний; хімічний та лісовий (у статистиці їх об'єднують, насправді це два різних комплекси). Частина галузей разом з галузями інших секторів формує також міжгалузеві комплекси, які об'єднують (інтегрують) ці сектори з промисловим виробництвом. Сюди належать: агропромисловий (сільське господарство і переробні галузі харчової та значною мірою легкої промисловості), лісовиробничий (лісове господарство та лісові переробні галузі), будівельно-індустріальний (виробництво будматеріалів та будівництво) та ін.
Як видно з таблиці 1.3, більшість галузей входять у важку індустрію, тобто в них переважає виробництво засобів виробництва - машин, устаткування, транспортних засобів, сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів та ін. Виробляючи майже сім десятих вартості продукції промисловості, важка індустрія зосереджує майже вісім десятих зайнятих і майже дев'ять десятих основних виробничих засобів. Це результат однобокого розвитку промислового виробництва у недалекому минулому.
Навіть у 1986-1990 рр. капіталовкладення у важку індустрію становили майже дев'ять десятих тієї їх вартості, що йшла у промисловість (у 1990 р. - 85%). Левова частка припадала на паливно-енергетичний, металургійний і машинобудівний комплекси - відповідно 73% у 1986-1990 рр. і 60% у 1990 р. (у 2000 р. - 58,5%). Багато галузей важкої індустрії, особливо паливної, металургійної і хімічної, працюють на дотаціях держави, тобто є збитковими,
І хоч важка індустрія розвивалася випереджаючими темпами, в Україні з її допомогою не розв'язано жодної народногосподарської проблеми. Паливно-енергетичний комплекс, наприклад, володіє більше ніж чвертю основних засобів промисловості, а Україна ніяк не вийде з енергетичної кризи. Більшість основних виробничих фондів фізично зношено: у промисловості загалом на 49%, металургійному комплексі - на 61%, машинобудуванні - на 47%, хімічній і нафтохімічній - на 56%.
У важку промисловість повністю входить видобувна. Вона видобуває сировину і паливо і здійснює їх первинну обробку, облагородження, підготовку до подальшої переробки, лісоексплуатацію, виробництво електроенергії на ГЕС тощо. Тут виділяється так звана гірничо-видобувна, що займається лише одержанням сировини і палива із земних надр. З усіх галузей промислового виробництва гірничо-видобувні галузі є найбільш фондомісткими і трудомісткими. Тут зосереджено близько шостої частини усіх зайнятих та четвертої частини основних виробничих фондів, в той час як вартість виготовленої промислової продукції не досягає і десятої частини.
Галузі видобувної промисловості у своєму розміщенні орієнтуються на джерела сировини, енергії і палива - басейни вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, агроруд (фосфорна сировина, калійні солі), ресурси хімічної сировини, будівельних матеріалів. Тому найбільше підприємств цих галузей сконцентровано у Донбасі, середньому Придніпров'ї та Передкарпатті.
Легка індустрія, з одного боку, тісно пов'язана з важкою (одержує від неї устаткування, паливо, енергію, частково сировину), а з другого - передусім із сільським господарством, від якого одержує сировину і напівфабрикати. Разом із сільським господарством вона формує великий агропромисловий комплекс, який дає до 40% вартості валового суспільного продукту. Харчова промисловість виробляє майже удвічі більше продукту, ніж легка.
Разом з деякими галузями і комплексами важкої індустрії (машинобудування у значній частині) легка індустрія повністю належить до обробної промисловості.
У легкій індустрії переважає виробництво предметів особистого споживання (група "Б"). Правда, останнім часом третина їх вартості виготовляється у галузях важкої індустрії (машини і устаткування, легкові автомашини, меблі, хіміко-фармацевтична продукція).
Галузі легкої індустрії, як і всієї обробної промисловості, мають багато ступенів свободи у своєму розміщенні.
Ті, що є сировинномісткими, як, наприклад, цукрова промисловість, тяжіють до джерел сировини; інші, продукція яких не витримує далеких перевезень (виробництво хліба, пива, свіжо-молочної продукції тощо), розміщуються поблизу споживача і деякі з них локалізуються у місцях зосередження робочої сили (наприклад, текстильні і швейні фабрики розміщуються у містах з метою більш повного використання жіночої робочої сили).
У цілому галузі легкої і харчової промисловості розміщені по території України більш-менш рівномірно.
В обробній промисловості найбільше розвинені галузевий поділ та інтеграція праці. Внаслідок цього розвиваються так звані виробничо-технологічні цикли (ВТЦ).
Виробничо-технологічний цикл - це сукупність виробничих процесів у вигляді кількох послідовних стадій, починаючи від одержання вихідної сировини чи палива і закінчуючи виготовленням кінцевих продуктів. Першастадія ВТЦ починається з виробництва сировини, палива, енергії. Тому у неї можуть входити не лише добувна промисловість, але й сільське, лісове господарство, рибальство. Найбільш поширеними ВТЦ є такі:
а) агропромислові: молоко-, м'ясовиробні, зерно-борошномельно-хлібовиробні, цукровиробні, олієвиробні, плодоовочево-консервні,
Loading...

 
 

Цікаве