WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку - Курсова робота

Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку - Курсова робота

України.
Важлива особливістьорганізації виробництва зерна створення приблизно однаково однакових економічних умов для господарств усіх районів її вирощування за допомогою цінового механізму. При цьому закупівельні ціни мають стимулювати виробництва зерна в різних зона, зацікавлюючи господарства збільшувати цього валові збори. Ціни повинні забезпечувати рівень рентабельності виробництва зерна не нижче 35-40%. Наприклад, для Львівської, Сумської, Хмельницької, Волинський областей України у 1992-1995роках рівень рентабельності зерна по областей з різними закупівельними цінами становив 20,1-24,2% рентабельність виробництва зернофуражної кукурудзи -70,7%, ячменю - 29%. Ці дані свідчать, що закупівельні ціни на зерно не заохочували господарства збільшувати виробництво озимої пшениці - основної зернової культури України.
Виробництво зерна в Україні зазнає суттєвих змін у зв'язку з розвитком нових форм господарювання, розвитком присадибного сільського господарства, особливостями формування ринку зерна в умовах багатоукладної економіки.
Перед зерновою галуззю Агропромислового комплекс України на найближчі часи поставлено завдання забезпечити стабільне зростання зерна, необхідне співвідношення його складу по виду, що задовольнить усі потреби країни, високу якість усього асортименту зерна.
3. Основні проблеми та перспективи розвитку та розмішення зернового господарства України
Перспективи розвитку основної ланки агропромислового комплексу - зернового господарства - окреслюються тими заходами, що будуть негайно застосовані щодо поліпшення загального стану фінансування та забезпечення необхідною сировиною та транспортними засобами даного сектору сільського господарства країни.
За умов дотримання оптимальних параметрів насичення сивозмін відповідними зерновими культурами та раціонального розміщення після попередників урожайність зернових у цілому залежить від співвідношення у групі різних за біологічними властивостями і агротехнікою вирощування культур, тобто від утримання основного принципу побудови сівозміну - принципу плодозмін. За узагальненими даними досліджень у різних грунтово кліматичних умовах України, оптимальний рівень насичення сівозмін зернових, беручи до уваги і необхідність вирощуванні інших культур (технічних, кормових) у степу та лісостепу становить до 60% (30% озимої пшениці, 30% ярих зернових, бобових, кукурудзи), на Поліссі - до 50-55% (30-35% озимих і 20% ярих зернових, бобових, кукурудзи).
Збільшення питомої ваги у сівозміні однієї культури або групи культур, близьких за біологічними властивостями, понад оптимальні параметри призводить до помітного зниження їхньої продуктивності. Це пояснюється зменшення площі кращих попередників, скорочення строків повернення культури на колишнє місце вирощування, у зв'язку з чим погіршується фітосанитарний стан грунту і посівів. За даними Кіровограцької державної сільськогосподарської дослідної станції, при насиченні сивозмін озимої пшениці від 10-50% середня врожайність зерна у сприятливі за кількості вологи роки знижувалася на 8,7 центнера за гектар (з 48,4 до 39,7), а в посушливі 7,8 (з 40,1 до 39,7).
Про зниження ефективності виробництва зернових культур при надмірні її концентрації свідчить досвід багатьох господарств Вінницької, Сумської, Дніпропетровської та інших областей України. Однак і надзвичайно вузька спеціалізація, особливо у виробництві зерна , не ефективна. Це пояснюється тим, що для виробництва зернових культур потрібні певні умови. Так, колосові зернові культури необхідно розміщувати у сівозмінах після пару, бобових, просапних, пласта багаторічних трав та обороту пласту. На полях з колосовими попередниками, після яких висівають озиму пшеницю більш ніж два роки підряд, різко знижується її врожайність через розвиток шкідників та хвороб. Це не дає змоги сконцентрувати посівні площі озимої пшениці у сприятливій для її вирощування в районах, незважаючи на те, що вона значно врожай ніша, ніж ярові колосові. Тому необхідно науково обґрунтувати чергування зернових культур у сівозмінах.
Особлива роль землі, як головного засобу сільськогосподарського виробництва, комплекс природних та економічних умов підвищення її родючості, нерівномірність використання трудових ресурсів і основних виробничих фондів, інші фактори викликають необхідність більш доцільного поєднання галузей, раціонального добору культур і сортів.
У господарствах, які мають надмірні площі колосових культур у сівозмінах, можливе зниження ефективності виробництва озимої пшениці, якщо колосові були її попередниками більш ніж два роки. При надлишках вологи, високої вологості повітря та незбалансованому азотному живленні посіви озимої пшениці можуть постраждати від масового ушкодження листовими хворобами, що знижує врожайність на25-30%. Крім погіршення фітосанітарного стану полів, перенасичення сівозмін озимої пшениці обумовлює розміщення її після просапних попередників, які зривають, а отже, посів проводиться у гірші агропромислові строки.
За умов прискореного розвитку хвороб та шкідників при порушенні сівозмін, строків посіву та незбалансованому застосуванні мінеральних добрив необхідне масове використання пестицидів, однак це веде до непередбачених екологічних наслідків. Коли врахувати, що в Україні від 20-30% посівів зернових культур знаходяться у санітарно-охоронних зонах (поблизу жилих селищ, тваринницьких ферм, водойм, водних джерел та ін.), де застосування хімічних засобів захисту різко обмежене або заборонене, подальше нарощування виробництва зерна в цих зонах можливе лише в разі запровадження комплексної системи агротехнічних та біологічних засобів захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів, а також проведення відповідних організаційно-господарських заводів.
Найважливішими напрямками інтенсифікації виробництва зерна є широке використання досягнення генетики і біотехнології, селекції і насінництва, виведення та впровадження нових сортів та гібридів рослин, що характеризується підвищеною засухостійкістю, несприятливістю до хвороб, більш високою потенційною врожайністю порівняно з їхніми попередниками, підвищеним вмістом у зерні біологічно активних речовин, які становлять особливу цінність як для харчування людині, так і для скота.
Збільшення виробництва твердих та сильних пшениць стримується недостатньою кількістю її районованих сортів.
На початку 90-х років посівна площа під кукурудзою зменшувалась і становить 0,7 млн. га в 1996р. в 1997р намітилось значне зростання площі посівів під зерно кукурудзи до 1,7 млн. га, що відповідно привело і до значного зростання її валового збору: від 4,7 млн. т на початку 90-х років, 1,5 млн. т в середині 90-х років до 5,3 млн. т в 1997. Різкий спад валового збору кукурудзи на зерно на початку і всередині 90-х років стримував виробництво комбікормів, що негативно вплинуло на розвиток тваринництва. Велику потрібність в зерні кукурудзи відчуває також харчова,
Loading...

 
 

Цікаве