WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Східний економічний район - Реферат

Східний економічний район - Реферат


Реферат з РПС
Східний економічний район
План характеристики регіону
1. Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку.
2. Промисловий комплекс району, його галузева структура, сучасний стан розвитку та особливості розміщення галузей.
3. АПК, його основні галузі, сучасний стан розвитку, природні передумови та перспективи розвитку.
4. Транспортний комплекс району, його галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку.
5. Соціальний комплекс району, його значення, галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку.
6. Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району.
1. Східний економічний район, так зване Лівобережне Придніпров'я, розташований на лівому березі річки Дніпро, у північно-східній частиш України. Він дещо витягнутий у широтному напрямі і включає три області: Харківську, Полтавську, Сумську. За площею (13,9% від загальної площі країни) і населенням (12,1% загальнодержавної його чисельності) Лівобережне Придніпров'я дещо поступається іншим економічним районам України.
Лівобережне Придніпров'я характеризується сприятливим економіко-географічним положенням. Район межує з найбільш промислове розвиненими в Україні Донбасом і Промисловим Придніпров'ям, зі столичним Київським районом. На сході межує з Росією, давні і дуже інтенсивні виробничі зв'язки з нею сприяли його економічному розвитку. На заході, він прилягає до річки Дніпро, маючи вихід до Чорного моря через основну водну магістраль країни. Територію району перетинають важливі транспортні магістралі. Вони з'єднують його з іншими регіонами України, з Росією і багатьма країнами СНД. Розташування більшої частини району в одній природній лісостеповій зоні, спільність транспортно-географічного положення, історичних особливостей розвитку визначають його природно-господарську цілісність.
Лівобережне Придніпров'я має сприятливі а грокліматичні умови. Клімат помірно континентальний, з більш холодною, ніж на заході країни, зимою і теплим, посушливим літом. Середня температура січня -60С -8°С, липня- + 18,50С +21,5°С . Опади випадають переважно в теплу пору року. Їх сума коливається від 450мм в рік на півдні до 580мм на півночі.
Інтегральний потенціал досить потужний і представлений усіма основними складовими: природно- та трудоресурсною, виробничою, науково-технічною тощо. Особливу роль тут відіграє природно-ресурсний і виробничий потенціал.
У структурі природно-ресурсного потенціалу провідну роль відіграють земельні, мінеральні, агрокліматичні, водні ресурси. Земельні ресурси характеризуються високою родючістю, значною часткою в їх структурі сільськогосподарських угідь (75% усіх земель) та їх розораністю. Цінні чорноземи розповсюджені в усіх областях регіону - Полтавській, на півдні Сумської і Харківської. Сільськогосподарське землекористування - один з основних напрямів господарського освоєння території. Цьому сприяють також значні запаси водних ресурсів. У Лівобережному Придніпров'ї значний поверхневий стік, розгалужена гідрографічна мережа. Тут протікає понад 380 рік, довжиною більше 10 км. Понад 75% річного об'єму річкового стоку припадає на річку Дніпро. До його басейну, і в меншій мірі до басейну Сіверського Дінця, належать усі ріки району. У ньому багато водоймищ: більше 4 тис. ставків, понад 80 водосховищ, є озера.
Лісові ресурси тут невеликі і зосереджені, в основному, на півночі. У Сумській області, Поліссі вони займають п'яту частину всієї території. Представлені вони, в основному, дубом і сосною. Тут розвинена лісоексплуатація. На решті території під лісом знаходиться до 8% території. Ліси тут мають природозахисне, рекреаційне значення. Вони представлені, в основному, лісозахисними смугами, рівчаково-балковими насадженнями. Основні породи: дуб, липа, клен, ясен. Природна степова рослинність не збереглася. Вона зустрічається, головним чином, у заказниках та на інших природоохоронних територіях.
Особливу роль у природно-ресурсному потенціалі відіграють мінеральні ресурси. Вони не дуже різноманітні за структурою, але мають велике народногосподарське значення. Це, перш за все, нафтогазові ресурси найбільшої у країні Дніпровсько-донецької провінції і залізні руди Кременчуцького району.
Родовища нафти і газу численні. Переважна більшість нафтових родовищ розміщена в Полтавській і на півдні Сумської області (Глинсько-Розбишевське, Зачепилівське, Миргородське) тощо. Основні ресурси природного газу зосереджені в Шебелинсько-Ізюмській групі родовищ неподалік від Харкова. Нафта, газ, залізна руда почали освоюватися вже в останні десятиліття. Вони мають велике міжрегіональне значення. Крім цих ресурсів, у районі відомі запаси кам'яної солі, фосфоритів, різноманітних будівельних матеріалів, торфу, бурого вугілля.
Мальовнича місцевість зі сприятливими умовами проживання здавна приваблювала людей. Зараз у районі проживає 6,4 млн.чол. Майже половина з них - у найбільш заселеній Харківській області. Тут сформувалась одна з найбільших у країні Харківська агломерація. Середня густота населення у районі нижча від середньої по країні і становить 76,5 чол./км2. На відміну від правобережної України, тут досить висока частка російського населення - 21,6%, українці складають приблизно 75%. Міське населення становить 70% загальної кількості. За цим показником регіон поступається лише Донецькому і Київському району. Трудовий потенціал тут невеликий. Це пояснюється віковою структурою населення - високою часткою людей старшого віку. Особливо це відчутно у сільській місцевості. Декілька десятиліть відбувався відтік молоді з сіл у міста. Починаючи з 90-х років, у регіоні від'ємний приріст населення, водночас - найгустіша після Поділля мережа поселень. До неї входить понад 5 тис. поселень, у тому числі 47 міст. Сільська місцевість характеризується високою щільністю сільських поселень і низькою їх людністю. Це визначає необхідність розвитку в районі соціально-економічної інфраструктури, що сприятиме економічному зростанню численних малих міст Лівобережжя.
2. У Лівобережному Придніпров'ї сформувався один з провідних господарських комплексів України. Він характеризується близькими до середніх по країні або трохи вищими показниками економічного розвитку та реформування економіки (за винятком обсягів іноземних інвестицій, які складають 5% від загальноукраїнських). Тут виробляється більше 13% ВВП країни, 11% промислової та 14% сільськогосподарської продукції. Сюди надходить майже 14% вітчизняних капіталовкладень, й частка приватизованих об'єктів складає 10%. На цьому фоні невиправдано низькою виглядає частка експорту регіону в загальноукраїнському його обсязі - 8%. У цілому ж суттєве падіння ВВП за період 1990-1997рр. свідчить про неефективність реформування економіки краю. У районі чітко виражений індустріально-аграрний профіль господарства. Промисловість дає близько 70% сумарної промислової і сільськогосподарськоїпродукції району.
Провідну роль у промисловості відіграє машинобудування. Це відобразилося і на участі району у територіальному поділі праці. Машинобудування особливо активно представлене у структурі вивозу. Значне місце у структурі вивозу займають також паливна, залізорудна, харчова промисловість. Сільське господарство постачає на зовнішній ринок цукор, соняшникову олію, зерно, плоди та овочі.
Галузева структура промисловості достатньо диверсифікована. У ній переважають переробні галузі. Це єдиний економічний район України, в якому на частку машинобудування в докризовий період припадало близько половини усієї товарної продукції промисловості.
Саме ця галузь була локомотивом зростання продуктивних сил. Машинобудування району представлене як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетична (Харків), електротехнічна (Полтава, Конотоп), гірничошахтна (Харків), транспортна (Харків, Кременчук).
Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, приладобудування.
До провідних галузей, крім машинобудування, належать також паливно-енергетична, харчова, хімічна і легка промисловість.
Паливно-енергетична промисловість у її сучасному вигляді була створена у другій половині XX ст. Район займає перше місце за запасами і видобутком природного газу і нафти у країні. На його частку припадає п'ята частина виробництва електроенергії. У структурі галузі виділяються нафто- і газовидобування, нафтопереробка
Loading...

 
 

Цікаве