WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження - Курсова робота

Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження - Курсова робота

Чотири відсотки території країни вкрито водою, 1,5% - болота й заболочені території.
На початок 1999 р. орні землі становили 78,5% загальної площі сільгоспугідь. У центральних, південних і подільських областях рівень розораності земель сягає 86-90% і більше, в решті областей - 60-80%. Лише в Закарпатті рівень розораності менший 50%. Такі самі відмінності існують і в землезабезпеченості населення - від 0,15 га ріллі на одну особу в Закарпатті до 1,5 - у південних районах.
Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика площа земель (близько 2,5%), проте в Криму й Закарпатті - вже 6-7% сільгоспугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - менше 2%. Сіножатями на початок 1999 р. було зайнято 2,22 млн га, найбільше їх у Закарпатті (20,5%) та на Поліссі (до 15%). Пасовищами зайнято 5,3 млн га сільгоспугідь.
Структуру грунтового покриву України формують 650 видів грунтів, які об'єднуються в грунтові типи й поширені зональне. НаПоліссі найпоширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові грунти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові грунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві грунти. У північно-західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні - каштанові грунти, є тут також середньо-, сильно- і слабосолонцюваті грунти. Гірські масиви Карпат та Криму вкриті бурими лісовими й сіро-бурими лісовими грунтами.
Агрокліматичні ресурси. Використання земельних ресурсів у сільському, лісовому, водному і рекреаційному господарстві, умови роботи всіх галузей економіки, праці та відпочинку людей залежать від клімату на тій чи іншій території. В останні десятиліття кліматичні умови все ширше оцінюються як природні ресурси - насамперед агрокліматичні, а також ресурси сонячної і вітрової енергій.
Термічний режим повітря і грунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи у грунті становлять агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, співвідношення тепла і вологи в різних її районах сильно диференційоване. Так, сума активних температур за період, коли середньодобова температура понад 100 С, зменшується від 3600° на Південному березі Криму до 2400° на півночі. України і до 1600° у верхів'ях Карпат. У цілому це достатньо для вирощування більшості культур помірного поясу, але для повного визрівання середньо- і пізньостиглих сортів соняшнику і кукурудзи, абрикосів, персиків, винограду придатні лише південні області України і низовини Закарпаття.
Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід: в Карпатах і Західному Поліссі воно надмірне, на решті території Полісся і в північному Лісостепу - достатнє, на півдні та сході Лісостепу і в Степовій зоні - недостатнє, а на узбережжі Чорного моря і в степовому Криму - бідне. Тому вирощування вологолюбних культур (льону, картоплі, цукрових буряків та ін.) найбільш доцільним є на Поліссі і в Лісостеповій зоні, а на півдні України для гарантованого землеробства необхідне зрошення, особливо враховуючи те, що тут через кожні 2-3 роки можуть повторюватися посухи. Останні такі посухи влітку 1992, 1994 і 1995 рр. охоплювали майже всю територію України, завдавши значних збитків сільському господарству.
Різко зменшують ефективність використання агрокліма-тичних ресурсів також заморозки, ураганні вітри з грозами при проходженні циклонів, суховії, град. Частота і сила цих негативних кліматичних явищ в останні роки набагато зросли, що, можливо, пов'язано зі значним антропогенним навантаженням на атмосферу. Заморозки особливо небезпечні наприкінці травня і на початку червня, в період активної вегетації рослин, а також у вересні, коли значна частина урожаю, особливо овочів, ще залишається на полях. Вітри ураганної сили і смерчі, так само як і суховії, найбільшої шкоди завдають землеробству в період доспівання сільськогосподарських культур. Град, який на більшій частині України буває лише 1-2 дні на рік, найбільш небезпечним є у Криму (інколи до 10 і більше днів).
Мінерально-сировинні ресурси (табл.3) належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють натри групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайові прогини, а місцями утворення більшості рудних копалин - рухомі геосинкліналі та щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися різні геологічні структури, називаються геохімічними вузлами, які характеризуються поєднанням різних за походженням видів ресурсів.
Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис.км'. Родовища кам'яного вугілля тут концентруються у трьох ділянках: Старий Донбас - на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас - Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас - на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75% розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.
Львівсько-Волинськчй кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис.км2. Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300-659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5-1,0 м. Його вугілля має меншу теплотворчу здатність, вищу зольність і довге полум'я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб. З розосереджених родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).
Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному басейні площею понад 100 тис.км2. Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Тут найбільші родовища - Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів - 4-5м, глибина залягання - від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом. Приблизно 1,5% геологічних запасів бурого вугілля у Закарпатському, Передкарпатському та Придністровському буровугільних районах.
Перспектива розвитку буровугільної бази полягає в освоєнні родовищ Лівобережжя-Синельниківського,Оріхівського,Санджарівського. Можлива
Loading...

 
 

Цікаве