WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Природний приріст населення - Курсова робота

Природний приріст населення - Курсова робота

інший релігійний світогляд віддзеркалюється в елементах матеріальної (культові споруди) і духовної (пісні, музика, обрядовість тощо) культури кожного народу, визначає не тільки культурно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а й впливає на політичне та соціально-економічне становище країн і регіонів.
Найбільш поширені в світі три релігії, які через це дістали назву світових, християнство, іслам, буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм.
Християнство поширене на всіх материках. Воно включає три гілки католицьку, православну та протестантську. Його сповідує понад 1/4 людства, з них 3/5 - католики, 1/3 - протестанти, 1/10 - православні. Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки, окремих країнах заходу та півдня Африки, на Філіппінах. Протестантизм - в англо-американських країнах та в Австралії. Православ'я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи, країн СНД (росіяни, українці, грузини тощо) та Ефіопії.
Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, Африки, в Індонезії.
Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11 % людства, трохи менше прихильників індуїзму, конфуціанства й даосизму - 7,5 %. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.
ВИСНОВОК
У світі налічується близько 3 тис народів, що розмовляють 6 тис мовними діалектами.
Особливості природного середовища, історія його освоєння та соціально-економічні умови розвитку визначили нерівномірність у розміщенні населення Землі. Найгустіше заселені території давнього зрошуваного землеробства, оазиси народної зони, старопромислові райони і узбережжя морів та океанів.
Населення світу поділяється на міське і сільське. Сільське населення поки що переважає за кількістю, але ця перевага незначна й сучасна тенденція прямує до зростання частки міського населення передусім за рахунок внутрішніх міграцій з сільської місцевості у міста.
Статевий склад (структура) населення світу віддзеркалює співвідношення чоловіків і жінок. Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту населення.
Статево-вікова структура населення дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, трудові ресурси. Економічно активне населення в світі становить 3/4 трудових ресурсів.
Деякі західні демографи (Д.-Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген та ін.) зводяї і проблеминародонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом і вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2000 р. або 2025-2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографі ч н ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводиш ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світовою населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природно-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку.
Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників - продовольчого, енергетичною, економічного, соціально-психологічного - називають цифри від 10 млрд., до 20 млрд., осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (ш прогнозами - середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики - стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.
Незначне зниження темпів приросту народонаселення в деяких країнах, що розвиваються, стало помітним із другої половини 90-х pp. Уряди 125 країн заявили про схвалення програм планування сім'ї, хоча 14 країн (Болівія, Бутан. Габон, Джібуті, Ірак, Камбоджа, Катар, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, ОАЕ, Оман. Екваторіальна Гвінея) не погодилися на такі кроки.
Додаток №1
Відтворення населення світу (згідно з даними ООН, 2003р.)
Регіон
Загальний коефіцієнт, о/оо
Народжуваності Смертності Природного приросту
Африка 38 14 24
Латинська Америка 24 7 17
Північна Америка 14 9 5
Азія 22 8 14
Європа 10 11 -1
Океанія 18 7 11
Увесь світ 22 9 13
Регіон світу Кількість населення, млн. осіб (на середину року) Середньорічний приріст у
1990 - 2002рр., %
1950 1960 1970 1975 1980 1985 1990 1995 1999 2025
Світ у цілому 2520 3021 3697 4077 4444 4846 5285 5716 5982 8036 1,6
Африка 224 282 364 414 476 549 633 728 771 1313 2,8
Латинська Америка 166 217 283 320 358 398 440 482 512 691 1,8
Північна Америка 166 199 226 239 252 265 278 293 303 372 1,0
Азія 1403 1703 2147 2406 2642 2904 3186 3458 3637 4914 1,6
Європа 549 605 656 676 693 706 722 727 729 706 0,2
Океанія 12 15 1 922 23 24 26 28 30 39 1,5
Додаток №2
Кількість населення та середньорічний приріст великих регіонів (згідно з даними ООН)
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
ВСТУП
1. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузика С.П. - Львів: Світ, 2002. - 672 с.
2. Ковалевський В.В., Михайлик О.Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил. Підручник. Київ, "Знання", 1998 р.
3. Масляк П.О., Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко, П.Г. Тищенко Географія. Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Київ. "Знання". 1998р.
4. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. Теорія, методи, практика. Київ. Видавництво Європейського університету. 2001 р.
5. А.Й. Сиротинко, Б.О.Чернов - "Географія України" - Київ - "Благовіст". - 1999 р.
6. Г.І. Гілецький "Географія України" - Львів - "ВНТЛ Класика" - 2003 р.
Loading...

 
 

Цікаве