WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Сільське господарство північно-східного району - Курсова робота

Сільське господарство північно-східного району - Курсова робота

води промислових підприємств і міст , змиті з полів в добрива і отрутохімікати потрапляють у річки. Окремі акваторії Світового океану є місцями зберігання радіоактивних та високотоксичних відходів. Видобуток корисних копалин на шельфі морів і океанів посилює небезпеку аварій. Великим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафто-паливний. Через забруднення води гине флора і фауна морів, порушуються процеси глобального газо- та теплообміну між океаном та атмосферою.
Особливо значної гостроти екологічні проблеми досягають в густонаселених та індустріальних районах.
Негативні наслідки антропогенного впливу на географічну оболонку такі значні і масштабні, що їх уже визначають як екологічну кризу.
Наприклад погіршується енергетична, мінерально-сировинна та продовольча забезпеченість земної цивілізації, зростає забруднення довкілля, є небезпека зміни генетичного фонду людства. В підходах до висвітлення екологічної кризи є 2 напрями наукової та суспільної думки: песимістична та оптимістична.
Песимісти заперечують можливість поступального розвитку цивілізації за співвідношенням народжуваності та смертності, темпів економічного зростання , умов забруднення довкілля. Вони пропонують обмежити чи навіть зупинити техніко-економічний розвиток людства.
Оптимісти відстоюють можливість збереження масштабів економічного розвитку за умови забезпечення суворих державних заходів захисту географічного середовища та раціонального природокористування, організації процесів виробництва і споживання на основі радикальної перебудови технологій, створення нових технічних засобів і технологічних процесів, більш прийнятних з екологічної точки зору.[5]
Найбільш логічний шлях подоланняекологічної кризи полягає в усвідомленні того, що захист географічного середовища полягає в організації раціонального використання природи.
Освоєння та раціональне використання сільськогосподарських угідь, розвиток сільськогосподарської науки, пошуків вирішення організаційних політичних та соціально-економічних питань. Розвиток агровиробничої сфери пов'язаний з посиленням антропогенного впливу на географічне середовище і стимулюється загостренням демографічної ситуації на планеті. Розв'язання проблем не можливе без використання науково-технічного прогресу.
В окремих регіонах Землі склалася напружена ситуація із забезпеченням населення продовольством, причиною якої є нерівність у соціально-економічному розвитку країн і подекуди стихійні лиха.
Але проблема забезпечення продовольством полягає не в тому , що в світі не вистає с/г продуктів, а тому , що розміщення їх виробництва не збігається з географією попиту на продовольство. Північна Америка та Західна Європа мають надлишок сільськогосподарських продуктів. Водночас у країнах , що розвиваються , продуктивність сільського господарства ще занадто низька. Отже, шлях до розв'язання проблеми полягає в тому , що необхідно шукати можливі шляхи підвищення продуктивності сільського господарства. [2]
4 РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РАЙОНУ
Склад району: Харківська, Сумська, Полтавська області (3 області). Площа - 84,0 тис.кв.км (13,9 % площі України), населення на 1.01.1997 - 6163,3 тис.чол.(12,1 % населення України), у тому числі міське - 4309,6 тис.чол., сільське - 1853,7 тис.чол. Фактори розвитку району. Людські ресурси. Роль і місце району в системі національної економіки. Господарський комплекс району як інтегральне поєднання міжгалузевих територіальних комплексів: машинобудівного, паливно-енергетичного, хіміко-індустріального, лісопромислового, індустріально-будівельного, агропромислового, транспортного, рекреаційного.
Промисловість - провідна галузь Північно-Східного району. Спеціалізація промисловості: машинобудування і металообробка, легка, харчова, хімічна і нафтохімічна галузі. Спеціалізація сільського господарства: виробництво товарного зерна (пшениці, кукурудзи), цукрових буряків, соняшнику. Високий розвиток овочівництва і садівництва, м'ясо-молочного і м'ясо-сального тваринництва. Рівень урбанізації: 69,9 %, тобто вищий від середньоукраїнського (67,8 %).
Щільність населення: 73 чол. на 1 кв.км або 86,9 % від середньоукраїнського показника. Найбільші міста: Харків - 1536 тис.чол. (на 1.01.1997) - центр регіону, Суми - 302 тис. чол., Полтава - 319 тис. чол. Найгостріші проблеми розвитку: необхідність заміни застарілого обладнання у машинобудуванні, ускладнення демографічної ситуації у сільській місцевості, дефіцит водних ресурсів, необхідність створення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини.[7]
Фінансові відносини в сільському господарстві.
В умовах ринкової економіки, до якої Україна прагне перейти , кожна галузь , підприємство мають самі дбати про самоокупність свого виробництва. В тому скрутному становищі , в якому перебуває Україна , сільському господарству важко сподіватися на підтримку збоку бюджету , як це робиться в усіх розвинених країнах світу і деяких країнах що розвиваються.
Розглянемо проблему саме валютної самоокупності сільського господарства.
За рахунками міністерства сільського господарства та продовольства України у 1994 році АПК України потребував промислової продукції на 3049,6 млн. доларів США. Певну частину її треба було імпортувати. Переважну більшість імпортної продукції становить продукція паливно-енергетичного комплексу. Її питома вага дорівнює 75,9 % ( 6809,6 млн. доларів США). Тому необхідно достатньо докладніше розглядати проблему сільськогосподарської продукції саме з точки зору споживання продукції паливно-енергетичного комплексу. В свою чергу вона розподіляється на продукцію нафто-газової, хімічної та нафто-хімічної промисловості , з одного боку, і на інше паливо з другого.
Витрати сільського господарства на продукцію першого виду, тобто на нафто-газові енергоносії, становить 393,6 млн. крб , тоді як витрати на інше паливо - тільки 17,4 млн крб. тому далі ми будемо розглядати окупність витрат тільки на бензин та дизельне пальне.
Оскільки технологія сільськогосподарського виробництва змінюється дуже повільно, для нашого аналізу можна використати дані роки 1985, коли в річному звіті с/г підприємства ще надавалися дані про споживання бензину та дизельного палива в вартісному вирішенні. В 1994 році на потреби сільськогосподарського виробництва було використано дещо менше пального : дизельного палива 3856,3 тис тонн, бензину 1677,6 тис тонн.
За методикою кожне сільськогосподарське або переробне
Loading...

 
 

Цікаве