WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Легка промисловість України - Курсова робота

Легка промисловість України - Курсова робота

внутрішньому просторі переважають малі й середні міста (за винятком Сімферополя). Це негативно впливає на розвиток гінтерланду, який не має сильних організуючих центрів.
б) Економічніпередумови. До середини XIX ст. Причорномор'я розвивалося лише як сільськогосподарський регіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса - Кременчук - Харків, Харків - Сімферополь, Одеса - Київ) структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги експорту пшениці; згодом у портових містах (Одеса, Миколаїв, Генічеськ) виникло велике борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт. На зовнішній ринок працював і Одеський цукрорафінадний завод. На імпортній сировині діяли джутова, тютюнові, чаєрозважувальні фабрики й суперфосфатний завод в Одесі. Наприкінці XIX ст. виникло суднобудування в Миколаєві. Потреби сільського господарства сприяли розвитку сільськогосподарського машинобудування, зокрема виробництву плугів в Одесі. Власну сировину використовують численні овочеконсервні (Одеса, Херсон, Ізмаїл, Сімферополь) заводи.
У першій половині XX ст. в районі виникає верстатобудування; в повоєнні роки - електротехнічне, електронне машинобудування, розширюються потужності хімічної промисловості.
Перехід до ринкової економіки відкриває перед районом нові можливості для розвитку, особливо на шляху зміцнення економічних зв'язків з країнами Середземномор'я, Близького Сходу, басейну Індійського океану, Далекого Сходу, Латинської Америки. Через Дунайську транспортну сис-тему район має безпосередній вихід до Східної та Центральної Європи. [4]
3.1. Особливості і фактори розміщення галузі.
Багатонепродовольчих товарів виробляє легка промисловість. яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.
Тут функціонує 1971 виробниче підприємство, в тому числі у швейній промисловості - 1218. У 1998 р. 2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектора.
Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили $ 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50-60 тис. т замість необхідних 250 тис. т. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1993 р. до 1998 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 80 разів.
Пріоритетні завдання легкої промисловості - формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язане з виконанням цього завдання, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.
Передбачається розширення сировинної бази, ліквідація диспропорцій в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для легкої промисловості, механізму відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД.
Виробництво непродовольчих товарів народного споживання по регіонах у 2002 р. (за фактичними цінами), млн. грн.
Регіон, область Товари народного споживання - всього У тому числі непродовольчі З них товари легкої промисловості
Україна 17537,6 6008,9 883,6
АР Крим 535,5 91,1 9,4
Вінницька 729,4 122,4 35,0
Волинська 262,4 49,9 10,3
Дніпропетровська 1193,8 462,6 34,9
Донецька 1326,8 360,2 38,1
Житомирська 4S3,9 177,3 54,9
Закарпатська 260,1 111,2 38,7
Запорізька 752,9 250,7 16,5
Івано-Франківська 276,9 120,8 48,1
Київська 867,1 391,0 19,8
Кіровоградська 287,7 29,1 6,6
Луганська 548,5 1 05,9 34,4
Львівська 851,0 266,8 71,3
Миколаївська 311,2 33,0 16,0
Одеська 917,2 360,2 11,1
Полтавська 640,9 132,5 19,0
Рівненська 214,5 55,1 18,3
Сумська 602,1 138,2 47,7
Тернопільська 390,0 87,6 37,3
Харківська 1294,3 535,3 39,6
Херсонська 422,2 68,6 38,2
Хмельницька 633,3 91,1 7,3
Черкаська 724,2 301,1 39,3
Чернівецька 211,3 77,0 25,1
Чернігівська 620,3 290,1 61,2
м. Київ 720,3 129,6 97,6
м. Севастополь 63,6 4,1 2,9
Рис.4.
Рис. 5. Легка промисловість України
Легка промисловість мас тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.
Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.
Зміни в розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне - на споживача, лляне - на сировину. [4]
3.2. Сучасна територіальна організація.
Група галузей, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, становить легку промисловість. Вона відноситься до обробної промисловості та включає текстильну, взуттєву і швейну галузь. Ця галузь тісно пов'язана з сільським господарством, га-лузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує легку промисловість окремими видами сировини, машинобудування - обладнанням, хімічна промисловість - хімічними волокнами, барвниками. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, наприклад металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Легка промисловість частіше за все є в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь (або галузі), що обслуговує, але іноді вона відіграє ще й районотвірну роль. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.
Територіальна організація легкої промисловості зумовлена перш за все впливом споживчого та сировинних факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному - залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей тієї
Loading...

 
 

Цікаве