WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Територіальний поділ праці — об'єктивний процес розвитку продуктивних сил - Реферат

Територіальний поділ праці — об'єктивний процес розвитку продуктивних сил - Реферат

Донецького (Луганська і Донецька області), Придніпровського (Дніпропетровська і Запорізька), Північно-Східного (Полтавська, Сумська, Харківська), Центрально-Поліського (Житомирська, Київська, Чернігівська), Причорноморського (Миколаївська, Одеська, Херсонська та Автономна Республіка Крим), Карпатського (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька), Подільського (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька), Центрально-Українського (Кіровоградська і Черкаська) і Західно-Паліського (Волинська і Рівненська) [11, с. 359 - 378].
В.А.Поповкін у роботі"Регіонально-цілісний підхід в економіці" (1993 р.) обгрунтував поділ України на п'ять макрорайонів і дев'ять мезорайонів. Наукова концепція вченого враховує природні, економічні, соціально-демографічні та історико-етнічні умови і фактори, що так або інакше впливають на формування регіональних утворень. Автор поставив за мету обгрунтувати таку сітку макро- і мезорайонів, яка була б потрібна для регулювання основних економічних пропозицій, вдосконалення територіального поділу праці, а також науково-аналітичних та прогностичних цілей. Структура макроекономічних районів України, на думку вченого, повинна виглядати так:
1) Центрально-Український (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області, або райони Київського Полісся і середнє Придніпров'я);
2) Донбас і Нижнє Придніпров 'я (Донецька, Дніпропетровська, Лу-ганська та Запорізька області, або райони Донбасу і Катеринославського Придніпров'я);
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська та Авто-номна Республіка Крим);
5) Західно-Український (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська,
Чернівецька області, або райони Волинського Полісся, Поділля та Українських Карпат.
Група вчених Національної академії наук України (М.І.Долішній, М.М.Паламарчук, О.М.Паламарчук, Л.Т.Шевчук) виділили шість мак-рорайонів в межах України [22, с.403 -^ 404]. Основою для делімітації цих макрорайонів послужили дослідження природи, населення і господарства України. При опрацюванні схеми районування автори спиралися на нерозривність економічних і соціальних процесів в різних районах. Саме тому вони запропонували нову схему соціально-економічного районування України.
Така схема, на думку її авторів, необхідна для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, зокрема для розробки моделі регіональної політики. Назви соціально-економічних макрорайонів України, головні їх центри (ядра) та територіальний склад наведені в табл.5.
Сьогодні, коли розміщення продуктивних сил України здійснюється в умовах впровадження принципів ринкової економіки, проблема управління економічними районами і територіально-виробничими комплексами стає ще більш актуальною. Система управління окремими регіонами пов'язана з розробкою цільових програм розвитку регіональних ТВК, вдосконаленням їх структури і організації.
Економічне районування тісно пов'язане з управлінням регіонами. Виділення системи районів допомагає створити в межах держави раціональні регіональні ТВК, враховуючи при цьому прогресивні тенденції в розвитку територіального поділу праці, спеціалізації господарства, внутрірайонних і міжрайонних економічних зв'язків. Сьогодні управління народним господарством передбачає поєднання народногосподарського підходу з комплексним розвитком економічних районів та адміністративних областей з метою підвищення ефективності виробництва. Особливо важливо правильно визначити стратегію розміщення продуктивних сил в кожному з виділених районів. Основними шляхами підвищення регіональної ефективності виробництва виступають: поглиблення комплексного розвитку господарства районів; вдосконалення структури і виробничих зв'язків районних комплексів; створення раціональних систем виробництва на базі промислових вузлів; підвищення ефективності регіональної спеціалізації і кооперування виробництва; формування об'єднань міжгалузевого характеру; реорганізація виробничої інфраструктури в районах; раціональне використання науково-технічного потенціалу і науково-технічних комплексів.
1.1. Сутність та функції економічного районування.
1.2. Економічне районування України:
1.3. Проблеми й перспективи економічного районування.
У сучасному світі суспільне виробництво відбувається * з постійним поглибленням територіального поділу праці. При цьому ускладнюється територіальна структура національної економіки, посилюється її регіональна складова, яка викликає формування економічних районів різних рівнів. Процес формування економічних районів є об'єктивним. Він відбувається через формування відповідної певним регіональним передумовам господарювання територіальної організації продуктивних сил та структури виробництва. Таким чином, основою формування економічних районів є суспільний територіальний поділ праці, який формує виробничу спеціаліза-цію окремих територій, виробничі цикли і розвиток системи внутрішніх та міжрайонних зв'язків. Об'єктивними передумовами формування економічних районів виступають наявні у даному регіоні:
o природні ресурси
o особливості економіко-географічного положення території
o система розселення
o чисельність населення
o територіальна організація виробництва
o виробничий потенціал
o спеціалізація господарства
o рівень господарського освоєння території.
На основі формування згідно даних передумов територіально-виробничих комплексів з певною спеціалізацією господарства та організаційно-технологічною структурою виробництва (енергови-робничим циклом) і відбувається розвиток економічних районів. Завданням вчених при цьому є визначення меж об'єктивно існуючих економічних районів.
В економічній та географічній науці існують декілька підходів до визначення поняття економічного району. Для усіх них прослід-ковуються спільні ознаки: спеціалізоване господарство, його комплекснють, територіальна цілісність, тісні внутрішньорайонні й міжрайонні економічні зв'язки, відносна повнота та замкненість виробничих циклів, особливості економіко-географічного положення. За загальноприйнятим визначенням П.М.Алампієва економічний район - це географічна цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці.
Окрім вказаних передумов, на формування економічних районів впливають фактори трьох основних груп: економічні, природні, та історичні. Основними серед них є фактори
Loading...

 
 

Цікаве