WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Територіальний поділ праці — об'єктивний процес розвитку продуктивних сил - Реферат

Територіальний поділ праці — об'єктивний процес розвитку продуктивних сил - Реферат

виправдовує себе, оскільки це негативно впливає на всю систему територіального поділу праці і веде до зростання витрат виробництва. Одночасне розміщення продуктивних сил в різних за природними і економічними умовами районах (створення в кожному з них однакової або близькоїструктури чи однакового типу економічного розвитку) звужує масштаби територіального поділу праці і практично позбавляє виробництво широкого розвитку його важливих форм - концентрації, спеціалізації, кооперування.
Розміщення продуктивних сил в умовах зростання науково-технічного прогресу і поглиблення територіального поділу праці передбачає створення залізничних, автомобільних, трубопровідних і водних магістралей, сучасних великих морських портів і аеропортів. В результаті посилюється інтеграція районів, що знаходяться на значній відстані, розширюються масштаби територіального поділу праці. У той же час відбувається концентрація продуктивних сил переважно навколо великих центрів виробництва, на головних магістральних шляхах сполучення, в акваторіях великих портів. Концентрація виробництва - це один з ефективних шляхів зниження собівартості товарів, що дозволяє збільшити відстань перевезень промислової і сільськогосподарської продукції. Розширення магістральних шляхів сполучення відкриває широкі можливості для розвитку продуктивних сил і територіального поділу праці. Так, завдяки потужним нафто- і газопроводам, лініям електропередачі створюються нові промислові комплекси в районах з недостачею сировини і палива, розвиваються всі інші галузі господарства
Розміщення проблеми економічного районування України
В теорії розміщення продуктивних сил особливе місце займає еконо-мічне районування. Значення проблеми районування господарства особливо посилюється на сучасному етапі, коли Україна стала незалежною державою і приступила до створення основ ринкової економіки.
Економічне районування в цілому та окремі його проблеми вивчені досить глибоко. Вчення про господарські (економічні) райони і про районування як процес базується на синтезі величезної інформації, перш за все - на вивченні зв'язків явищ природи, розселення, праці і міграцій населення, господарства, науки, культури, освіти. Районування відбиває територіальну диференціацію господарства на основі системи територіального поділу праці, тобто воно є важливим методом аналізу розміщення і територіальної організації продуктивних сил.
Методологічні основи економічного районування закладені у дослід-женнях цілого ряду вчених-районологів, зокрема у працях ММ.Коло-совського, М.М.Баранського, П.М.Алампієва, Ю.Г.Саушкіна, А.М.Коло-тієвського, І.В.Нікольського та ін. Певний позитивний вклад у розробку проблем територіально-виробничого комплексоутворення і економічного районування внесли українські вчені М.М.Паламарчук, Л.М.Корецький, Ф.Д.Заставний, В. А. Поповкін.
Економічний район будь-якого масштабу розглядається у вітчизняній науці як цілісна складна територіальна система продуктивних сил, що виступає нерозривною ланкою, складовою частиною господарського ком-плексу країни і виконує певну функцію в рамках національного ринку.
Розвиваючи територію економічного районування, відомий районолог М.М. Колосовський виходив з того, що організація продуктивних сил економічного району набуває форми комплексу. На його думку, районний комплекс проявляється в різних конкретних формах залежно від видів енергії, сировини та інших ресурсів. Аналізуючи районні комплекси, вчений застосував нові методи, зокрема метод енерговиробничих циклів, за допомогою якого йому вдалося глибоко вивчити структуру виробництва районів та міжгалузеві зв'язки. В процесі вивчення особливостей розміщення продуктивних сил встановлено, що рівень їх розвитку в окремих районах має значні відмінності. Це пов'язано з використанням досягнень науково-технічного прогресу і розвитком територіальної організації виробництва.
Оскільки система економічних районів -- це прояв територіального поділу праці, районоутворення виступає як важлива умова регіонального управління народним господарством. Раціональна територіальна організація продуктивних сил в економічних районах сприяє більш повному використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності виробництва в усіх територіальних ланках країни. Г Завдання економічного районування на сучасному етапі зводиться до виявлення на території країни науково обгрунтованих господарських, комплексіврізного масштабу. Сітка економічних районів сьогодні використовується для планування і прогнозування розвитку продуктивних сил, зокрема районних господарських комплексів. Досить ефективним виявляється програмно-цільовий метод. Економічний ефект полягає у досягненні високого рівня комплексності їх господарства, раціоналізації системи внутрірайонних і міжрайонних зв'язків, у найбільш повному використанні природних, матеріальних і трудових ресурсів. Наукове і практичне значення економічного районування в сучасних умовах розвитку господарства України полягає у формуванні раціональної структури виробництва, в основу якої повинна бути покладена система районних виробничих комплексів. У зв'язку з розпадом Радянського Союзу і проголошенням незалежності колишніми його республіками, система економічного макрорайонування України втратила своє значення. Сьогодні потрібно розробляти і впроваджувати в практику нову сітку економічних районів нашої держави. Необхідність нового економічного районування випливає з Декларації про державний суверенітет республіки і принципово нових завдань щодо розвитку її економіки. Перш за все повинні бути детально вивчені і враховані умови розвитку територіального поділу праці в межах України як незалежної держави. Це дасть змогу виділити систему районів з об'єктивною основою, всебічно врахувати природно-географічні і соціально-економічні умови формування кожного з них, а також прогнозувати напрямки їх розвитку на майбутнє.
Значний внесок у розробку нової сітки економічних районів України зробили в останні роки Ф.Д.Заставний і В.А.Поповкін. Так, Ф.Д.Заставний виділив дев'ять мезорайонів, що входять до складу трьох макрорайонів - Східного, Західного, Південного. Автор вважає, що в межах України доцільно залишити мережу макрорайонів, але ним проведена велика робота по уточненню границь мезорайонів.
В основу мережі районів Ф.Д.Заставний поклав економічний принцип, господарську однорідність територій, відмінності у господарській спільності груп адміністративних областей, відмінності за рівнем розвитку і профілем господарства, обсяг виробництва товарної продукції в розрахунку на одного жителя. Запропоновано внутріресігубліканські економічні райони (за термінологією автора-підрайони) сформувати у складі
Loading...

 
 

Цікаве