WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Демографічний потенціал України - Реферат

Демографічний потенціал України - Реферат

адміністративно-територіальних змін.
Слід зауважити, що в останнє десятиліття (1990-2002 рр.) спостерігається зменшення чисельності з 51.3 млн. чол. (1996 р.) до 49.1 млн. чол. (2003 р.), що становить 1.9 млн. чол. або 3.7%. Такі процеси зумовлені різними чинниками: низьким рівнем життя, екологічною кризою, соціально-економічними проблемами тощо. Але сильний вплив на чисельність має як природний рух, так імеханічний, про що йдеться в наступних питаннях курсової роботи.
2. ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
Кількість населення в країні до сучасного періоду збільшувалася переважно через його природний приріст, тобто перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності. До другої світової війни в Україні був досить високий рівень народжуваності - 27 чол. на 1 000 жителів. Після війни він знизився. Водночас смертність населення зросла з 7.7 чол. на 1 000 жителів у 1965 р. до 12.9 - у 2002 р. У багатьох областях кількість населення зменшується не тільки відносно, а й абсолютно. Це насамперед відбувається у Вінницькій, Чернігівській, Житомирській областях України.
Отже, вперше за багато десятиліть природний приріст населення України став від'ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості "брудних" підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза - наслідок соціалістичного способу виробництва.
Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.
Характерною особливістю природного руху населення України є різке за останні роки, до мінімуму, скорочення його приросту. В 1990 р., наприклад, у розрахунку на 1000 чол. він дорівнював лише 0.6 чол. і за останні десять років скоротився майже в 6 разів. Україна знаходиться за цим показником на останньому місці серед колишніх союзних республік: вона "випереджує" навіть такі республіки, як Латвія (1.1%) та Естонія (1.8%), які, як відомо, характеризуються дуже низьким природним приростом. Пограничні з Україною Білорусія та Молдова також мають набагато вищі показники природного приросту: 9.2 і 8.0. У Таджикистані, приміром, цей показник у 50 разів вищий, ніж в Україні, в Узбекистані - 45 разів [3, с.125].
Відомо, що природний приріст населення формують кількість народжених і кількість померлих. Оскільки показники народжуваності і смертності сильно диференціюються як у місті, так і в селі, розглянемо ці питання окремо.
При аналізі вказаних показників слід насамперед звернути увагу на таку властиву Україні особливість. У 1990 р. на її сільську місцевість припадало близько однієї третини всіх народжених і майже половина всіх померлих. У розрахунку на 1000 чол. і в містах і в селах народилося по 12.7, а померло - відповідно 10.2 і 16.1 чоловік. Словом, у зв'язку з менш сприятливою віковою структурою сільських жителів (значно вища, як уже зазначалося, частка осіб передпенсійного і пенсійного віку), його природний приріст у цілому по Україні вже понад десять років оцінюється величиною зі знаком "мінус" (в 1990 р. - мінус 3.4), тоді як природний приріст міського населення оцінюється зі знаком "плюс" (в 1990 р. - плюс 2.5). Середні ж показники за кількістю народжених, кількістю померлих і за величиною природного приросту всього населення нівелювали б ці відмінності, тобто не відображали б специфіки природного руху міського і природного руху сільського населення.
Вивчення динаміки наведених вище даних за тривалий проміжок часу (1960 - 2002) дозволяє зробити висновок, що показники природного руху населення постійно погіршувалися і це відбувалося (за невеликим виключенням) постійно, причому за всіма основними демографічними параметрами. Різко зросла також різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність і природний приріст міського і сільського населення. Наприклад, за 1960 - 1990 роки число всіх народжених на 1000 чол. у республіці скоротилося з 20.5 до 12.7, у тому числі серед міського населення - з 20.1 до 12.7, і серед сільського - з 21.0 до 12.7. Кількість померлих зросла серед усіх жителів з 6.9 до 12.1; серед міських - з 6.3 до 10.2, і серед сільських - з 7.5 до 16.1. Як результат - природний приріст усього населення, як уже зазначалося, скоротився з 13.6 до 0.6, в тому числі міського - з 13.8 до 2.5, сільського - з плюс 13.5 до мінус 3.4. Починаючи з 1979 р. Україна постійно має від'ємний приріст населення (винятком є лише 1986 р., коли природний приріст був позитивний, хоч і становив дуже малу величину (плюс 0.3). Словом, за останнє 30-річчя народжуваність в Україні (як серед міського, так і серед сільського населення) зменшилася. майже вдвоє, число померлих міських жителів зросло на 60%, а число померлих сільських жителів - більше ніж удвоє. В результаті цих змін при-родний приріст усього населення (1960 - 1990) скоротився з 13.6 до 0.6, або в 22.7 рази, природний приріст міського населення - з 13.8 до 2.5, або в 2.5 рази, а природний приріст сільського населення - з плюс 13.5 до мінус 3.4. Україна опинилася, таким чином, на одному з. останніх місць у світі за показниками природного руху населення (табл. 3).
Різко погіршилося і співвідношення показників природного приросту міського і сільського населення. Якщо в 1960 р. різниця між природним приростом міських і сільських жителів становила 0.3 (на користь міського), то в 2002 р. цей показник зріс до 5.9. У 2002 р. лише окремі області України (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька і Крим) мали незначний природний приріст сільського населення. В усіх інших областях мало місце велике скорочення природного приросту сільських жителів.
Зниження коефіцієнтів народжуваності в Україні відбувається за рахунок зміни складових їх компонентів. Серед останніх центральне місце належить низькому сумарному коефіцієнту народжуваності, який за останнє п'ятиріччя становив 1.9 - 2.0 (сумарний коефіцієнт народжуваності відображає середню кількість дітей, народжених жінкою за життя). За 1980 - 2002 роки жінки у віці 15 - 49 років скоротили кількість народжених дітей (в середньому за рік на 1000 жінок відповідної вікової групи) з 58.2 до 54.6. Причому, молоді вікові групи жінок збільшили кількість народжених у віці молодше 20 років за вказані роки з 48.3 до 56.9, у віці - 20 - 24 роки - з
Loading...

 
 

Цікаве