WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі - Курсова робота

Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі - Курсова робота

попереднього року, тобто і 1997 p. не позначився стабілізацією промислового виробництва у всіх регіонах). Це, в кінцевому підсумку, призвело за шестирічний період до значного скорочення обсягів виробництва у кожному регіоні, нераціонального використання виробничих фондів і матеріальних ресурсів, зниження економічного потенціалу територіальних комплексів і країни в цілому.
По-друге, значно загострилася проблема ефективної зайнятості трудових ресурсів. Внаслідокскорочення обсягів виробництва та будівництва спостерігається щорічне підвищення рівня безробіття у всіх областях (особливо помітно - там, де значно скорочувались обсяги виробництва продукції машинобудування, ВПК, легкої і промисловості будівельних матеріалів).
За 1991-1996 pp. кількість офіційно зареєстрованих безробітних збільшилася по Україні в 54 рази і становила в 1996 p. 351 тис. чол. За 1997 p. кількість безробітних зросла більш як удвічі (найпомітніше - у західних областях, особливо у Львівській, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, а також у східних індустріальне розвинутих областях-Донецькій, Луганській, Харківській).
По-третє, триває скорочення інвестицій у невиробничу сферу, що призводить до зниження обсягів введення в експлуатацію нових об'єктів житлово-комунального і соціально-побутового призначення і погіршення забезпеченості потреб населення (обсяги введення житлових будинків по країні у 1997 p. скоротилися проти 1990 p. у 2,4 раза, загальноосвітніх шкіл - у 7,2 раза, амбулаторно-поліклінічних закладів - у 6 разів).
За розрахунками НДЕІ Мінекономіки України, інтегрований рівень розвитку соціальної інфраструктури становив у країні на початку 90-х років 40-60 % від передбаченого нормативами. При цьому мали місце помітні розбіжності між областями щодо рівнів забезпечення житлом, лікарняними ліжками, амбулаторно-поліклінічними закладами, підприємствами побутового обслуговування та ін. За 6 років реформування економіки, на жаль, позитивних зрушень у розвитку соціальної сфери не відбулося.
По-четверте, практично скрізь значно погіршилася демографічна ситуація. Економічна криза, недостатній соціальний захист громадян призвели протягом 1991-1997 pp. до перевищення показників смертності над показниками народжуваності, скорочення тривалості життя населення і зменшення абсолютної його чисельності. З 1991 p. у країні йде невпинний процес падіння природного приросту населення і змен-шення його загальної чисельності по регіонах. У 1997 p. депопуляції населення не було лише у Закарпатській області. Найпомітніше знижується кількість населення у Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Луганській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Чернігівській областях, де від'ємні коефіцієнти природного приросту населення вищі, ніж у середньому по Україні.
По-п'яте, спостерігається істотне погіршення реальних умов життя абсолютної більшості населення у всіх без винятку регіонах. За розрахунками вчених Академії наук України, життєвий рівень населення за роки реформування знизився щонайменше у 3-4 рази, його купівельна спроможність нині становить 20 % від загальноєвропейської норми. За показниками рівня життя Україна займає 95-те місце у світі.
За роки перебудовчих процесів у регіонах нагромадилися й інші досить складні проблеми, які також треба невідкладно вирішувати. Найгостріші з них такі: неплатежі за поставлені товари; неплатежі державі та населенню; нестача коштів у місцевих бюджетах для вирішення територіальних соціально-економічних завдань; нестабільна робота комунального господарства, міського транспорту і зв'язку; збої в енер-гопостачанні. У деяких регіонах повільно йдуть приватизація держмайна, аграрна реформа, розвиток малого підприємництва тощо.
2. Міжбюджетні відносини у стимулюванні розвитку регіонів
Питання про бюджет і бюджетно-податкову політику - це питання про роль держави в економіці. Ступінь її втручання в економіку прийнято вимірювати показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутрішньому валовому продукті. Чим вони більші, тим сильніший (за всіх інших рівних умов) вплив державних органів на господарські процеси. За останні роки через бюджетно-податкову систему перерозподілялося приблизно 40% ВВП України (з урахуванням коштів цільових фондів). Багато це чи мало? Згідно з офіційною статистикою країн - членів Організації з економічного співробітництва і розвитку (на цей час вона об'єднує 29 країн), у 1970 p. податки там становили близько 30%, у 1980 p. - 35%, а тепер
- близько 40% ВВП. В окремих країнах цей показник іще вищий: у Данії - 51,6%, Швеції - 51%, Фінляндії - 47,3%, у Нідерландах - 45,9%.
При цьому слід враховувати, що всі податки зрештою сплачують громадяни і перерозподіл через бюджетно-податкову систему України 40% ВВП
- це важкий тягар, який ослаблює стимули до праці, змушує шукати шляхи приховування прибутків і спричиняє інші негативні явища. Одна справа, коли вилучають 40% вартості виробленої продукції у розвинутих країнах, де річний розмір ВВП в розрахунку на душу населення перевищує 20 тис. дол., і зовсім інша - коли держава перерозподіляє через бюджет 40% ВВП у країні, де, за офіційною статистикою, він не перевищує 1 тис. дол. на душу населення.
Необхідно створити всі умови для того, щоб платникам податків було легше нести покладений на них тягар. З цією метою важливо забезпечити стабільність і простоту податкової системи, витримуючи класичний, сформульований ще А. Смітом принцип визначеності податкових зобов'язань, відповідно до якого термін сплати, спосіб платежу, сума платежу - все це має бути ясним і визначеним. Для цього, перш за все, важливо спростити бухгалтерські правила розрахунку податкових зобов'язань. На жаль, податкове законодавство України виявилося у цьому відношенні надзвичайно невдалим. Нині підприємства змушені вести подвійну бухгалтерію - окремо податкову й окремо фінансову, а у межах податкової - ще й окремий облік одних і тих самих витрат для обчислення різних податків. У таких умовах правильно визначити податкові зобов'язання практично неможливо, а тому платники податків стають без провини винними: будь-яка перевірка обов'язково знайде недоліки, а відтак не тільки з'являються фінансові санкції, а й часто порушуються кримінальні справи. Для того щоб виправити становище, необхідно терміново відкоригувати податкове законодавст-во, залучивши кращих науковців, спеціалістів і обов'язково практиків - бухгалтерів підприємств. Після цього випробувати його на окремих об'єктах і тільки одержавши позитивні результати - вже ввести в дію, оголосивши мораторій на всілякі подальші принципові зміни.
Сьогодні більшу частину прибутків місцевих бюджетів України становлять фінансові ресурси, які виділяються вищою владою порядком перерозподілу частини загальнодержавних податків і зборів. Органи місцевого самоврядування, як
Loading...

 
 

Цікаве