WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Теоретичні основи ринку праці та зайнятість населення - Реферат

Теоретичні основи ринку праці та зайнятість населення - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Теоретичні основи ринку праці
та зайнятість населення
Ринок (як загальне поняття) - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва та обміну грошей і товарів. Ринок - загальнолюдське загальноекономічне явище. Він існує в умовах різних способів виробництва, в тих, де має місце товарне виробництво.
Ринок не має ніякого керуючого центру, він регулює сам себе, порівнюючи попит та пропозиції його учасників.
Ринкова система виконує дуже важливу і необхідну суспільству функцію балансування попиту та пропозицій у будь якій країні.
Система ринкових відносин складається з декількох видів ринків, у тому числі фінансового, валютного споживчого, ринку праці.
Ринок праці - складова всього ринкового механізму. Суб'єктами його є роботодавці й наймані робітники. Роботодавці - це ті, хто володіє засобами виробництва, в тому числі й таким, зокрема, головним засобом сільського господарства, як земля. Роботодавцями можуть бути: окрема особа, колектив різної чисельності, держава. Роботодавець наймає робітників на певних умовах (наприклад у вигляді контракту - договору) з метою одержання додаткової вартості. Робітник в умовах ринкових вільно йде у найми і продає свою робочу силу з метою отримання доходу у грошовій або іншій формі з тим, щоб задовольнити свої власні потреби. Таким чином, ринок праці являє собою взаємовідносини між роботодавцями та найманими працівниками на підставі договору або контракту щодо купівлі - продажу специфічного товару - "робочої сили".
Ринок праці - основний регулятор зайнятості населення, ефективність якої забезпечується як раз через ринок праці. Необхідні переумови цієї ефективності в Україні закладені в трудовому законодавстві держави. Зокрема, Закон України "Про зайнятість населення" гарантує усім громадянам рівні права на вільний вибір місця роботи, виду діяльності, забороняє будь-які примусові заходи залучення до праці. Тому реалізація громадянами свого права на вільну працю створює своєрідне змагання працівників на ринку праці на кращі умови зайнятості, а отже, і вкладати свою працю там, де більш вигідно для кожної окремої особи. Таким чином, сучасна концепція зайнятості громадян відповідає вимогам ринкової економіки вцілому, і, зокрема, стимулює розвиток ринку праці.
Ринку праці властива конкуренція подвійного характеру - в одних випадках, на користь найманих працівників, а в інших - на користь роботодавців. Якщо, наприклад, зменшується кількість безробітних, то загострюється конкуренція між роботодавцями щодо купівлі робочої сили з метою використання її у виробництві матеріальних чи духовних благ і одержання додаткової вартості. Така конкуренція на користь найманих працівників. Адже вони мають нагоду підвищити свої вимоги щодо умов зайнятості (рівень оплати праці та життя).
Якщо ситуація змінюється і підвищується рівень безробіття, то розгортається конкуренція між безробітними за одержання робочого місця. Це вже на користь роботодавців. В таких умовах наймані працівники змушені постійно підвищувати свою професійну майстерність, набувати потрібних знань з тим, щоб не втратити роботи, а разом з нею і засобів до існування. Отже, безробіття - це водночас могутній фактор, який спонукає громадян до пошуків власних резервів підвищення продуктивності праці.
Кожен вид ринку має притаманну йому ринкову інфраструктуру. Наприклад, ринок парці неможливий без такої інфраструктури, як біржа праці. Функції біржі праці в Україні виконує Державна служба зайнятості або її осередки, які діють в кожному районі і місті. (називають їх ще центрами зайнятості).
Біржа праці - (Державна служба зайнятості) - виконує посередницькі функції між безробітними і роботодавцями, забезпечує взаємозв'язок пропозиції і попиту на такий специфічний товар, як робоча сила. Специфіка цього товару пояснюється загальновідомим економічним твердженням: у процесі виробництва матеріальних благ тільки робоча сила спроможна створювати додаткову або нову вартість. Всі інші виробничі ресурси (основні і оборотні фонди) лише приєднують свою вартість до виготовленої продукції. Тому ринкові закони спрямовують на пошук найбільш кваліфікованої високопродуктивної робочої сили, найбільш дієздатної за віком і одночасно найдешевшої на співставимий обсяг виробництва продукції.
Отже, ринок праці - система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем такого товару як робоча сила. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту і пропозиції на робочу силу, це є механізм, який узгоджує ціну та умови праці між роботодавцями і найманими працівниками.
1.1 Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах.
Зайнятість - це діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Зайнятість - це сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно-корисній діяльності, а також тих, хто продає свою здатність до праці; вони зачіпають такі сторони соціально-економічної діяльності, як заробітна плата, доход, прибуток і т.ін.
Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що вона відображає досягнутий рівень розвитку економіки суспільства; внесок живої праці у досягнення виробництва, так як об'єднує і виробництво і споживання.
Водночас трудова зайнятість населення України забезпечує виробництво валового внутрішнього продукту, який є основою економічного життя суспільства. З іншої сторони зайнятість має і соціальний характер, тому що відображає потреби людей не лише у заробітку, але і у самореалізації людини через суспільну корисну працю.
У Законі "Про зайнятість населення" (прийнять у березні 1991 р., а в листопаді 1992 р. внесені зміни і доповнення) передбачено, що добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності. Примушувати до праці в будь-якій формі не допускається. Все це є основою для нових соціально-трудових відносин у всіх галузях народного господарства країни, в тому числі й сільському господарстві.
Основні види зайнятості:
" Праця в колективних та державних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах, асоціаціях, корпораціях, агрофірмах, установах, організаціях і об'єднаннях;
" Праця в селянських (фермерських) господарствах;
" Індивідуально-трудова діяльність;
" Творча діяльність громадян;
" Служба в Збройних Силах України, Національній Гвардії, Службі безпеки, Прикордонних військах та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.
" Навчання, перепідготовка і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва в денних загальноосвітніх школах, коледжах, ліцеях, гімназіях, СПТУ, технікумах, вищих навчальних закладах;
" Діяльність в органах державної влади, управліннях та громадськихоб'єднаннях на оплачуваних посадах.
Основна умова статусу "зайняте населення" - це проживання таких громадян на території України на загальних підставах. До зайнятих належать також працюючі з інших країн, хоча вони тимчасово перебувають на Україні (за винятком тих, хто виконує функції по забезпеченню діяльності посольств і місій).
Основні форми зайнятості в Україні:
" Повна і неповна;
" Часткова;
" Первинне і вторинне.
Повна зайнятість - діяльність протягом робочого дня, тижня або місяця, яка забезпечує нормальний дохід для даного району.
Неповна зайнятість - зайнятість протягом неповного робочого дня або з неповною оплатою, чи недостатньою
Loading...

 
 

Цікаве