WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості - Курсова робота

Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості - Курсова робота

праці і її ефективність. Саме тут приховується головна загроза регресу. Особлива загроза для втрати кадрового потенціалу в промисловості. Необхідно здійснити санацію усіх робочих місць з тим, щоб кожнез них забезпечило зайнятому як мінімум вартість прожиткового мінімуму. Це дасть змогу привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, запобігти галопуючій диференціації в оплаті, ліквідації фіктивних робочих місць, зменшити приховане безробіття.
3.Принципи і фактори розміщення галузі
В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони. Закони розміщення виробництва -категорії того самого порядку, що й економічні закони розвитку суспільства, що обумовлено своєрідністю розміщення виробництва на території країни, його значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Ця своєрідність зумовлюється складними взаємозв'язками розміщення продуктивних сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов і ресурсів; значними регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку продуктивних сил у районах; різноманітним поєднанням галузей і виробництв промисловості та сільського господарства у районах і країнах; значними техніко-економічними відмінностями розміщення різних галузей і виробництв.
Закономірності розміщення виробництв - це об'єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. При проведенні господарської політики суспільство на основі пізнання закономірностей формулює і втілює в життя певні принципи. Закономірності розміщення продуктивних сил є власне законами територіальної організації народного господарства.
Принципи - це лаконічно сформульовані суспільством керівні положення, що визначають об'єктивні потреби й умови суспільного розвитку, які воно реалізує в процесі практичної діяльності для досягнення визначення мети.
Принципами, які служать керівництвом до дії в народногосподарському будівництві, виражаються потреби певного історичного етапу. Інакше кажучи, це дії, свідомо спрямовані на більш повний вияв об'єктивних закономірностей розміщення продуктивних сил з урахуванням відповідних чинників.
Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі:
-наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;
-охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;
-забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення;
-обмеження надмірної концентрації промисловості в містах:
-вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;
-зміцнення обороноздатності країни;
-урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.
Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціальне спрямовані принципи, ті, що сприятимуть розв'язуванню соціальних проблем.
Принципи реалізуються на основі врахування конкретних умов - факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.
Фактори розміщення можна згрупувати за чотирма напрямами:
а)природно-географічні;
б)демографічні;
в)техніко-економічні;
г)соціально-економічні;
Природно-географічні фактори включають якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичних й природно-транспортні умови.
Демографічні фактори: чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів.
Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва.
Соціально-економічні фактори мають винятково велике значення в розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.
Донедавна економічне районування в Україні грунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Тоді територія нашої держави була поділена на три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. Сучасне економічне районування більш вдале і досить адекватне природному та соціально-економічному середовищу України. Сучасне економічне районування України таке: Донецький район - Донецька, Луганська області; Придніпровський район - Дніпропетровська, Запорізька, Київська області; Центрально-Поліський район - Київська, Житомирська, Чернігівська області;Північно-Східний район - Полтавська, Сумська, Харківська області; Подільський район - Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області) Центрально-Український район - Черкаська, Кіровоградська області; Карпатський район - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області; Західно-Поліський район- Волинська, Рівненська області; Причорноморський район -Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області. [3]
Фактором розміщення легкої промисловості є наявність жіночих трудових ресурсів. Виходячи з особливостей галузі, комплекси її підприємств створюються у кожному економічному районі з урахуванням головним чином споживчого фактора.
Усі галузі легкої промисловості /за винятком первинної обробки сировини/ за їх тяжінням до джерел сировини і районів споживання можна поділити на такі групи:
1. Галузі з одночасною орієнтацією на джерела сировини і на споживача - бавовняна, шовкова, вовняна, конопледжутова, трикотажна.
2. Галузі з орієнтацією на споживача - взуттєва, швейна.
3. Галузі з орієнтацією на джерела сировини - лляна, виробництво шкір хромового дублення та дубильних екстрактів.
Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості-чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.
Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй
Loading...

 
 

Цікаве