WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості - Курсова робота

Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості - Курсова робота


Курсова робота на тему:
Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості
План
Вступ 3
1. Значення легкої промисловості у господарському комплексі
країни, його структура. 4
2. Соціально-економічні і природні передумови розвитку
легкої промисловості. 7
3. Принципи і фактори розміщення галузі. 10
4. Територіальна організація та торгівля товарами легкої
промисловості в Україні. 17
5. Удосконалення розвитку легкої промисловості в період переходу
до ринкової економіки. 20
Висновки 23
Список використаної літератури 25
Вступ
За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2% (1989р.). Частка виробництва групи Б (виробництво предметів споживання) становила 28,8%. З 1990р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 1995р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8%. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов'язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи А.
Основні причини зменшення темпів зростання промисловості пов'язані із загальною економічною кризою: важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв'язків з країнами близького зарубіжжя та колишніми країнами -членами РЕВ.
До галузей, що випускають товари народного споживання, належить не тільки легка промисловість, яка налічує понад 25 підгалузей, а й важка, де зосереджено виробництво радіоприймачів і радіоелектронної апаратури, телевізорів, годинників, легкових автомобілів, меблів, побутової техніки та запасних частин до неї, мікроелектроніки, мікропроцесорних засобів, касетних відеомагнітофонів, холодильників і морозильників, швейних, в'язальних і пральних машин, мотоциклів, мопедів і велосипедів, пилососів, автоматичних посудомийних машин, фото- і кіноматеріалів, фармацевтичних препаратів, лако-фарбових матеріалів, засобів захисту рослин садів і городів. Це також сфера побутових послуг, пасажирського транспорту та зв'язку, житлово-комунального господарства, туристсько-експлуатаційної бази та інших послуг державних організацій, кооперативів, колгоспів.
Виробництво товарів народного споживання ще не задовольняє господарських потреб населення України. Тому слід збільшити випуск товарів і обсяг послуг за рахунок поліпшення використання виробничих потужностей, зниження матеріаломісткості продукції, економного витрачання всіх видів ресурсів, будівництва нових підприємств і їх філіалів у містах і селищах, які мають відповідні трудові ресурси.
1.Значення легкої промисловості у господарському комплексі країни, її структура
З прадавніх часів людина не могла обійтись без одягу, взуття, посуду, тощо. Більше того, ці речі, які ми тепер називаємо товарами широкого вжитку, що вироблялись у давнину найпримітивнішим способом, дали поштовх на тільки для створення однієї з найпотужніших та найважливіших галузей (яку по іронії долі хтось назвав легкою) практично всього цивілізованого світу, а й життя і розвиток індустрії планети в цілому.
Легка промисловість - одна з найстаріших галузей народного господарства - створювалась протягом сторіч. Поштовх до її виникнення дали перші мануфактури.
Зародження легкої промисловості, і в першу чергу текстильної, спонукало до створення машинобудування, хімічної та інших галузей виробництва.
Загальновідомо, що витрати на створення одного робочого місця в легкій промисловості в десятки разів менші, ніж, наприклад, у металургійній, хімічній і багатьох інших фондо та наукомістких галузях. Тому економічне зростання більшості розвинутих країн світу, як правило, спиралось на виробництво товарів легкої промисловості, виготовлення і реалізація яких, при незначних капіталовитратах на створення робочих місць та низьких енерговитратах, приносило "швидкі" гроші, а крім того, забезпечувало зайнятість значної частини населення.
Ще кілька років тому легка промисловість України майже повністю забезпечувала потребу республіки в товарах першої необхідності і завдяки швидкому обороту капіталу поновлювала п'яту частину державного бюджету. Ця галузь забезпечувала роботою і відповідно, доходами близько 1 млн .чол., тобто 5% працездатного населення України, в тому числі на підприємствах легкої промисловості понад 500 тис.чол., системи побутового обслуговування та місцевої промисловості - понад 100 тис.чол., у сільському господарстві, у видобувній та хімічній галузях, які поставляють підприємствам легкої промисловості льон, вовну, шкіру, штучні волокна, хімічні матеріали, каоліни та інше,- понад 200 тис., у торгівлі - понад ІООтис.чол. Завдяки високій рентабельності виробництва товарів легкої промисловості, що становила від 20 до 50%, прибутками підприємств галузі постійно дотувались інші галузі народного господарства, а в багатьох районах та областях вони були основою для формування місцевих бюджетів і утримання соціальної сфери. З таблиці "виробництво товарів легкої промисловості" видно, що у 1992-96 рр. виробництво основних видів товарів народного споживання значно знизилося.
Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а промисловість - кордом, технічними тканинами та ін.
Легка промисловість - це багатогалузевий комплекс, який включає 25 підгалузей, майже 600 підприємств і організацій. По класифікації до легкої промисловості відносяться: текстильна промисловість (бавовняна, лляна, вовняна, шовкова), трикотажна, швейна, шкіряна, хутрова, взуттєва та інші галузі. У структурі легкої промисловості ведуче місце займає текстильна промисловість.
Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості.
Вовняна промисловість - одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 7,0% усіх тканин України. Шовкова промисловість виробляє 20,5% усіх тканин України. Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3 % тканин країни.
Трикотажною промисловістю України вироблено в 1996 р. 27,0 млн шт. трикотажних виробів. За 1985-1996 рр. виробництво зменшилося в 12 разів, в зв'язку з ускладненням міждержавних поставок сировини, які прямо впливають на цю підгалузь.
Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію (дод. 5).
Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості.
Виробничий потенціал легкої і текстильної промисловості України давав можливість виготовляти 11,3 кв. м тканин, 5,6 пари
Loading...

 
 

Цікаве