WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРозміщення продуктивних сил (РПС) → ТЛісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи - Реферат

ТЛісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи - Реферат

державному бюджеті вишукуються кошти на ведення лісового господарства за рахунок податків населення.
На розгляд Верховної Ради України внесено два законопроекти про запровадження мита на вивезення необробленої деревини, але справа поки що не рухається. А можна було б саме ці додаткові кошти і спрямувати на підтримку та розвиток лісівництва.
Такими, на нашу думку, є основні недоліки та прорахунки у веденні й організації лісового господарства України. Відразу зауважимо, що ситуація в лісовому господарстві не гірша й не краща, ніж в інших галузях економіки країни. Тут, як і будь-де, є свої позитиви й негативи. Понад те, часті та плідні зустрічі з фахівцями й науковцями засвідчили, що біля керма галузі стоять достойні люди, а лісівнича наука динамічно розвивається.
Проблема полягає в тому, що лісове господарство і сьогодні існує в рамках старої соціалістичної системи господарювання, яка найбільш потворно вмонтувалась у ринкове оточення. В лісовому господарстві складається ряд особливостей, які роблять цю галузь дуже привабливою для зловживань та порушень. Неефективна, непрозора організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі.
Є два шляхи вирішення проблеми.
Перший - удосконалення існуючої системи за прикладом перетворень, які здійснює Росія. Росія відокремила лісове господарство від лісової промисловості. Це дало змогу розмежувати функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок головного користування (покупця деревини на пні).
Другий шлях - побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі. Лісове господарство Польщі ведеться комплексно. Воно включає лісогосподарську та лісопромислову діяльності на основі принципів невичерпності лісових ресурсів, самоокупності галузі та платності користування землями лісового фонду.
Міжвідомча аналітично-консультативна рада, за дорученням Президента України, провела ґрунтовне обговорення стратегічних питань розвитку лісового господарства з залученням широкого кола спеціалістів, науковців, практиків та представників громадськості.
Розповсюджені міжвідомчою аналітично-консультативною радою матеріали отримали надзвичайно широкий резонанс. Надійшла велика кількість пропозицій від міністерств і відомств, народних депутатів, облдержадміністрацій, наукових та освітніх установ, лісогосподарських об'єднань, акціонерних компаній, громадських організацій та окремих громадян.
Аналіз отриманої кореспонденції засвідчив, що намір провести широке обговорення важливих питань, пов'язаних із майбутнім українських лісів, виявився вдалим і корисним.
З основного питання, що виносилось на обговорення, - стосовно вибору шляхів реформування галузі - думки респондентів розділились, проте більшість підтримала "польський" шлях розвитку галузі.
На нашу думку, у стратегічному плані теж привабливіший шлях реформування, яким іде Польща, оскільки тут спостерігається системний підхід до розв'язання проблем. Крім того, окремі лісогосподарські підприємства України уже фактично працюють за принципом "збирання врожаю", хоча й досі лісове господарство залишається збитковим для української держави.
До позитивних сторін польської системи ведення лісового господарства слід зарахувати:
- лісове господарство Польщі самоврядне і самоокупне;
- в системі немає підґрунтя для зловживань із заниженням оцінки деревини на пні та перекручуванням звітності стосовно рубок догляду та санітарних рубок;
- польська система заохочує до здійснення ефективного господарювання;
- необхідність сплати умовно фіксованого (за площею лісу) податку спонукає до підвищення продуктивності насаджень, що покращує екологічні властивості лісу;
- забезпечується жорсткий нагляд із боку Міністерства екології та місцевої влади за станом лісів;
- особлива увага надається статусу лісової охорони.
Впровадження зазначеної моделі реформування лісового господарства мало б здійснюватися в Україні у два етапи.
На першому етапі для забезпечення переходу до самоокупності галузі необхідно розмір надходжень за спеціальне використання лісових ресурсів підвищити до рівня, який компенсуватиме витрати державного бюджету на ведення лісового господарства та на утримання Держкомлісгоспу з його установами. Для цього необхідно істотно підвищити таксову вартість деревини на пні й поширити застосування такс під час відпуску товарної (ліквідної) деревини на пні на всіх заготівельників деревини, включно з рубками догляду, санітарними та іншими рубками, за винятком догляду за молодняками (до 40 років).
Зараховувати надходження збору за спеціальне використання лісових ресурсів на рахунок спеціального фонду державного бюджету (Лісовий фонд) та фінансувати заходи із ведення лісового господарства й утримання Держкомлісгоспу з його установами в основному у межах коштів, зібраних до Лісового фонду.
Забезпечити жорсткий контроль із боку Лісової охорони та органів Мінекоресурсів за здійсненням екологічно безпечного лісокористування.
Враховувати при визначенні і проведенні рубок головного користування та рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, необхідність наближення таксаційних показників лісостанів до характеристик нормального лісу.
На другому етапі реформи слід розпочати реорганізацію Державного комітету лісового господарства у напрямі створення державного підприємства "Ліси України", включивши до його складу держлісгоспи. Функції з державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів мають бути передані Міністерству екології та природних ресурсів.
Державне підприємство "Ліси України" має функціонувати на принципах самоокупності. Замість плати за спеціальне використання лісових ресурсів повинно бути запроваджене стягування лісового податку. Доходи Лісового фонду від плати за використання лісових ресурсів мають бути замінені відрахуваннями від доходів організацій, що входять до складу ДП "Ліси України", і спрямовуватися на покриття нестачі фінансових ресурсів держлісгоспам, які мають несприятливі умови лісовирощування. З державного бюджету кошти можуть виділятися виключно на часткову підтримку ведення лісового господарства південних областей та заліснення територій, несприятливих для ведення сільськогогосподарства.
Здійснення реформи у цьому напрямі усуне підґрунтя для зловживань із оцінкою деревини на пні та перекручуванням звітності стосовно рубок догляду і санітарних рубок, які повністю втратять економічну привабливість. Це дозволить побудувати лісові відносини на раціональній, ефективній основі. В лісі буде справжній господар, діяльність якого спрямовуватиметься не на пристосування до абсурдної в економічному плані системи, а на здійснення ефективного господарювання, підвищення продуктивності насаджень та покращання екологічних властивостей лісу.
Розумію, що висновки і рекомендації, запропоновані міжвідомчою радою, не можуть мати імперативного характеру. Це погляд "із боку", одержаний у результаті вивчення ситуації, що склалася в лісовому господарстві України. Водночас упевнений, що реформування лісових відносин є надзвичайно важливим питанням. Реформа здатна надати поштовху розвитку лісового господарства, а отже - поліпшити якість українських лісів. І це - головне.
Loading...

 
 

Цікаве