WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Видатний вчений-фізик родом з Вінничини А.М. Будкер - Реферат

Видатний вчений-фізик родом з Вінничини А.М. Будкер - Реферат

Ці сторони діяльності А. М. Будкера виявилися при організації Інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР, куди він був запрошений М. А. Лаврентьєвим за рекомендацією І. В. Курчатова.

Звичайно, центром конденсації були наукові ідеї Андрія Михайловича, але дуже важливу роль грали й організаційні принципи, підхід до підбору співробітників.

Тепер можна сказати, що ці принципи витримали випробування часом. ІЯФ - організація, що має великі наукові й науково-технічні досягнення, де можна відзначити іяфівський стиль роботи й іяфівський мікроклімат у колективі. Андреи Михаилович говорив, що до проблеми організації Інституту він із самого початку віднісся як до найважливішої й дуже важкої наукової проблеми. Він аналізував вдалий і невдалий досвід роботи інших колективів І формулював для себе якісь організаційні принципи, яких дотримувався надалі. Дуже жаль, що не збереглося їхнього повного опису. Але я б хотів виділити деякі, що особливо запам'яталися з них.

Андрій Михайлович завжди боявся виявитися оточеним вузьким колом співробітників, через які він одержував би інформацію про внутрішнє життя Інституту. Він думав, що, як би не були ці люди чималі й доброзичливі, інформація була б вузька і однобічна, виробилися б психологічні шаблони в реакції на події в колективі. Тому Андрій Михайлович увів правило як можна ширше обговорювати його питання, що цікавлять, вважав обов'язковим для себе познайомитися з різними точками зору, подовгу розмовляв і з людьми, особисто йому не симпатичними. Головною фігурою науково-дослідного інституту Будкер вважав науковця. І не тільки вважав, але всіляко піднімав авторитет науковця в колективі. Він завжди підкреслював, що вищим "законодавчим" органом Інституту , є Вчена рада - Круглий стіл. "Круглий" - це не просто геометрично круглий. Андрій Михайлович виховував у провідних наукових співробітниках, членах Вченої ради, "директорський" підхід до рішення проблем, коли об'єднуючим критерієм правильності є оптимальність рішення із загальінститутської точки зору.

Рішення Круглого столу приймалися одноголосно, хоча народжувалися вони найчастіше після довгих, болісних суперечок. У результаті вироблялася загальна думка, голосувати за яке вважав для себе обов'язковим навіть не переконаний, що залишився при приватній думці член Ради. У тих рідких випадках, коли Андрій Михайлович не міг переконати Круглий стіл, рішення не приймалося, хоча він міг прийняти його як директор Інституту. "У НДІ науковці не повинні віддавати владу „адміністративному апарату",— говорив Андрій Михайлович,— як би цей апарат не був гарний і доброзичливий, він може забезпечити гарний порядок, постачання й т.д., але не творчу атмосферу". Як мені здається, проблему примата Круглого стола, науковців над організаційно-господарським апаратом Андрій Михайлович вирішував, з одного боку, тим, що розподіляв частину адміністративних обов'язків на громадських засадах серед тих же членів Круглого стола, з іншого боку - відповідним вихованням адміністративно-господарського апарата, зокрема за рахунок участі його керівників у засіданнях Вченої ради або створеного пізніше Адміністративної ради (за участю завідувачів лабораторіями). З ростом Інституту з'явилося велике число молодих, здатних науковців, "замкнутих" у своїй повсякденній діяльності на більше досвідчених наукових співробітників і завідувачів лабораторіями. Для того щоб мати від них безпосередню інформацію, мати власна думка про нове покоління наукових співробітників і впливати на їхнє виховання, Андрій Михайлович створив так звані секції Вченої ради по різних наукових напрямках.

А.М. був надзвичайно чуйним, що почувають найтонші нюанси реакції співрозмовника людиною. Але при всій його делікатності в одному він був непохитний - у голосному, що часом зачіпає чиєсь самолюбство, просуванні у свідомості наукової громадськості талановитого, на його погляд, фахівця. Робив це він і в "проповідях" під час обговорення наукових проблем і в безсторонніх бесідах віч-на-віч із можливими "заздрісниками". Зрештою це виявлялося корисним не тільки для "здоров'я" усього колективу, але й для конкретних наукових співробітників, початківців більш правильно розуміти своє місце в науці, колективі й, що витрачають у результаті свою енергію не на марні емоції, а на творчість. Цей варіант спілкування не може, звичайно, розглядатися як якийсь рецепт. Він можливий був тільки при наявності незаперечного наукового авторитету й життєвої, не побоюся цього слова, мудрості Андрія Михайловича.

Хочеться відзначити ще одне власне будкерівське, іяфівське рішення важливої науково-організаційної проблеми - проблеми сполучення фундаментальних і прикладних робіт в Інституті. Тому що основні наукові дослідження Інституту ведуться, як правило, на межі сучасних технічних і технологічних можливостей, іноді з розробкою нових технологій, застосування цього потенціалу в прикладних цілях - для досліджень у суміжних галузях науки, у народному господарстві - часто дуже перспективно. Відомо, що Андрій Михайлович домігся відповідного дозволу на використання засобів від впровадження нових розробок у промисловість для розвитку основних, фундаментальних досліджень, преміювання співробітників і т.д. Він ввів "квоту" - 25% ресурсів Інституту на прикладні роботи. Цим вирішуються два завдання: з одного боку, дослідники зацікавлені в залученні засобів для своїх основних робіт, з іншого боку - до рішення допоміжних прикладних робіт залучаються самі кваліфіковані сили. Відомо, що в капіталістичних країнах для переманювання висококваліфікованих фахівців фірми платять істотно більше високу зарплату. Зараз видно, що іяфівський спосіб рішення цієї проблеми свідомо себе виправдав. Але не всі знають, що не тільки меркантильні - з погляду залучення засобів для основних досліджень - міркування змусили А. М. займатися прикладними завданнями. Перебільшуючи, він говорив, що "заняття науковими дослідженнями - завжди було задоволенням цікавості. У наш час це коштує дуже дорого й виробляється за рахунок народу. Тому, ' коли представляється можливість, потрібно повертати свій борг".

Уперше я побачив А. М. Будкера у свій перший прихід на роботу 2 лютого 1959 р. тоді ще в Лабораторію нових методів

прискорення Інституту атомної енергії. Повинен зізнатися, що перші враження від Інституту були що розчаровують: обшарпанні приміщення, неохайний, покритий місцями надщербленою метлаською плиткою підлога; неакуратними, обвішаними проводами експериментальні установки. Директор на цьому непривабливому тлі виявився лисим, голеним (бороду А. М. відпустив набагато пізніше, на початку 70-х, і це додало йому загальновідомий "біблійний" вигляд), фізично некрасивим, на мій погляд, людиною. Але як тільки він заговорив, все зовнішнє стало несуттєвим. Андрій Михайлович не тільки любив і вмів говорити, але знав про що, навіщо і як говорити. Його "проповіді" ніколи не були безпредметними - у них або вигострювалася, формулювалася якась нова наукова ідея, або обговорювалася й пропагувалася важлива для колективу морально-етична позиція або організаційна проблема.

Я вважаю великою удачею свій розподіл для роботи в ІЯФ на самому початку його зародження, удачею, що організатором і директором Інституту був Андрій Михайлович Будкер, що зробив визначальний вплив на формування особистостей багатьох, тепер добре відомих учених; людина, яку із повним правом можна назвати словом Учитель.1

Література:

  1. Академік із Мурафи: 1 трав. - 75р. Г.І. Будкеру//Земля Поділ. -1993. -1 травня – С.4;

  2. Академік родом із Мурафи: При встановленні меморіальної дошки на приміщенні Мурафської ЗОШ І-ІІІ ст. академіка Будкера А.М. // Шаргородщина – 2006 – 2 вересня - №69-70 – С.3;

  3. Мелик-Пашаева А. А.М.Будкер в четырех ракурсах // Пути в незнаемое: Писатели рассказывают о науке. - М., 1988. — С. 282-319.

  4. АКАДЕМИК Г. И. БУДКЕР; Очерки, воспоминания,— Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1988.— 190 с.

1 Академік із Мурафи: 1 трав. - 75р. Г.І. Будкеру//Земля Поділ. -1993. -1 травня – С.4;

1 Академік родом із Мурафи: При встановленні меморіальної дошки на приміщенні Мурафської ЗОШ І-ІІІ ст. академіка Будкера А.М. // Шаргородщина – 2006 – 2 вересня - №69-70 – С.3;

1 Мелик-Пашаева А. А.М.Будкер в четырех ракурсах // Пути в незнаемое: Писатели рассказывают о науке. - М., 1988. — С. 282-319.

1 АКАДЕМИК Г. И. БУДКЕР; Очерки, воспоминания,— Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1988.— 190 с.

Loading...

 
 

Цікаве