WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Грабовський Борис – творець електронного телебачення - Реферат

Грабовський Борис – творець електронного телебачення - Реферат

Реферат на тему:

Грабовський Борис – творець електронного телебачення

Борис ГРАБОВСЬКИИ

(8.06.1901-13.01.1966)

Національна проблема — найголовніша проблема культурного життя.

Б. Грінченко

У всякого своя доля І свій шлях широкий; Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у Аомовину.

Т. Шевченко

СИН ПОЕТА - ТВОРЕЦЬ ЕЛЕКТРОННОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Ми продовжуємо повертати українській науці забуті і втрачені імена. На порозі нового тисячоліття мимоволі задумуєшся над тими найвидатнішими відкриттями людського генія у XX столітті, що добігло кінця, і ловиш себе на думці: чи не найфантастич-нішим здобутком є з'ява телебачення? Це справді дивовижна річ. Натиснеш кнопку — і перед тобою інші світи, інші землі, континенти, народи, культури. Всесвіт, Космос... Телебачення сьогодні — це ще й Інтернет, завдяки якому потрапляємо у віртуальний світ, той, що з позаможливих, ірреальних. Маємо, правда, з цього приводу не лише тріумфальну радість, а й передчуття загрози: чи не той це злий геній, який може полонити людські душі, і не лише добром...

Але звернемося до термінологічного словника: "Телебачення — це передавання на відстань зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються каналами зв'язку". Реалізація цієї ідеї — наслідок творчого натхнення багатьох вчених різних країн світу. Кожний з них долучив свій талант до з'яви цього феномену. Але створити повністю електронну систему передачі на віддаль і реалізувати практичну трансляцію рухомого зображення за цією схемою вперше в світі поталанило нашому співвітчизникові Борисові Грабовському...

І знову маловідоме на Батьківщині ім'я. Варто зазначити, що в УРЕ в другому виданні за 1984 рік у статті "Телебачення" є така інформація: "Наприкінці 20-х років — у 30-х роках важливі роботи у галузі телебачення виконали В. К. Зворикін і Ф. Фарнсуорт (ГТТТА), К. Свінтон (Великобританія), Б. П. Грабовський, С. І. Ка-таєв, О. П. Константинов, Б. Л Розинг, П. В. Тимофєев, П. В. Шма-ков (СРСР) та інші..."

То ж хто все-таки, хто закладав той фундамент, на базі якого розвинулося телебачення?

Ідею послідовної передачі елементів зображення запропонували, за свідченням дослідників, незалежно один від одного Н. Сан-лен (Франція), А. ді Пайва (Португалія) і російський вчений П. І. Бахметьєв. На практиці цю ідею здійснив польський інженер П. Ніпков, який запропонував метод механічного розгортання (диск Ніпкова) і тим самим започаткував механічне телебачення (1884 рік). Наприкінці позаминулого століття американець Смітт відкрив внутрішній фотоефект (у 1873 році). Росіянин Столєтов у 1888 році винайшов так званий зовнішній фотоефект. А у 1895 році Олександр Попов уперше продемонстрував передавання електромагнітних сигналів без дротів. Борис Розинг, викладач Петербурзького технологічного інституту, в 1907 році запропонував використати для відтворення зображень електронно-променеву трубку. 9 травня 1911 року йому вдалося здійснити першу телевізійну передачу в лабораторних умовах. Передавалося зображення решітки чотирьох смуг, розміщених перед об'єктивом передавача. Саме Борис Розинг отримав перший у світі патент — № 18076 на електронний телевізор. Передбачаючи велике майбутнє свого винаходу, вчений писав: "Опускаючи приймальні апарати такого телескопа в глибини океанів, можна буде бачити життя і скарби, заховані там... Хворий, прикутий до ліжка, буде бачити все, що відбувається на вулицях, майданах і в театрах..."

Залишилося сконструювати прилад (для передавання також електронним способом зображення) — передавальну телевізійну трубку, одне слово, створити такий собі комплекс, який має сьогодні назву телецентр. Це епохальне відкриття і зробив Борис Грабовський.

Тяжко собі осягнути значення цього відкриття для людства. Адже неможливо знайти бодай яку-небудь галузь людської діяльності, де прямо або побічно не використовувалося б телебачення: космічні дослідження, медична діагностика, комп'ютерна техніка, підводне телебачення, інформаційні технології. Але чи існують незаперечні факти, юридичні документи, що засвідчують першість у відкритті телебачення українця Бориса Грабовського? Адже і в багатьох наукових книгах, які виходили за радянського періоду, та і в американських енциклопедіях можна прочитати, що телебачення було винайдене у СІЛА російським емігрантом В. Зворикіним.

Про наукову (і не тільки про наукову) діяльність Володимира Зворикіна можна дещо довідатися з недавно опублікованої статті Марка Рейтмана "Кто изобрел чудо века?" в газеті "Зеркало неде-ли". Ось декілька цікавих цитат: "... система Зворикіна дозволяє передавати і отримувати телевізійне зображення без будь-якої механіки. Ідея, щоправда, як він сам (Зворикін — авт.) свого часу наголошував, належала Розингу. [І британцю Аллану Суітону, який за збігом запропонував її в тому ж таки 1911 році. Навдивовиж, ідеї літають в повітрі]". Далі: "Всі 30-ті роки пройшли в жорстокій конкурентній боротьбі. Лише в Сполучених Штатах над електронними системами телебачення вдало працювали Файло Фаркуорт, Джон Бейрд, Едвін Армстронґ і багато інших. Виграв "поєдинок" (який термін! — авт.) Зворикін: наприкінці 1938 року він нарешті отримав патент (надійшло 11 заявок претендентів на пріоритет) на електронне телебачення, на який чекав 15 років. Зворикін довів, що коли і використав досягнення конкурентів, то робив це законно, купивши права". І коли винахід втратив ореол новизни і став грузнути у виробничих проблемах, центр ваги досліджень Зворикіна перемістився в електронну мікроскопію". Як це схоже на поведінку Конрада Рентґена після відкриття свого часу Х-променів в 1895 році...

Про життя та діяльність Бориса Грабовського, про його винахідницькі здобутки в цій ділянці науково-технічного розвитку людства майже нічого не було відомо в Україні.

Отож наша подальша розповідь — про людину, яка винайшла і зреалізувала на практиці електронне телебачення.

Батько Бориса, Павло Арсенович Грабовський, — відомий український поет-класик, якого знає кожен школяр. Згадайте: "Рученьки терпнуть, злипаються віченьки. / Боже, чи довго тягти, / З раннього ранку до пізньої ніченьки / Голкою денно верти." Павло Грабовський за участь у революційній народницькій організації був спершу виключений з Харківської духовної семінарії, згодом заарештований і засланий до Іркутської губернії. За подальшу революційну діяльність був 1889 року ув'язнений, через три з половиною роки в'язниці оселився в Якутії, а від 1899 року жив на засланні у Тобольську. Тут 8 червня 1901 року і народився Борис Грабовський. Після смерті батька 1902 року онука забрала до себе бабуся, яка жила в Україні. Вона і виховувала хлопчика. Згодом родина змушена була перебратися до Середньої Азії і на початку 1917 року опинилася в невеликому киргизькому поселенні Токмак.

Уже в 20-х роках Борис опиняється в дворічній спецшколі у Ташкенті, куди його направили на навчання як талановитого хлопця. Тут він вступив на підготовчий курс Середньоазійського університету. Одночасно працюючи там лаборантом, займається дослідженнями з фізики. Знайомиться з професором університету Г. Поповим, а в його науковій бібліотеці — з роботами Бориса Розинга в галузі електронної телескопії.

Ідея пересилання зображення на відстань захопила талановитого юнака. Незабаром він створює катодний комутатор — першооснову передавальної трубки, за який отримує премію. В чому була принципова відмінність у підході молодого винахідника до розв'язання проблеми пересилання зображення на віддалі? Адже сьогодні добре відомо з наукової літератури, що в кінці 20-х — на початку 30-х років панувало захоплення так званими механічними системами телебачення. Головним елементом цієї системи був диск Ніпкова, що обертався узгоджено з диском передавача. Вперше система була випробувана 1924 року за кордоном. А в Радянському Союзі механічне телебачення почалося з 1930 року під керівництвом Архангельського та Шмакова у Всесоюзному електромеханічному інституті.

Борис Грабовський передовсім заглибився в суть механічного способу передачі імпульсів. Повіривши в слова Бориса Розинга, який ще в 1923 році писав, що "спроба побудови електронних телескопів на основі простої механіки матеріальних тіл, що дає в звичайних умовах такі прості і, здавалося б, легко здійснювані розв'язання проблеми, неминуче приречені на невдачу", він змушує електронний промінь "зчитувати інформацію", як тепер кажуть. Результати обнадійливі, але бракує знань. Борис їде до Саратова, де живе його тітка (сестра матері), яка знайомить його з математиком Піскуновим та фізиком Віктором Поповим, який ще до того ж був пристрасним радіолюбителем. Результатом їхньої співпраці стала з'ява проекту телеустановки. "Проект заслуговує на те, щоби його теоретичну розробку направити на практичне дослідження... в Москву або Ленінград", — такий висновок голови комісії професора Саратовського університету Леонтьєва. Цією справою зацікавилися і військові відомства, які схвалили цю конструкцію.

Loading...

 
 

Цікаве