WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Відомі фізики: Пильчиков М.Д., Пулюй І.П., Ейнштейн Альберт, Смакула О - Реферат

Відомі фізики: Пильчиков М.Д., Пулюй І.П., Ейнштейн Альберт, Смакула О - Реферат

у статті "До електродинаміки тіл, що рухаються" Ейнштейн розробив основи спеціальної теорії відносності, виклавши нові закони руху, що узагальнювали ньютонівські і переходили в них у випадку малих швидкостей тіл, коли ? " с. В основу своєї теорії Ейнштейн поклав два постулати: принцип відносності Ейнштейна, що є узагальненням механічного принципу відносності Галілея на будь-які фізичні явища (у будь-яких інерціальних системах усі фізичні процеси - механічні, електричні, теплові, оптичні й ін. - протікають однаково), і принцип сталості швидкості світла у вакуумі (швидкість світла у вакуумі не залежить від руху джерела чи світла спостерігача й однакова у всіх напрямках, тобто однакова у всіх інерціальних системах і дорівнює 3·1010 см/сек). Обидва постулати і теорія, побудована на їхній основі, привели до ламання багатьох сталих класичних понятті, змусили переглянути ряд основних положень класичної фізики Ньютона, установили новий погляд на світ. Однак ця теорія не відкинула зовсім закономірностей, установлених класичною механікою, а уточнила і доповнила їх у випадку руху зі швидкостями, порівнянними зі швидкістю світла у вакуумі.
Виходячи зі своєї теорії, Ейнштейн у тім же 1905 р. відкрив закон взаємозв'язку маси з енергією. Він показав, що маса є мірою енергії, укладеної в тілах. Це співвідношення Ейнштейна лежить в основі розрахунку енергетичного балансу ядерні реакції, в основі всієї ядерної фізики. Усі положення і висновки спеціальної теорії відносності яскраво підтвердилися в численних досвідах, вона стала могутнім інструментом у фізичних дослідженнях, зокрема у фізику мікросвіту.
Значна роль Ейнштейна й у створенні квантової теорії. Якщо М. Планк (1900 р.) квантував лише енергію матеріального осцилятора, а не випромінювання, вважаючи, що випромінювання і поглинання енергії відбувається квантами, то Ейнштейн ввів у 1905 р. представлення про дискретну, квантову структуру самого світлового випромінювання, розглядаючи останнє як потік квантів світла, чи фотонів (фотонна теорія світла). Таким чином, Ейнштейну належить теоретичне відкриття фотона, експериментально виявленого в 1923 р. Л. Комптоном. Виходячи з квантової теорії світла, Ейнштейн пояснив такі явища, як фотоефект (закон Ейнштейна для фотоефекта), правило Стокса для флюоресценції, фотоіонізацію й ін., що не могла пояснити електромагнітна теорія світла (Нобелівська премія, 1922 р.). У 1907 р. він поширив ідеї квантової теорії на фізичні процеси, безпосередньо не зв'язані зі світлом. Зокрема, розглянувши теплові коливання атомів у твердому тілі і використовувавши ідеї квантової теорії, Ейнштейн пояснив зменшення теплоємності твердих тіл при зниженні температури. У 1912 р. установив основний закон фотохімії: кожен поглинений фотон викликає одну елементарну фотореакцію (закон Ейнштейна) Пророчив у 1917р. явище індукованого випромінювання, вивів формулу для розподілу енергії в спектрі рівноважного випромінювання.
У статистичній фізиці Ейнштейн розвив у 1905 р. молекулярно-статистичну теорію броунівського руху, у 1924 р. створив квантову статистику часток з цілим спіном (статистика Бозе - Ейнштейна).
У 1915 р. Ейнштейн пророчив і разом з В. де Гаазом експериментально знайшов ефект зміни механічного моменту при намагнічуванні тіла (ефект Ейнштейна - де Гааза).
У 1916 р. Ейнштейн створив загальну теорію відносності, чи сучасну релятивістську теорію тяжіння, узагальнивши теорію відносності на неінерціальні системи. До її створення Ейнштейна привів аналіз відомого факту, що відношення інертної маси тіла до гравітаційного однаково для всіх тіл (принцип еквівалентності). Цей принцип разом із принципом відносності ліг в основу загальної теорії відносності, що пояснила сутність тяжіння, що складає в зміні геометричних властивостей, скривленні чотирьохмірного простору - часу навколо тіл, що утворять поле (будь-яка маса впливає на метрику навколишнього простору). Дав систему основних рівнянь, що описують поле тяжіння (рівняння Ейнштейна). Для перевірки своєї теорії Ейнштейн запропонував три ефекти: скривлення світлового променя в поле тяжіння Сонця, зсув перигелію Меркурія і гравітаційний червоний зсув. Ці ефекти, як показали наступні експерименти, дійсно існують і кількісно правильно передвіщалися загальною теорією відносності.
Загальна теорія відносності обумовила бурхливий розвиток космології як науки. Виходячи з цієї теорії, Ейнштейн у 1917 р. запропонував нову модель Всесвіту, відповідно до якої Всесвіт представляє замкнуте в собі тривимірний простір (тривимірну сферу) кінцевого об'єма і незмінна в часі. Однак ця модель не відповідає дійсності, оскільки Всесвіт нестаціонарна, вона розширюється. Уперше це теоретично показав радянський вчений А. Л. Фрідман, а в 1929 р. було підтверджено спостереженнями (явище розбігання галактик).
Починаючи з 1933 I. роботи Ейнштейна були присвячені питанням космології і єдиної теорії полючи. Однак спроби побудувати таку теорію закінчилися невдачею. У роботах Ейнштейна піднятий ряд гносеологічних проблем, але його філософські погляди не послідовні.
Член багатьох академій павук і наукових у, зокрема іноземний член АН СРСР (з 1926 р.).
Олександр Смакула
Народився О.Смакула 9 вересня 1900 року в селі Доброводи Збаразького району на Тернопільщині в селянській родині. Після закінчення сільської школи навчався в українській гімназії у Збаражі. Проте війна перервала навчання. Від 1912 по 1914 роки вдалося закінчити лише два класи гімназії. У 1922 році блискуче завершив навчання в українській гімназії в Тернополі. Того ж року самостійно виїхав на навчання до університету в Німеччині і склав вступні іспити до Гетингенського університету. У 1927 році склав докторський іспит і здобув науковий ступінь доктора філософії. В той самий час працює асистентом у фізичному інституті професора Роберта Поля.
Кінець 20-х років, як відомо проходив в науці під знаком становлення фундаментальної фізичної теорії - квантової механіки. Будучи у вирі таких епохальних подій, О.Смакула один з перших застосував поняття цієї науки для з'ясування механізмів взаємодії електромагнітного випромінювання з твердими тілами. 1930 рік в одному авторитетному європейському журналі з'являється його стаття, що зробила ім'я автора відомим у науці. Поняття і параметри квантових осциляторів були застосовані для опису радіаційного забарвлення кристалів. Було виведене кількісне математичне співвідношення відоме як "формула Смакули". Вона загальновживана й донині. У 1937 році першим в світі він отримав патент за винахід способу просвітлення оптики. У 30-40-х роках інтереси О.Смакули були зосереджені навколопроблеми оптики і спектроскопії кристалів.
У 1951 році О.Смакулу запрошують до США на посаду професора Массачусетського технологічного інституту, при якому в 1964 році він заснував і очолив лабораторію фізики кристалів. 1962 року вийшла фундаментальна монографія професора Смакули "Монокристали. Ріст, виготовлення і застосування" обсягом близько 500 сторінок. Професор Смакула - автор багатьох патентів, понад 100 ґрунтовних наукових праць. Він є почесним членом Товариства Українських інженерів (США), Американського Оптичного Товариства.
Loading...

 
 

Цікаве