WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Ефект уповільнення часу в спеціальній теорії відносності (СТВ) - Реферат

Ефект уповільнення часу в спеціальній теорії відносності (СТВ) - Реферат


Реферат на тему:
Ефект уповільнення часу в спеціальній теорії відносності (СТВ)
План
1. Фізика до Ейнштейна.
1.1. Види систем відліку.
2. Ньютонівський Всесвіт.
3. Дослід Майкельсона.
4. Уявний дослід Ейнштейна.
5. Перший постулат СТВ.
6. Зв'язок швидкості з іншими фізичними категоріями.
7. Уповільнення часу.
Фізика до Ейнштейна
Спеціальна теорія відносності - це один із найбільших шедеврів людської думки, той випадок, коли точна наука в якому-небудь прояві перевершує саму себе і стає актом художнього мистецтва.
Людина, що осягнула основи спеціальної теорії відносності, по праву може пишатися цим, як пишається альпініст, що підкорив відому вершину.
Спеціальна теорія відносності пояснює, як у Всесвіті пов'язані між собою і поводяться одна щодо одної основні фізичні величини.
На жаль, усю спеціальну теорію відносності неможливо дохідливо викласти в обсязі одного реферату, тому пропонується лише частина матеріалу.
Ще на початку XX століття у фізиці панували уявлення, що грунтувалися на класичній ньютонівській механіці. Всесвіт уявлявся фізикам у вигляді нескінченного тривимірного простору, рівномірно заповненого невідомою сутністю з чудовими властивостями - "ефіром", у який занурені зорі і всі інші космічні тіла. "Ефір" вважався тією речовиною, у якій поширюються електромагнітні хвилі.
Для опису механічного руху в такому всесвіті вибирається яка-небудь точка відліку й система координат, що проходить через цю точку. Разом це називається системою відліку.
Види систем відліку
Для розуміння суті предмета вкрай важливо усвідомити значення поняття "інерційна система відліку". Інерційна система відліку - це така система відліку, У якій виконується перший закон Ньютона. Просто кажучи, якщо на тіло не Діють ніякі сили, то воно або перебуває в спокої, або рухається прямолінійно з однієї і тією ж швидкістю, без прискорення. Якщо таке тіло внести в інерційну
систему відліку, то щодо її координат воно буде також перебувати в спокої, або рухатися рівномірно прямолінійно. Уявімо інший випадок. На тіло не діють ніякі сили. Визначаємо місцезнаходження цього тіла в обраній нами системі відліку і з'ясовуємо, що... тіло рухається з прискоренням щодо якої-небудь осі. Але ж на тіло не діють сили, здатні прискорити його, як же воно може прискорюватися? Ніяк; це означає, що прискорено рухається не саме тіло, а наша система відліку. Така система відліку належить до неінерційних. Класична ньютонівська механіка стверджує, що у всіх інерційних системах відліку закони механіки діють однаково.
Ньютонівський всесвіт
Міркуємо далі. Для простоти уявімо, що весь Всесвіт уміщається в невеликій квадратній кімнаті, яка рівномірно заповнена якимсь ефіром і нерівномірно - усілякими іншими тілами. Простір уздовж усього цього "Всесвіту" - той самий, він ніде не переривається. Отже, можна припустити, що для усього Всесвіту можна вибрати одну нерухому точку відліку (у центрі) і від неї крізь весь простір провести координатні осі. Таким чином, місцезнаходження всіх тіл у Всесвіті можна визначити щодо єдиної інерційної системи відліку. Саме так думав геніальний фізик Ісаак Ньютон, а услід за ним і решта фізиків. Причому таку єдину інерційну систему Ньютон пов'язував саме з ефіром, тому що, на його думку, тільки ця речовина не могла мати прискорення.
Дослід Майкельсона
Тепер уявіть, що ви з постійною швидкістю ідете в автобусі по рівній дорозі, яка одночасно є віссю координат у якійсь інерційній системі відліку. По цій самій дорозі з однаковою швидкістю мчать два автомобілі, один - назустріч вам, інший вас наздоганяє. Природно, що щодо вашого автобуса зустрічний автомобіль їхатиме швидше, а той, що доганяє, - повільніше. Тепер уявіть, що дорога, по якій йде ваш автобус - це "ефір", автобус - це планета Земля (яка несеться крізь Космос по круговій орбіті зі швидкістю ЗО км/с), а обидва автомобілі, що ідуть з однаковою швидкістю - це хвилі світла. Таким чином, виходить, що щодо Землі, яка рухається в нерухомому "ефірі", тобто в єдиній інерційній системі відліку, світлові хвилі повинні мати різну швидкість. Швидкість того світла, що "наздоганяє" Землю, повинна бути трохи меншою, ніж швидкість "зустрічного" світла. Фізики були дуже здивовані, коли дослід, поставлений у 1881 році Майкельсоном, не підтвердив цього припущення. Швидкість світла залишалася постійною незалежно від його напрямку щодо Землі.
Уявний дослід Ейнштейна
Дослід Майкельсона був багаторазово повторений і давав завжди однаковий результат, пояснити який фізики немогли доти, поки в 1905 році двадцятишестирічний німецький вчений Альберт Ейнштейн не опублікував спеціальну теорію відносності.
Ейнштейна також цікавив парадокс досліду Майкельсона, і він міркував приблизно в такий спосіб: учені думають, що швидкість світла, як і будь-яка інша швидкість, підкоряється правилу додавання й віднімання швидкостей (як у нашому прикладі з автотранспортом). Припустимо, що це так. Далі, припустимо, що я одержав можливість рухатися зі швидкістю світла, і лечу крізь космос, маючи швидкість 300 000 км/с, і роблю спостереження. Поруч зі мною, у той самий бік, що і я, рухається світлова хвиля. А через те, що швидкості в нас однакові, то щодо мене ця хвиля буде нерухомою. Отже, я зможу спостерігати нерухоме світло - застиглу електромагнітну хвилю!
Це здавалося Ейнштейнові неймовірним, і він викладає своє розуміння питання.
Перший постулат СТВ
По-перше, швидкість світла - виняткова величина у всіх фізичних процесах 3 якою б швидкістю не рухався спостерігач щодо світла, для нього швидкість цього світла не може бути ані меншою, ані більшою за своє єдине значення. Філософський зміст цього твердження колосальний. З якою б швидкістю і з яким би прискоренням не
Loading...

 
 

Цікаве