WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Дослідження ВТНП-плівок - Курсова робота

Дослідження ВТНП-плівок - Курсова робота

температури, нагрівач (рис.3.1.2.).
В ходi експерименту вимiрюється напiвширина резонансноi лiнiї резонатора, як iз зразком ВТНП, так i при замiщеннi його еталонним мiдним зразком в залежностi вiд температури.
3.2. Надпровідний магніт.
В даній установці надпровідний магніт являє собою конструкцію, яка складається з двох магнітів: основного і вставки ( рис.3.2.2 ), що дало нам змогу отримати більше значення напруженості зовнішнього магнітного поля.
Надпровідний магніт виготовлено з ніобій - тітанової проволоки, яка при Т=4,2К переходить в надпровідний стан, корпус магніта було виготовлено з алюмінію.
Схема включення магніта показана на рис.3.2.2.. Схема складається з джерела живлення надпровідного магніта, опору, амперметра і системи двох послідовно підключених магнітів. Опір служить для розсіювання енергії, , для того, щоб, у випадку переходу з надпровідного стану в нормальний, вберегти джерело живлення від пошкодження.
При заливці магнітів рідким гелієм було отримано слідуючі результати вимірювань критичних струмів магнітів:
- магніт - вставка: 16,8 А;
- основний магніт: 14,4 А;
- два послідовно з'єднані магніти: 15,3 А.
Ці значення критичних струмів і попередні вимірювання магнітної індукції приладом Ш1-7 дали змогу визначити максимальні значення величин магнітних полів для всіх магнітів:
- магніт - вставка: 4.6 кЕрст;
- основний магніт: 39 кЕрст;
- два послідовно з'єднані магніти: 46 кЕрст.
?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
?
Вставка Основний магніт
???????????????????????????????????????????????????
3.3. Прохідний мідний резонатор.
При розробці установки були розроблені резонатори (рис3.3.1) принципово однакові за конструкцією, але з різним способом збудження коливань:
1) вхідний і вихідний хвилеводи співторкаються широкими стінками
2) вхідний і вихідний хвилеводи співторкаються вузькими стінками
А) візуалізація полів у резонаторі.
В першому випадку при знятті з резонатора мідного навантаження коливання в резонаторі не зникали, що свідчило про збудження коливальної моди не Н011 типу.
Структура поля Схема резонатора
Рис.3.3.1.Прохідний мідний резонатор
В другому випадку коливання зникали,що характерно для потрібної нам моди Н011, але необхідно було це обгрунтувати.Для цього була створена установка візуалізації полів у резонаторі, по методу пробного тіла, описаного в пункті 2.2.Схема пристрою представлена на рис.3.3.2
Пристрій переміщення
Резонатор
Генератор Нановольтметр
Рис.3.3.2. Блок - схема установки по візуалізації полів у резонаторі.
Зонд, що являє собою селенову сферу діаметром 0.2мм, підвішену на нейлоновій нитці, розташований між об'ємом резонатора і мідним навантаженням. Пересуваючи зонд над резонатором з кроком 03мм, ми знімали падіння амплітуди електричного поля нановольтметром.
Е
х
Рис.3.3.3.Розподіл поля у резонаторі
На рис.3.3.3. Представлений розподіл поля у резонаторі , що дає нам змогу стверджувати, що в нашому резонаторі збуджується коливальна мода Н011.
Б) вимірювання добротності резонатора
Спосiб вимiрювання напiвширини резонансноi лiнiї полягає у наступному ( рис.3.3.4 ). Сигнал з генератора НВЧ надходить на резонатор (рис 3.3.1) через атенюатор . За допомогою атенюатора виставляється рiвень затухання сигналу -3дБ. Перестроюючи частоту генератора, досягається спiвпадання резонасноi частоти резонатора з частотою генератора, яке фiксується по максимальному вiдхиленню стрiлки нановольтметра . Пiсля цього рiвень затухання зменшується до 0 дБ, i, перестроюючи частоту генератора спочатку на один, а потiм на другий схил резонансноi кривоi, встановлювалися частотнi вiдмiтки f1 i f2 на рiвнi 0,5 потужностi.
По одержаним даним розраховувалося значення власної добротностi резонатора.
Рис. 3.3.4. Вимірювання власної добротності резонатора.
Вимірювання власної добротності резонатора проводилося при різних діаметрах отворів зв'язку (0.5мм, 0.7мм, 0.9мм ).Експеримент показав, що максимальне значення добротності отримується при встановленні діафрагми з отворами зв'язку діаметром0.5мм.
Висновки
1. Проведений огляд літератури на тему кваліфікаційної бакалаврської роботи "Установка для дослідження властивостей ВТНП у сильних магнітних полях ".
2. Проведено ознайомлення з структурною схемою майбутньої установки по дослідженню поверхневого імпедансу високотемпературних надпровідників.
3. Перевірений кріостат для проведення низькотемпературних досліджень поверхневого імпедансу плівок ВТНП:
а) перевірена схема регулювання захолодження надпровідного магніта до температури рідкого азоту.
б) перевірена схема індикації рівня рідкого гелію в кріостаті.
в) проведено відкачування вакуумної порожнини кріостата для перевірки готовності кріостата до монтажу інших елементів схеми в кріостаті.
Література.
1. Шмидт В.В., Введение в физику сверхпроводников, М.: Наука, 1982
2. Сивухин Д.В. Общий курс физики.Электричество.-Москва: Наука, 1983, с.332-343.
3. Менде Ф.Ф., Спицын А.И. Поверхностный импеданс сверхпроводников.- Киев: Наук. думка, 1985, 240с.
4. Менде Ф.Ф., Бондаренко Н.Н.,Трубицын А.В. Сверхпроводящие и охлаждаемые резонансные системы.-Киев:Наукова думка,1976,272с.
5. Высокотемпературная сверхпроводимость. Фундаментальные и прикладные исследования. Под ред. проф. Киселева А. А.- Ленинград: Машиностроение, 1990, с.7-60
6. Ван Дузер Т., Тернер Ч.У. Физические основы сверхпро водниковых устройств и цепей.- Пер. с англ. М.: Радио и связь, 1984, 344с.
7. Гольдштейн Л.Д., Зернов Н.В. Электромагнытные поля и волны., М.: Сов.радио, 1971.
8. Coffe, J.R. Clem, Phys. Rev. Latt. , 1991, v.67, 386p.
9. Головашкин А.И. и др. СВЧ свойства высокотемпературных сверхпровдников и использование их для резонансных устройств.- Препринт N217, Москва: ФИАН, 1988, 41с.
10. Лихарев К.К., Черноплеков Н.А. Перспективы практического применения высокотемпературной сверхпроводимости.- Ж.Всес. хим. о-ва им.Менделеева,., т.34., N 4, 1989, с.446-450.
11.Валитов Р.А.,Дюбко С.Ф.,Камышан В.В.,Шейко В.П. ЖЭиТФ, 1964, т.47,№4, с.1173-1177
12. Вендик О.Г.. Письма в ЖТФ, 1989, т. 15, №8, с.72.
13. Вендик О.Г.. Письма в ЖТФ,1988, т. 14, №12, с.1098.
14. Киттель Ч.. Введение в физику твердого тела. М.: Наука, 1978.-792с.
15. Вендик О.Г.. Сверхпроводимость: физика, химия, техника. 1990, т.3, №10, с. 2133.
16. Буккель В.. Сверхпродимость. М.: Мир,1975, с. 179-185, 193-199.
17. Давыдов А.С.. Высокотемпературная сверхпроводимость. К.: Наукова думка, 1990, с.9-13, 104.
18. Мелков Г.А., Касаткин А.Л., Малышев В.Ю. Физика низких температур, 1994, т.20, №9, с. 868
19. Попенко Н.А. Радиотехника и электроника. 1974, №4, с.833-834
Loading...

 
 

Цікаве