WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат

Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат

уявлення були б складними, а побудова класичної механіки (перехід у неквантовий світ) "було б для неї, мабуть, абстрактним завданням, яке вимагає відмови від модельності і наочності"25. Для макроістот же це єдиний шлях зрозуміти світ, відмінний від макроскопічного. Відкриваючи ще більш незвичні "немакросвіти", ми знову змушені будемо діяти єдино доступним нам шляхом побудови теорії як фізичного тлумачення того, що відбувається у макроприладі під впливом явищ цих світів. Кожного разу діятиме та ж сама герменевтична схема, оскільки йтиметься "про пізнання, яке саме по собі є макроскопічною діяльністю людини"26.
Герменевтичні процедури, розроблені для розуміння квантового світу, можуть бути поширені на випадки пізнання будь-яких якісно нових ділянок реальності, герменевтично вихідним моментом яких є макроскопічна діяльність людини. Вони з'являються щоразу, коли ми робимо перехід за межі макросвіту і опиняємось у граничних пізнавальних ситуаціях. Основний кінцевий сенс цих прийомів зводиться до кваліфікації дій дослідника як фізично осмислених або безглуздих. Реалістичне розуміння нових умов пізнання за межами макросвіту бере за основу той гносеологічний факт, що властивості мікрооб'єкта вичерпуються сукупністю можливих макроскопічних дослідів, які реалізують будь-які можливі випадки взаємодії мікрооб'єктів з різними макроприладами. "В дійсності все, що трапляється в людській діяльності у макросвіті, тобто те, що в цьому макросвіті відображується, все, що з ним взаємодіє, - все це може бути пізнане людиною"27. Знання мікрооб'єкта вичерпується всіма його макроскопічними проекціями у макроприладі, який необмежує нашого знання, а лише надає йому звичної для нас макросмислоформи.
Майбутня фізика ніколи не зможе позбутися макроскопічності своєї мови, якою б бідною ця мова не здавалась. Вона є відображенням безпосередньо макроскопічного буття людини, всього того, що з макросвітом взаємодіє. Але це в жодному разі не визначає наперед конкретного сенсу понять цієї мови у випадку пізнання нових світів. Фізична мова неперервно збагачується, і провідна роль в удосконаленні її належить абстрактному мисленню і прийомам герменевтики, які дають можливість зрозуміти макроскопічний сенс фізичного пізнання.
До цих прийомів належить насамперед створення мови квантування, яка власне й дає змогу просуватись за межі макросвіту. Квантування дає теоретику засоби позбутися фізично неосмислених випадків і дій, які можливі внаслідок того, що в міру проникнення в мікросвіт об'єкти пізнання відображуються все менш наочними і все більш "кентавроподібними" (М. О. Марков) образами, що поєднують у собі взаємовиключаючі риси. Освоєння квантової реальності передбачає активну інтерпретаторську роботу щоразу, коли за допомогою макроприладу реальність мікросвіту проектується "на макросвіт - у сферу безпосередньо пізнавальної діяльності макроскопічної істоти"28.
У квантовій області, наприклад, поєднуються частота й енергія. Мовногерменевтична проблема, яка виникає тут, полягає в тому, що частота є величиною локальною і має сенс для окремої точки, тоді як говорити про енергію у певній точці безглуздо. Ці два поняття, з точки зору онтології класичної теорії, розділяє прірва. Квантова теорія герменевтично розв'язує цю проблему введенням понять-кентаврів і розширенням герменевтичного статусу світових констант, які стають граничними параметрами теорії і не тільки розмежовують якісно різні сфери, а й слугують смисловому їх об'єднанню. Тим самим відкривається спосіб переходу від макро- до немакрофізики, який полягає в осмисленому тлумаченні за допомогою сталих того, що відбувається за межами макросвіту на основі класичної механіки.
Образи фізичних кентаврів як носіїв смислу практично необхідні для тлумачення й передбачення фізичних явищ у будь-якому "немакросвіті". Для їх органічного включення в теорію придумується особливий математичний апарат, який запобігає застосуванню макроскопічних аналогій та уявлень там, де вони втрачають сенс, а також автоматично дає кількісну оцінку (міру) застосовності того чи іншого макроскопічного поняття у "немакросвіті". Принципова суть і новизна "кентавроподібного" способу утворення сенсу понять полягає в тому, що він дає нові схеми пізнання й розуміння (у квантовій механіці це співвідношення неточностей, або принцип невизначеності).
Нова парадигма утворюється за допомогою герменевтичного прийому, який дістав назву принципу (смислової) відповідності. Він полягає у систематичному використанні кожної риси теорії-попередниці для розробки нової теорії. За допомогою використання граничних значень фундаментальних констант попередня теорія перетворюється у протофізику, яка поставляє новій теорії зрозумілі нам інтерпретаційні смисли і тим самим забезпечує "осмислене тлумачення". Звичайно, смислове протознання не є винаходом фізики, воно завжди використовується в усіх реальних процесах смислотворення. Спосіб розглядати попередню фізику з усіма її теоріями та експериментами як обов'язкову протофізику для всякої нової фізики є методологічно типовим. Але фізика знайшла загальний герменевтичний механізм розв'язання проблеми відновлення замкнутості концептуальної структури знання під час просування у якісно нові сфери Всесвіту - встановлення смислової відповідності шляхом уявлюваної зміни значень критичних параметрів відповідних теорій.
Герменевтика фізики показала, що масив протофізики постійно зростає. Прийняття тих або інших загальних онтологічних припущень щодо будови Всесвіту та методологічних принципів побудови і "стикування" конкретних теорій веде до утворення певної архітектури фізики. Таким чином старі фундаментальні теорії відіграють активну протофізичну роль у формуванні смислової структури нових теорій і фізики в цілому. У цьому розумінні "класична механіка як "протофізика" складає основу всієї теоретичної фізики..."29. Але в процесі побудови "стандартної моделі" протофізичну роль перебирають на себе вже ті теорії, які самі донедавна інтерпретувалися за допомогою класичної протофізики, а саме: спеціальна теорія відносності та квантова механіка. При переході до смислової структури передпланківської та планківської фізики протофізикою слугує вже стандартна модель. Це ієрархія квазіпротофізик, де справжньою протофізикою є лише класична механіка. По суті виникає об'єднаний принципом відповідності цілісний герменевтичний масив з новими пізнавальними можливостями.
Як показав М. Планк, у загальному випадку граничний перехід не приводить до класично інтерпретованих рішень рівнянь квантової механіки30. Тому п
Loading...

 
 

Цікаве