WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат

Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат

випадку розуміння явищ установлюється обов'язковою одночасною присутністю в людському розумі логічних еквівалентів чуттєвого оточення і Всесвіту (образу частини й цілого), цілісним баченням і розумінням нескінченності світу, в якому ми живемо. Цей герменевтичний образ частини й цілого закріплюється в історично нескінченній лінії логічних, словесно фіксованих суджень. "Людина постійно, раз за разом перевіряє, співвідносить ці два полюси, два фокуси думки і поза таким співвіднесенням та сполученням взагалі не мислить"20. Людський образ цілого - це утворена діалогічним багаторазовим умоспогляданням світу множина образів, кожен з яких актуалізований, визначений та обгрунтований певним типом практичної діяльності як одна з можливих логік буття Всесвіту.
За Галілеєм, тільки людський розум, через те що він обмежений, визначений, може мати образ цілого. Слова "образ цілого" та "образ світу" мають раціональний сенс, якщо означають: ось предмет, особливе, а ось світ, ціле, всезагальне; і цей предмет як деталь і є (взагалі зрозумілий як) образ цілого; в свою чергу, світ можна зрозуміти лише у предметі, у особливому21. Тільки в такому разі світ виступає у слові, мові, судженнях як герменевтично замкнуте ціле,а не як щось невизначене та екстенсивно (кількісно) нескінченне. Пройшовши в процесі досвіду всі сходинки висновків та суджень, розум починає бачити в предметі ціле і формує образ світу як ціле, що має об'єктивно пізнавальне значення. Речам як "образам світу" він надає значення деяких приладів пізнання, спрямованих на цей світ, тобто доходить до досвідного споглядання конкретних предметів.
Суттєвим моментом герменевтичної організації макросвіту у Новий час став винахід понять-кентаврів типу "матеріальна точка", "матеріальна сфера", в яких поняття ідеальне й реальне герменевтично втиснуті одне в одне (їх не можна роз'єднати, не зруйнувавши пізнавальний процес). Концептуальні кентаври використані на цьому етапі як засіб герменевтичного переходу від світу реального до світу ідеального, і навпаки. На цій основі Галілей обгрунтував правомірність сходження до граничних ідеалізацій та обернений перехід від ідеалізацій до реального світу. Відтоді перетворення реального в ідеальне та обернена реалізація ідеалізацій (наближення їх до чуттєво-реального) використовуються у схемах розщеплення причин явищ і стає теоретичною основою експериментальної технології фізики, яка дає змогу виявляти іманентні визначення та операціональний сенс фізичних понять, контрольовано поглиблювати розуміння фізичних процесів.
Методологічна суть герменевтичної революції у Новий час полягала в утвердженні думки, що "предмет "як він є" бути предметом науки якраз і не може, оскільки у цьому разі зникають - на межі - причини"22, а з ними зникає й наука. Причини можуть бути логічно виявлені і зрозумілі тільки за допомогою специфічних процедур герменевтичного переходу у світі ідеалізованого та схематизованого експерименту. Світ ідеальних предметів слугує знаряддям пізнання смислу "недосконалих" предметів. Щоб пізнати реальний предмет як він є, треба спочатку зрозуміти його як щось ідеальне, продовжене за межі чуттєво-реального, тобто реально неможливе.
У механіці для цього формується штучний світ ідеальних об'єктів та рухів, у якому ідеальні тіла (точки) в ідеальних умовах (у порожньому просторі) здійснюють ідеальний рух. У герменевтичному поєднанні "форм споглядання" і "форм судження" виникає новий образ руху, на основі якого досягається взаємообгрунтування ідей простору, часу, причинності у їх взаємонеобхідності. Насправді тут поєднуються дві форми розуміння всезагального. Цей образ має унікальну особливість: скільки б часу не тривав рух і який би шлях він не пройшов, весь рух у цілому відтворюється в точці, яка визначена як наявний континуум і як спосіб утворення його, тобто того ж руху, представленого у формі скінченного або нескінченного переміщення. Внаслідок такого граничного узагальнення ми опиняємось і не у світі дійсного механічного руху, і не в математичному континуумі, а у сфері метафізичного буття механічного світу. "Це - вихідний... образно втілений "рух розуміння"... це не фігури геометричного світу (така тільки їх видимість), це "фігури розуміння", "ідеї розуму""23.
У сучасній фізиці герменевтична технологія Нового часу принципово розширюється - концептуальні кентаври стають герменевтичним ключем переходу між якісно відмінними фізичними світами. Так, в образі квантової механіки теорія вперше виступає не як прямий макроскопічний опис і безпосереднє тлумачення чуттєво даних явищ і подій, а як "вторинне" осмислене тлумачення того, що відбувається за межами макросвіту. Це вторинне "осмислене тлумачення" замість безпосереднього опису реальності - основне в характері герменевтики нового типу теорій, покликаних описувати нові немакроскопічні світи. Без перебільшення можна стверджувати, що це поки що єдиний спосіб відкриття й теоретичного освоєння "немакросвітів". Іншої операції переходу від макросвіту до "немакросвітів", надання їм раціонального сенсу філософсько-теоретична думка не винайшла.
Головний момент квантової герменевтики полягає в тому, що осмисленим вважається розгляд об'єкта мікросвіту лише разом з макроскопічним приладом, з яким він взаємодіє. Мікроявище "спостерігається" макроприладом, який встановлює зв'язок між експериментатором і мікроявищем (немакросвітом). У герменевтичній схемі прилад виступає "перекладачем" (М. О. Марков) між нами і явищем, який "знає" мову мікроявища і перекладає її на зрозумілу нам макроскопічну мову. Його роль методологічно змінюється. Він уже не є простим "продовженням" наших органів відчуття, як у класичній механіці, він - ланцюжок зв'язку між принципово різними світами. Теорія стає дуалістичною в тому розумінні, що зображувана нею реальність і її мова стають мікромакрокентавроподібною. "Квантова теорія, - писав М. О. Марков, - дає фізичне тлумачення того, що відбувається у макроприладі під впливом мікроявища. Образ відтворюється за результатами показів макроскопічного приладу, до якого застосовна класична механіка. Тому результати спостереження ми, природно, виражаємо в поняттях класичної механіки..."24.
Смисли квантових понять побудовані буквально на уламках старих класичних понять (макроаналогіях). Предметом квантової теорії є мікрооб'єкти, але сама вона виникає під час проникнення в мікросвіт у макроскопічній формі, і тому її мова мікромакрокласична і химерна для нас. Це - парадокс кентаврів, який знімається герменевтичною інтерпретацією. Для мікроістоти, здатної від народження сприймати кванти випромінювань, звичні для нас
Loading...

 
 

Цікаве