WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізика → Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат

Внесок фізики і космофізики у розвиток наукової герменевтики - Реферат


О. М. Кравченко, канд. філос. наук
Внесок фізики і космофізики
у розвиток наукової герменевтики
Сучасна практична філософія посилено розвиває один із найважливіших своїх розділів та інструментів - герменевтику. Тому для неї цікава сучасна планківськомовна фізика й космофізика, яка не просто вміщує реальність та істинність своїх побудов у історично-герменевтичний контекст, принципово відмінний від звичного для неї теоретично-експериментального, а й пропонує для цього новий методологічний інструментарій. У статті показано, що такі поняття, як герменевтичний експеримент, у якому головним є розуміння як таке, антропо-герменевтичний суб'єкт-спостерігач у космології давно не існуючого надраннього Всесвіту, та інші подібні поняття суттєво розширюють цей інструментарій. Для сучасної практичної філософії герменевтика фізики й космофізики цікава ще й тим, що остання виявила свою безперечну ефективність у розгляді суто конкретних наукових питань типу проблеми баріонної асиметрії. Більшість із цих питань за будь-якого негерменевтичного підходу вимагала б неможливого - зміну усталених та експериментально перевірених основ фізичної науки (порушення законів макросвіту, в якому ми живемо), що, до речі, "забороняється" герменевтикою.
Герменевтична практика планківської (квантово-гравітаційної) космофізики пропонує поняття, ідеї і прийоми, які змінюють саме уявлення про герменевтику науки в цілому, розуміння її мови та об'єкта. До числа таких пропозицій належить, можна сказати, доленосний для герменевтики винахід квантовою механікою понять-кентаврів, які поєднують ситуації відомих (зрозумілих) і невідомих (незрозумілих) для людини світів. Герменевтичні проблеми сучасної фізики, зумовлені вимушеним складним високоабстрактним сембіозом її з багатоваріантною (сценарною) космологією, підносять статус мови науки до онтично-фундаментального значення. Смислообрази і феномени останньої заповнюють прогалини природної феноменології. Цей надзвичайно цінний для науки герменевтичний досвід надає осмислення процесу когнітивного оволодіння світом нового імпульсу, змінює наш світогляд. Водночас він свідчить про те, що наукове пізнання не залишається осторонь від розвитку світової філософської думки.
Герменевтика - одна з упливових духовних течій сучасності. Феномен герменевтики закономірно виникає у світовій філософській культурі; він заповнює ту, так би мовити, філософську нішу, яку жодна філософська течія заповнити не може1. З точку зору предмета й характеру дослідження філософська герменевтична ніша надзвичайно широка - від проектів, які намагаються антагоністично розглядати факт існування науки, до претензій на універсальну філософію2. Серед герменевтичних проектів для філософії природознавства особливо цікаві ті, в яких висловлюється неоднобічне відношення до наукової істини та методології (М. Гайдеггер, Х. Гадамер, П. Рікер та ін.).
Чому на фоні сучасних світових філософських зрушень саме питання герменевтичної рефлексії в конкретних науках стають актуальними? Відповідь лежить у новому розширенні й переосмисленні філософських категорій і загальнонаукових понять, які вважались усталеними, таких як реальність, істина, розуміння, пізнання тощо. "Постновітній" погляд на світ полягає в тому, що не може існувати ніякої реальності поза реальністю, або, як зауважував Ф. Ніцше, так звана видимість зовсім не означає щось протилежне якійсь сутності, "це не мертва маска, яку можна не тільки надіти на якогось невідомого ікса, а й зірвати її з нього... це саме життя і сама дія, життя, яке достатньо сміється з самого себе, аби я відчув, що не існує нічого, крім видимості, такого собі летючого вогника, танцю ельфів - і нічого більше"3.
Реальність - це не тільки наукова реальність, і якщо ми не хочемо спростити суть справи, то "не можна ігнорувати таке "знання", в якому форма завжди має вираження у релігійній або народній мудрості, у творах мистецтва або філософських думках"4. З цієї точки зору наукова істина є не що інше як абстрактно-вихолощений фантом реальності, звільнившись від якого "ми виходимо разом із Ніцше на сцену нашої сучасності"5. Але ж, з іншого боку, ми знаємо, що наука довела свою практичну ефективність і життєдайність. Тому наукове знання як реальність тим більше не можна ігнорувати. Істина, за великим рахунком, лежить десь між крайніми полюсами наукової раціональності й тим, що можна було б назвати екзистенцією (суттю) самого життя.
У наш час переоцінки вартостей метафізики герменевтика покликана примирити ці крайнощі, які нам однаково необхідні і які насправді є двома боками однієї медалі у пізнанні істини. Вона розширює поняття методології та її функцій, характерне для традиційної думки, долає однобічне орієнтування на факт науки. Великим засліпленням назвав Гадамер абсолютизацію ідеалу науки. На його думку, однобічне захоплення методологізмом теорії науки веде до зведення рефлексії до правил та їх застосування, яка насправді не є технікою, а "є досвідом самих наук і обмеженням об'єктивності, що має розглядатись у них самих (а не якось рекомендуватись)"6.
Дослідник важко усвідомлює звуження перспективи, яке настає за думкою про метод. "Він завжди орієнтований на виправдання методу свого досвіду, тобто відвертається від протилежного напрямку рефлексії. Навіть якщо він, захищаючи свою свідомість методу, в дійсності рефлектує, він і тоді знову не дозволяє своїй рефлексії ставати темою свідомості"7. Саме тут на допомогу приходить герменевтика, яка не дозволяє науковому емпіризмові підняти "критичний раціоналізм" до абсолютного масштабу істини. Герменевтичне тематизування розкриває умови і межі науки у всезагальності людського життя, умовність її поля діяльності і не допускає перетворення віри в науку у марновірство. Герменевтику зробило дієвою саме те, що вона відкриває всередині науки умови істини, які не лежать у логіці дослідження, а передують їй, дає змогу усвідомити, що не лише застосування, а й знаходження методів становить сутність досліджень.
У свою чергу, наукові дисципліни надають величезного імпульсу розвитку самої герменевтики. На цьому особливо наголошують творці сучасної герменевтики. Герменевтична рефлексія, писав Гадамер, "всюди виростає з конкретної практики науки і існує, зрозуміло, для методологічних переконань, тобто контрольованого досвіду... ця герменевтична рефлексія була всюди виявлена у науковій практиці. Якщо оцінювати мою працю в межах філософії нашого століття, то треба виходити саме з того, що я намагався примирити філософію з наукою... Це, звичайно, змушує до того, щоб переступити обмежений горизонт інтересів
Loading...

 
 

Цікаве