WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські основи теорії норми та патології - Курсова робота

Філософські основи теорії норми та патології - Курсова робота

протягом певного проміжку часу. До одних з найбільш ефективних способів збільшення надійності живих систем відноситься надлишковість її будови. В медицині відома велика кількість прикладів об'ємних резервних можливостей організму. Марнотратність природи, що розвинулась в процесі еволюції і природного відбору. біологічно доцільна і забезпечує надійну нейтралізацію порушень і можливість заміщення, компенсації функції.
Із цих "надлишків", "резервів" організм черпає можливості захисних і компенсаторно-пристосувальних актів.
Живі системи володіють такими специфічними механізмами забезпечення надійності, як бар'єрні механізми, біологічна резистентність, імунітет.
Так, при вивченні проблеми забезпечення надійності мозку Е.А. Асратян і П.В. Сімонов (1973) вказують на 4 моменти: наявність захисно-компенсаторної функції гальмування, використання гальмівного стану для відновлення працездатності нервових клітин; поєднання високої спеціалізації нервових центрів із здатністю центрів до динамічної перебудови своїх функцій, до заміщення пошкоджених чи повністю зруйнованих структур, наявність запасних провідних шляхів; ієрархічна будова дуги безумовних рефлексів;поєднання відносної самостійності нижчих регуляторних утворень (аж до механізмів саморегуляції органів) з їх постійним підпорядкуванням вищим мозковим центрам; використання в процесах компенсації механізму тимчасових, умовно-рефлекторних зв'язків, органом яких є кора великих півкуль мозку, притаманне корі поєднання високої реактивності і стійкості. Крім того, слід констатувати широкий діапазон зворотніх зв'язків в самій нервовій системі.
А.Н. Студитський вказує на 3 типи тканинної регуляції ( спосіб контролю над буквальною діяльністю тканин зі сторони організму) - індукційно-формативну (сполучна тканина), нервово-трофічну (нервова тканина) та імунно-біологічну форму (лімфоїдна тканина). Всі функції в живих системах можна розділити на 2 основних класи: пластичні (тобто будівельні) і робочі регуляції різного роду рівнів. Перші-загальні функції, що лежать в основі будь-якої біологічної структури клітинного чи тканинного рівня. Другі - специфічні, робочі функції, природа, яких визначається характером роботи органа, системи, організму. В цьому плані вся багатоманітність патологічних процесів буде розглядатись як порушення пластичних або робочих функцій, загальних або специфічних в рамках цілісного організму.
Функції характеризуються руйнуванням робочих елементів органів (тканин, клітин), тобто будь-яка робоча функція веде до зростання ентропії живої системи. А це в свою чергу, а також зниження її працездатності, старіння обумовлюють необхідність оновлення елементів, що входять в живу структуру. В самій сутності життя закладене протиріччя зростання ентропії веде до зниження життєздатності, до інактивації, старіння, смерті. Але в цьому і суть внутрішньої діалектики життя, що процесом ентропії протистоїть її полярно направлена діяльність - "від'ємна ентропія" (ектропія) - пластична функція самооновлення елементів робочих органів, систем організму. Структурним еквівалентом функції в умовах патології є порушення взаємозв'язку між ентропією і ектропією при переважанні ентропійних процесів живій системі над пластичними (ектропійними). Антиентропійні стани живих систем підтримуються пластичним забезпеченням функцій.
Така в загальних рисах діалектика патологічного процесу - складного, багатоякісного, протирічного процесу, детермінованого впливом зовнішнього і внутрішнього.
ВИСНОВКИ.
Поняття норми можливо найбільш повно розкрити лише як процес, як поняття, що розвивається. Норма є біологічним оптимумом живої системи, тобто представляє собою інтервал оптимального для людини психосоматичного функціонування живої системи.
Теорія норми- це теорія оптимальних процесів не лише в організмі, але і оптимальних екологічних зв'язків людини із середовищем, оптимальних міжлюдських і інших відносин, що цікавлять сучасну медицину. Проблема норми може бути правильно поставлена як теоретично, так і практично тільки при глибокому досліджені комплексу еволюційно-екологічних факторів. Для справді цілісного дослідження норми необхідне постійне звернення медицини до еволюційної теорії, екології, матеріалістичної діалектики.
Все в світі взаємозалежне та причинне обумовлене. В патології теорія причинності означає, що будь-яка зміна в стані живої системи детермінована матеріалами взаємодіями цієї системи і факторами середовища. Головний принцип теорії патології - принцип єдності морфології і фізіології. В основі всіх
функціональних змін завжди лежать морфологічно еквівалентні зміни, що синхронно відбуваються. Внутрішні перебудови морфологічних систем - основна причина зміни динаміки патологічних процесів.
Вияснення природи і характеру структурних (морфологічних) еквівалентів функціональної діяльності організму - одна із важливих проблем сучасної патології.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Адо А.Д. Некоторые философские аспекти учення о болезни. М, "Медицина, 1965г.
2. Адо.А.Д. Методологические принципы построения современной теории патологии.- В.кн.: Философские й социально-гигиенические аспекты учення о здоровье н болезни. М., "Медицина", 1975.
3. Адо А.Д., Царогородцев Г.И. Борьба материализма и идеализма в учений о здоровье и болезни человека - М.: Медицина, 1970.
4. Давыдовский И.П. Проблемы причинности в медицине. - М: Медгиз, 1962.
5. Егоров А.А. Причинно-следственные отношения и структура - В кн.: Некоторые вопросы методологии научного исследования. Вып.2. Л., изд-во ЛГУ, 1968.
6. Киселев Н.Н. Мировозрение и экология.- К.: Наук думка, 1990
7. Корольков А.А., Петленко В.П. Философские проблеми теории норми в биологии й медицине. М., "Медицина", 1977 г.
8. Мирсон Ф.З. Пластическое обеспечение функций организма. М.. "Медицина", 1968.
9. Петленко В.П. Философские вопросы теории патологии. - Л-д: т Медицина, 1971.
10. Петленко В.П. Эволюция здоровья и болезней человека. - В кн: Общество и здоровье человека. М., "Медицина", 1973.
11. Петленко В.П. й др. Детерминизм й теория причинности в патологии.-М. Медицина, 1978
12. Петленко В.П., Царегородцев Г.И. Философия медицини. Киев. "Здоровье", 1979.
13. Петров И.Р. Общие вопросы учения о болезни, этиологии и патогенезе. - В кн.: Методологические проблемы современной медицини. М., "Медицина", 1965.
14. Царегородцев Г.И. Диалектический материализм й медицина. М., "Медицина", 1966.
15. Царегородцев Г.И., Петленко В.П. Психологические аспекты болезни. - В кн.: Диалектический материализм и современная медицина. Киев. "Здоровье", 1967.
Loading...

 
 

Цікаве