WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські погляди З. Фрейда - Реферат

Філософські погляди З. Фрейда - Реферат

твердження - "вірую, бо абсурдно" отців церкви. То позначає, що релігійні твердження не підлягають розуму, потребують особливої інтуїції і ті, хто її не мають, мусять просто вірити. То що ж, питає Фрейд, вірити в кожен абсурд? Розум не має над собою вищої інстанції. Якщо вірність релігійних уявлень полягає в особливому внутрішньому переживанні, то що робити з купою людей, у яких того переживання немає? Якщо хтось один через особливе почуття екстазу отримав глибоку переконаність у існуванні об*єктів релігійних вірувань, то яке це значення має для інших?
Ще одна сфера - "фікції". Це твердження з серії "як якби", в які ми мусимо вірити і відповідно поводитися. Так нам слід поводитися відносно релігійних тверджень через їхню виняткову важливість для суспільства. Людина, яка не є філософом, не йнятиме фальшивої віри у невірне припущення, бо в ній діє розум зовсім іншої конфігурації. Така людина не схильна до того, щоб якраз у питаннях, що торкаються найважливіших сфер її життя, відмовитися від достовірності.
То в чому ж така сила релігійних тверджень, що вони мали такийсильний психологічний вплив на людей впродовж тисячоліть всупереч тверезому розуму?
VI. Релігійні уявлення - це ілюзії; вони є реалізаціями найдавніших та найсильніших людських бажань, і саме в силі цих бажань є таємниця їхньої сили. Релігійна система дає відповіді на всі питання, які цікавлять людину, які без тієї системи відповідей не мають, а в її рамках навіть не потребують розумової роботи від самої людини. Ілюзія не є оманою, вона не обов*язково збігається з оманою, бо ілюзію більшою мірою творить сама людина на основі своїх внутрішніх бажань. Є багато прикладів ілюзій, замішаних на сильному особистому бажанні, як, наприклад, ілюзія алхіміків, що з будь-якого металу можна зробити золото. Сама ілюзія відмовляється від свого підтвердження.
Релігійні уявлення є ілюзією, і деякі з них є фантастично неправдоподібними, такими, що цілком не відповідають нашому знанню про світ. Але про відповідність більшості з них дійсному становищу речей судити ми не можемо. Їх однаково неможливо довести і спростувати, бо ми знаємо замало для ближчого критичного їх розгляду. Однак єдиний шлях пізнання світу, що не є ілюзійним - наука. Самозанурення та інтуїція не призводять до пізнання чогось поза нами самими.
Скептики заперечуватимуть: якщо ж релігійні твердження неможливо спростувати, чому я маю їм не вірити, якщо на їхньому боці і традиція, і схвалення суспільства і їхній власний приємний зміст? Але з незнання не витікає ніякого права вірити у щось чи не вірити. Жодна людина в інших сферах своєї діяльності не вчинятиме так легковажно і не задовільниться настільки жалюгідними доказами своїх суджень та позиції - люди дозволяють то собі лише у найсвятішому для них! Насправді люди просто намагаються обманути себе і інших, що вони ще міцно тримаються за релігію, хоча давно вже від неї відірвалися. У питаннях релігії люди беруть на себе гріх гнучкою невідвертості та інтелектуальної некоректності. Філософи називають "богом" якусь розмиту абстракцію, і, хоча їхній Бог є лише пустою тінню, а не тією силою, про яку вчать релігії, хваляться, що пізнали більш чисте поняття Бога. "Глибока релігійність" в розумінні критиків - то усвідомлення жалюгідності та нікчемності людини перед світовим цілим, хоча насправді релігійність - то вже наступний крок, відшукування з того усвідомлення виходу.
Отакі от ми: кажемо самим собі, що як добре було б, щоб існував добрий татко-бог, який би вирішив за нас усі невирішені питання, і як добре, що все так і є, і що наші предки за нас це зрозуміли. . . Отже, релігія - то ілюзія, а розмова про вірність/невірність ілюзії є недоречною.
VII. Коли релігія є ілюзією, то чи не є ілюзіями так само інші культурні передумови, на яких побудовані всі наші соціальні та політичні інститути? Фрейд знову виводить особу уявного опонента, який моделює жахливу картину безрелігійного - тож безкультурного - суспільства, в якому почнеться огидний хаос, отже, щоб суспільство жило, потрібна навіть фальшива віра в Бога.
Після викладення цього Фрейд дуже довго апелює до своїх попередників, думки яких він не міняв, а лише дещо доповнив, і розмірковує про те, якої шкоди може завдати йому чи комусь іншому дана праця. Себто пояснює, чому, прочитавши цю роботу, народ не вдариться у всезагальний хаос. Виправдовує психоаналіз і посилається на свою ж надмірну віру в силу інтелекту, який, очевидно, і має стримати безрелігійне людство.
Релігія, безперечно, дуже сприяла культурі, зробивши для придушення асоціальних потягів багато. . . але недостатньо. Протягом багатьох століть вона правила суспільством, і результати цієї діяльності зараз наявні перед нами. Результати такі: неймовірно багато людей незадоволені культурою, відчуваючи її ярмом, яке треба скинути, і в своєму незадоволенні або намагаються її змінити, або впадають в екзистенціалізм та нігілізм.
Можливо, люди в епоху абсолютного панування релігійних вчень були щасливіші, але не високоморальніші - їм завше вдавалося певним чином екстеріоризувати релігійні правила і таким чином зірвати їхню дію. Священники - слуги релігії - в тому плані йшли людям назустріч. Дія божественного суду завжди припинялася з божої доброї волі: люди грішили, потім каялися, приносили жертви і знову грішили. Покору релігії людям вдалося нав*язати лише ціною величезних поступок їхній природі та грішним потягам. Вирішили так: лише Бог всеблагий і всесильний, людина ж слабка і грішна. Якщо релігія сама вступала у консенсус з порушниками її ж законів, то чи не переоцінюємо ми її позитивний вплив?
В наш час релігія має менший вплив на людей не тому, що її обіцянки стали менш солодкими, а тому, що вони в очах людей вже менш вірогідні. Звичайно, великою мірою то сталося через зміцнення позицій науки в людській свідомості. Критика підточила силу документальних релігійних доказів, природознавство знайшло в них помилки та омани, порівняльні дослідження виявили фатальну аналогічність наших релігійних уявлень та духовної продукції примітивних народів та епох.
Перед явищем релігії науковий дух зупиняється, вагається і, нарешті, переступає через поріг. Цей процес неможливо спинити: щодалі люди приспільняються до скарбниці знанб, то ширше розповсюджується відхід від релігії, спершу від її найзастаріліших та найшокуючіших форм, а згодом і від фундаментальних передумов.
Культурі мало що загрожує від
Loading...

 
 

Цікаве