WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські погляди З. Фрейда - Реферат

Філософські погляди З. Фрейда - Реферат

зневажати інші, тому ідеали - засіб розмежування та ворожнечі між різними культурами. Захоплення та прихилення перед ідеалами власної культури є часто тим, що тримає ту культуру в цілості: наприклад, бачення ідеалу в панівному класі є стримуючим фактором для гнобленого.
Але найважливіша частина психічного інвентаря культури - це її ілюзії, себто релігійні уявлення.
3. Отже, людина є ворогом культури. Але у випадку зникнення або скасування культури людина опиняється сам-на-сам з природним станом, який пережити істоті соціальнійнабагато важче. Єдина людина, яка отримає певну користь від скасування заборон - це тиран, диктатор, але й він не застрахований від порушення іншими заповіді "не вбий". Врешті-решт, головна задача культури - захист людей від природи.
Щоправда, наївно було б вважати, що стихія переможена: вона чимраз показує свою силу, яка не поступається культурі. Як для цілого людства, так і для окремої людини життя переноситься важко. Страждання людина отримує як від культури, так і від природи. Поза тим, культура ані на мить не припиняє турбуватися про захист людини від природи.
На найдавнішому рівні розвитку людської свідомості сталося олюднення стихії - силам природи надано в уявленні людини людських якостей. Прототип батька - грізного і водночас надійного сховища від проблем - виливається у образ богів. Боги мають три функції: нейтралізація перестраху перед природою, замирення з грізною долею - насамперед у вигляді смерті, та винагородження за страждання, що припадають на долю людини у культурній спільноті. Щоправда, поступово в уяві людей природні явища, безперечно, богами створені, виходять з-під їхньою юрисдикції, і лише інколи вони показують свою силу з допомогою так званих чудес. Доля також виходить з-під їхньої влади, або ж, як люди почали здогадуватися іще в давнину, боги самі мають свою долю. Чим менше значення мають ці сфери, тим більшим стає вага третьої і моральна роль божеств. Отже, тепер задача Бога - компенсувати недоліки культури та шкоду, якої вона завдає, вести облік страждань, які люди заподіюють одне одному, стежити за виконанням законів культури. Самим законам культури привласнюється божественне походження.
Потреба у всьому цьому виникає з метою обмежити вразливість людини з залученням згадок про дитинство - своє та людського роду. Це, з одного боку, охороняє людину від жорстокої долі, з іншого, від травм, яких завдає саме людство. Загальний сенс цього такий: життя у нашому світі служить якійсь вищій меті, яка, щоправда, важко розкривається, але, безперечно, передбачає вдосконалення людської істоти. Все, що відбувається, завжди курує вища свідомість.
Ці релігійні уявлення мали довгу історію розвитку, зафіксовану різними культурами у різних фазах. Взявши ту фазу, що характерна для сформованої європейської християнської культури 20 століття, Зігмунд Фрейд ставить питання: чим є ці уявлення у ракурсі психології і яка їхня дійсна цінність?
IV. Друге завдання релігійних уявлень - виправити вади та недоліки культури. Сама культура нав*язує людині релігію з покоління в покоління, тому люди звикли сприймати її як аксіому. Фрейд полемізує з уявним опонентом, який стверджує, що положення про створення культурою релігійних уявлень є хибним. Простежується зв*язок між одноманітністю мислення первісної людини та монотипними уявленнями релігійних людей.
Безпорадність дитини проявляється і має своє продовження у безпорадності дорослого. Першим об*єктом любові для дитини стає матір, що дає прихисток та їжу. Затим функцію захисника переймає батько, що триває ціле дитинство. Він сам являє собою загрозу, можливо, через свої стосунки з матір*ю. Батька стільки ж бояться, скільки ним захоплюються. Коли людина, що дорослішає, помічає, що її страхи дорослішають разом з нею, і захисник їй необхідний і надалі, вона створює собі богів, наділяючи їх рисами батька, і вручає себе їм - своїм новим захисникам. Отже, формування релігії - реакція на людську слабкість.
РОЗДІЛ V. Релігійні уявлення - це тези, висловлювання про факти та обставини зовнішньої або внутрішньої реальності, що повідомляє про те, чого ми самі на власні очі не бачимо і що потребує віри. Оскільки вони інформують нас про найважливіше і найцікавіше в нашому житті, то привертають багато уваги. Та й взагалі, всі тези - навіть такий, що Будапешт знаходиться на річці Дунай, і тому подібні - які ми не можемо перевірити самостійно, потребують віри. Вони пропонуються нам як вже готовий "напівфабрикат", результат спостережень та роздумів, над яким нам самостійно багато думати не треба, але тому, хто все-таки збирається провести цей процес наново для себе, пропонується готовий образ дії.
Якщо піднімати питання "Чому необхідно вірити в релігійні постулати", то знаходимо три відповіді, які на диво важко між собою узгоджуються: 1)Вони заслуговують віри, бо вже наші предки вірили їм; 2)Ми маємо свідчення, що дійшли до нас із давнини; 3)Підіймати питання про доводжуваність догматів віри взагалі заборонено. Подібні спроби раніше суворо каралися, та й тепер суспільство негативно реагує на їх відновлення. Останнє повинне наочно показати: суспільство боїться подібних доведень, бо саме не має грунтовних доказів про правдивість релігії. Інакше воно б залюбки демонструвало ті докази людям. Два інші резони: 1)Чому ми маємо вірити тому, у що вірили наші предки, коли вони були набагато темніші та примітивніші за нас і вірили в таке, у що тепер вже точно ніхто не повірить. 2)Свідоцтва, що дійшли до нас, почасти дуже підозрілі й сумнівні, і, як відомо, фальсифікувалися. Пояснення ж неперевірених відомостей таким джерелом, як божественне одкровення, взагалі не може викликати довіру, бо воно відноситься вже до релігійних уявлень, а жодне тведження не може довести само себе.
Наведені вище сумніви - не відкриття, вони в тій чи іншій формі були присутні в усі епохи, але, звичайно, через набагато важчий суспільний гніт не були висловлені, що покалічило багато душ і зіпсувало багато світлих голів.
Якщо всі докази релігійних догматів ідуть з минулого, то чом би не пошукати їх і в сучасності, якій ми віримо набагато більше, ніж минулому? Якби хоча б один фрагмент релігійної системи був доведений, можна було б повірити і в інші. Щоправда, спіритуалізм "доводить" існування у потойбічному світі душ людей, але спіритуалістам не вдається спростувати гіпотезу, що ті "духи" - продукт їхньої власної психічної діяльності.
Ще одне
Loading...

 
 

Цікаве