WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський словник - Реферат

Філософський словник - Реферат

1945.
Рассел Бертран (1872 - 1970) - англійський філософ, логік, математик, суспільний діяч. Основоположник англійського неореалізму і неопозитивізму. Філософія запозичує свої проблеми із природознавства, прокладає йому шлях і повинна логічно аналізувати і пояснювати принципи і поняття природних наук. Світ складається із даних відчуттів, які логічно нерозривно пов'язані між собою. Лауреат Нобелівської премії з літератури. Основні праці: "Принципи математики", 1910 - 1913; "Проблеми філософії", 1912; "Історія західної філософії", 1940.
Руссо Жан Жак (1712 - 1778) - французький письменник і філософ. Представник сентименталізму. З позиції деїзму засуджував офіційну церкву і релігійну нетерпимість. Висунув лозунг "Назад до природи!". Здійснив великий вплив на сучасну духовну історію Європи з точки зору державного права, виховання і критики культури. Основні праці :"Юлія, або Нова Елоїза", 1761; "Еміль, або Про виховання", 1762; "Про суспільний договір", 1762.
Сартр Жан-Поль (1905 - 1980) - французький філософ, письменник, публіцист, екзистенціаліст. Основні теми художніх творів: самотність, пошук абсолютної свободи, абсурдність буття. У 1964 році Сартру була присуджена Нобелівська премія з літератури. Основні праці: "Ескіз теорії емоцій", 1939; "Буття і ніщо", 1943.
Сенека Луцій Анней (5 - 65 до н.е.) - римський політичний діяч, філософ і письменник, представник стоїцизму.
Сократ (469 - 399) - давньогрецький філософ. Мета філософії - самопізнання як щлях досягнення істинного блага; доброчинність - це знання або мудрість.
Спіноза Бенедикт (1632 - 1667) - нідерландський філософ-пантеїст. Світ, за ним, -- закономірна система, яка може бути пізнана до кінця геометричним методом. У теорії пізнання притримувався лінії раціоналізму. Основні праці: "Богословсько-політичний трактат", 1670; "Етика", 1667.
Тейяр де Шарден П'єр (1881 - 1955) - французький вчений-палеонтолог, філософ і теолог. Його філософська концепція - "християнський еволюціонізм" - різновид пантеїзму. Бог - "Христос еволюції" - представлений у кожній частинці "тканини універсуму" у вигляді особливої духовної енергії, яка є рухомою і спрямовуючою силою еволюції. Розвиток Всесвіту ("космогенез" - "христогенез") зображений як ряд етапів еволюції духу, яка здійснюється через ускладнення матерії. Важливе місце у процесі удосконалення світу, яке з виникненням людини здійснюється завдяки свідомості і діяльності самих людей, належить науці. Основні праці: "Божественне середовище", 1927; "Феномен людини", 1956.
Тертуліан Квінт Септімій Флоренс (б. 160 - після 220) - християнський теолог і письменник. Підкреслював прірву між біблійним одкровенням і грецькою філософією, стверджуючи віру саме в силу її не співмірності з розумом.
Фалес із Мілета (625 - 547) - давньогрецький мислитель, родоначальник античної філософії і науки, засновник мілетської школи, першої зафіксованої філософської школи. Зводив усе багатоманіття речей до єдиної першостихії - води.
Фейєрбах Людвіг Андреас (1804 - 1872) - німецький філософ. Був спочатку послідовником Гегеля, потім (1839) піддав критиці його філософію ідеалізму, протиставивши антропологічний матеріалізм. На перший план висунув проблему людини як "єдиного, універсального і вищого" предмета філософії. Основні праці: "До критики філософії Гегеля" (1839), "Сутність християнства" (1841), "Основи філософії майбутнього" (1843), "Сутність релігії".
Фіхте Йоган Готліб (1762 - 1814) - німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму. У центрі його уваги - проблема "практичної" філософії - питання обґрунтування моралі і державно-правового ладу. Але практику зводив лише до діяльності моральної свідомості. Відмовився від концепції "речі в собі" і намагався вивести усе розмаїття форм пізнання із одного початку - свідомості суб'єкта. В етиці центральним питанням вважав проблему свободи, яку розумів як дію, що ґрунтується на пізнанні необхідності. Основна праця: "Науковчення" (1794).
Фрейд Зиґмунд (1856 - 1939) - австрійський невропатолог, психіатр, основоположник психоаналізу, психотерапевтичного методу лікування неврозів, що ґрунтується на техніці вільних асоціацій. Один із перших почав вивчати психологічні аспекти розвитку сексуальності - згідно Фрейду, основу несвідомого складають сексуальні інстинкти (лібідо), які обумовлюють більшість психічних дій людини. Основні праці: "Тлумачення сновидінь", 1900; "Лекції по вступу до психоаналізу", 1910; "Тотем і табу", 1913; "Я і Воно", 1923.
Фромм Еріх (1900 - 1980) - німецько-американський психолог, соціолог і філософ, представник неофрейдизму. Розробив цілісну концепцію особистості, прагнув з'ясувати механізм взаємодії психологічних і соціальних факторів у процесі її формування. Зв'язок міх психікою індивіда і соціальною структурою суспільства носить соціальний характер, у формуванні якої особлива роль належить страху. Страх подавляє і витісняє у несвідоме прагнення особистості, несумісні із пануючими нормами в суспільстві. З метою подолання такого стану висунув проект створення гармонічного "здорового суспільства". Основні праці: "Втеча від свободи", 1941; "Психоаналіз і релігія", 1950; "Революція надії", 1964.
Хайдегер Мартін (1889 - 1978) - німецький філософ, один із основоположників німецького екзистенціалізму. Розвинув вчення про буття, в основі якого протиставлення дійсного існування (екзистенції) і світу повсякденності, буденності; осягнення смислу буття пов'зане з усвідомленням тлінності людського існування ("Буття і час", 1927). Праці: "Що таке метафізика?", 1930; "Вступ до метафізики", 1935; "Вчення Платона про істину", 1942.
Цицерон Марк Туллій (106 - 43) - римський політичний діяч, оратор і письменник. Прихильник республіканського ладу. У гносеології схилявся до скептицизму. Головну увагу зосередив напроблемах етики, доброчинного життя. Закликав слідувати людській природі, істинну суть якої розкриває тільки практична філософія.
Шеллінг Фрідріх Вільгельм (1775 - 1854) - німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму. Розвинув принципи об'єктивно-ідеалістичної діалектики природи як живого організму, несвідомо-духовного творчого начала. Метод споглядання цієї єдності - інтелектуальна інтуїція, характерна для філософського і художнього генія. Основна праця: "Система трансцендентального ідеалізму", 1800.
Юм Девід (1711 - 1776) - англійський філософ-ідаліст, психолог, історик. Роль знання вбачав не в осягненні буття, а в здатності бути керівником практичного життя. Заперечував об'єктивний характер причинності, хоча визнавав її існування у ході асоціації ідей і їх утворення під впливом чуттєвих вражень. В етиці розвинув теорію утилітаризму.
Ясперс Карл (1883 - 1969) - представник німецького екзистенціалізму, психолог. Основне завдання філософії вбачав у розкритті "шифрів буття" - різноманітних виявів трансценденції. Основні праці: "Всезагальна психопатологія", 1913; "Духовна ситуація епохи", 1931.
Loading...

 
 

Цікаве