WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський словник - Реферат

Філософський словник - Реферат

індивіда. Основні праці: "Про розум", 1758; "Про людину", 1773.
Геракліт Ефеський (520 - 460) - давньогрецький філософ, діалектик, представник іонійської школи.
Гете Йоган Вольфганг (1749 - 1832) - німецький поет, основоположник німецької літератури нового часу, мислитель і природодослідник. Відстоював ідею єдності теорії і досліду, об'єктивності законів природи, джерело розвитку якої лежить у ній самій. Прагнув доповнити концепцію Спінози ідеєю розвитку, був прихильником еволюційної теорії, підкреслював думку про єдність світу. В естетиці підняв проблему співвідношення природного і людського. Праці: "Вибрані філософські твори".
Гоббс Томас (1588 - 1679) - англійський філософ-матеріаліст. Заперечував об'єктивний характер якісної багатоманітності природи, вважаючи її лише продуктом людського сприйняття. Світ розглядав як сукупність тіл, що підлягають законам механічного руху. У вченні про право і державу відкинув божественного походження суспільства, відстоюючи теорію суспільного договору. Головні праці: "Філософські елементи вчення про громадян", 1642; "Левіафан", 1651.
Гольбах Поль Анрі (1723 - 1789) - французький філософ-матеріаліст. Виступив з критикою релігії і ідеалістичної філософії, особливо вчення Берклі. В ідеалізмі бачив химеру, що суперечить здоровому глузду. Людина - частина природи, що підлягає її законам. В політиці був прихильником конституційної монархії, а в окремих випадках - просвітницького абсолютизму. Головні праці: "Система природи", 1770 (була спалена за рішенням паризького парламенту); "Кишенькове богослов'я", 1768; "Здоровий глузд", 1772.
Горгій (480 - 380 до н.е. ) - давньогрецький софіст.
Гумбольт Вільгельм (1767 - 1835) - німецький естетик, мовознавець, філософ, державний діяч і дипломат. Один із найвидатніших представників німецького класичного гуманізму, друг Гете і Шиллера. Вбачав в універсальному розвитку індивідуальності найвищу мету, що визначає і межі діяльності держави. Розвинув вчення про мову як безперервний творчий процес, як "формуючий орган думки" і про "внутрішню форму" мови як вираження індивідуального світоспоглядання народу. Основну увагу приділяв культурі як цілісній органічній єдності, як "духу" народів, діючому в історії.
Гусерль Едмунд (1859 - 1938) - німецький філософ, засновник феноменології.
Д'Аламбер Жан Лерон (1717 - 1783) - французький математик, механік і філософ-просвітник, прихильник сенсуалізму і скептицизму.
Декарт Рене (латиніз. Картезій) (1596 - 1650) - французький філософ, математик, фізик, фізіолог. Його називають батьком нової філософії, так як він є засновником сучасного раціоналізму. В основі філософії - дуалізм душі і тіла, "мислячої" і "протяжної" субстанцій. Основною формою руху космічної матерії, що зумовлює будову світу і походження небесних тіл, вважав вихровий рух частинок. Виступив з вимогою перегляду всієї минулої традиції. Сумнів повинен зруйнувати традиційну культуру і розчистити грунт для побудови культури раціональної. Людина являє собою своєрідну машину. Афектиі пристрасті розглядав як наслідок впливу на розумну душу тілесних рухів, які породжують заблудження розуму і злі вчинки. Вчення Декарта і напрямок у філософії природознавства, які продовжували його ідеї, отримали назву картезіанства. Основні праці: "Розмірковування про метод", 1637; "Начала філософії", 1644.
Демокріт ( 470 або 460 - 370 до н.е.) - давньогрецький філософ-матеріаліст, один із засновників античної атомістики. Згідно з цим вченням, все, що відбувається, є рухом атомів, які розрізняються за формою і величиною, місцем і розміщенням, перебувають у порожньому просторі у вічному русі і завдяки їх поєднанню і розпаду речі і світи виникають і гинуть.
Джемс Уільям (1842 - 1910) - американський психолог і філософ, найвидатніший представник прагматизму, філософського напряму, який ставив значимість знання в залежність від його практичних наслідків. Професор Гарвардського університету (США) в 1889 - 1907 рр. Аналізуючи психіку як "потік свідомості", підкреслював у ній роль вольового і емоційного первнів. Відстоював право на вірування, недосяжні для доведень і наукових обґрунтувань. Приймав активну участь у створеній ним у Нью-Йорку спеціальній організації по вивченню містичного досвіду. Історію філософії розглядав як прояв різноманітних темпераментів і суб'єктивних установок мислителів. Основні праці: "Принципи психології", 1890; "Багатоманітність релігійного досвіду", 1902; "Прагматизм", 1907.
Дідро Дені (1713 - 1784) - французький філософ-матеріаліст, письменник, ідеолог революційної французької буржуазії ХVІІІ ст. Засновник і редактор "Енциклопедії, або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел". У філософських працях ("Лист про сліпих в науку зрячим", 1749; "Думки про пояснення природи", 1754; "Сон Д'Аламбера", 1769; "Філософські принципи матерії і руху", 1770) критикував абсолютизм, християнську релігію і церкву, відстоював матеріалістичні ідеї. На думку Дідро, атоми є носіями відчуттів, з яких виникає мислення. Із зіткнення цих атомів виникає єдина свідомість людства і Всесвіту.
Дьюї Джон (1859 - 1952) - американський філософ, один із провідних представників прагматизму. Надав прагматизму типово американських риси, поєднавши його з матеріалізмом і біхевіоризмом. Заперечував об'єктивність істини, ототожнюючи її з корисністю. Розвинув концепцію інструменталізму, згідно якої поняття і теорії - лише інструменти пристосування до зовнішнього середовища. На даний момент філософські погляди Дьюї є загальноприйнятими в Америці. Виступив як реформатор в області педагогіки.
Епікур (341 - 270 до н. е.) - давньогрецький філософ, заснував свою філософську школу в Афінах. Філософію ділив на фізику (вчення про природу), каноніку (вчення про пізнання) і етику. У фізиці Епікур був послідовником Демокріта. Визнавав блаженно-байдужих богів, які перебувають у просторах між незліченними світами, але заперечував їх втручання у життя космосу і людей. Девіз Епікура- живи самотньо. Мета життя - відсутність страждань, здоров'я тіла і стан ... духу.
Зенон із Елеї (490 - 430 до н. е.) - давньогрецький філософ, представник Елейської школи. Відомий своїми парадоксами, якими виразив у заперечу вальній формі важливі питання про діалектичну природу руху. Парадокси Зенона зводяться до доказу того, що 1) логічно неможливо мислити множинність речей і 2) припущення руху призводить до суперечності.
Зіммель Георг (1858 - 1918) - німецький філософ і соціолог. Один із найвидатніших представників "філософії життя"; розробляв переважно проблеми культури.
Камю Альбер (1913 - 1960) - французький письменник і філософ, представник екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії (1957). Погляди сформувались під впливом К'єркегора, Ніцше, Гуссерля, Достоєвського, а також німецьких філософів-екзистенціалістів. Центральна тема його філософії - питання про смисл людського існування. Розглядаючи сучасного індивіді, включеного в бюрократизовану систему суспільства, аналізуючи суперечності духовного життя інтелігента, який втратив всі ілюзії,
Loading...

 
 

Цікаве