WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський аналіз науки - Реферат

Філософський аналіз науки - Реферат

обумовлене тим, що в процесі передачі культури від одного покоління до
іншого відбуваються помилки, подібні до генетичних мутацій у живих організмах. Згодом з'ясовується, що деякі з цих помилок у
вигляді суспільних органів, виявляються адекватними соціальному чи природному
середовищу. Внаслідок цього вони витісняють менш пристосовані або зовсім не
пристосовані суспільні органи. Таким чином, у суспільстві, як і в тваринному світі,
спостерігається природний добір.
Важко не погодитися з критичними зауваженнями на адресу со-ціал-дарвіністів. Для прояву
природного добору в суспільстві надзвичайно мало часу. Адже можливих комбінацій
окремих властивостей і рис соціального і культурного розвитку занадто багато, щоб вони
змогли себе повністю, всебічно проявити в короткий час еволюції суспільства. Історія знає
надзвичайно мало суспільств, обмежена кількість їх характерних рис, що свідчить про
неможливість усіх варіантів соціального та культурного різновидів поборотися за своє
існування.
Ряд західних філософів вважають, що визначальним у житті людини і суспільства є ціннісні
настанови. Поняття "цінність" вперше ввів у філософію та соціологію німецький соціолог М.
Вебер (1864- 1920 pp.). Він вважав, що головним, визначальним у суспільстві має бути не
загальне для всіх явище, тобто закон, а щось значиме. Закони вивчає природодослідник, а
дослідника культури цікавить насамперед саме значуще. При цьому критерієм значимого
виступають цінності, які в свою чергу є не що інше, як усвідомлені інтереси. Саме інтереси
людини спричиняють цінність кожного предмета. В сфері інтересів можна оцінити предмет
з точки зору добра або зла, істини або брехні, краси або потворності і т.д. Цілком природно
виникає питання: де джерело цінностей, хто задає їх? Німецький філософ Г.Рік-керт
(1863-1936) вважав, що вони вічні й універсальні. М.Вебер, навпаки, розглядав цінності як
явище історичне і вважав, що вони визначаються якимось інтересом епохи. Із зміною епохи
втрачають свою силу і цінності, на зміну їм приходять цінності іншої епохи. Цінності
впливають не лише на пізнання та оцінку явищ, а й визначають норми взаємовідносин
людей, устрій суспільного життя.
Представники досить поширеного філософського напрямку - екзистенціалізму
визначальним у житті людини і суспільства визнають знаходження внутрішньо вільною
людиною своєї сутності.
Як відомо, загальним принципом екзистенціалізму є висловлювання: "Існування передує
сутності". Видатний французький письменник і філософ Жан-Поль Сартр вважає, що індивід
у сучасному суспільстві це відчужена істота, і цей конкретний стан він підносить до статусу
людського існування взагалі. Всезагального значення космічного жаху набувають у Сартра
відчужені форми людського існування, для яких характерна стандартизація індивідуальності,
усунення від історичної самостійності; вони підвладні масовим, колективним формам
побуту, організації, держави, стихійним економічним силам. Замість самостійного критичного мислення панують суспільно-примусові стандарти та ілюзії, вимоги суспільної думки та чуток. Навіть об'єктивний розум науки часто виявляється відділеним від людини і виступає як ворожа їй сила. Таке ж "неістинне" існування відчуженої від себе людини притаманне і речам природи, які глухі щодо людини, пригнічують її своєю присутністю.
Але людина має свободу волі. Завдячуючи волі, індивід здатний формувати свою сутність,
він "збирає", проектує себе як такого. Індивід не може бути чимось заданим, він постійно
будує себе, удосконалює за допомогою своєї активної суб'єктивності. Тому він завжди має
бути відповідальним за самого себе, за своє існування та навколишнє середовище.
Між прагненням сформувати свою сутність, реалізувати її у навколишній дійсності, тобто
"людським", і тим, що протистоїть відчуженим і реально існуючим, тобто "антилюдським",
існує боротьба, суперечливість. Ось ця взаємодія й боротьба між ними і є, за Сартром,
джерелом історичних доль людей, прихованим рушієм історії.
Розглянуті точки зору характеризуються, в основному, таким підходом до визначення
причин та основи розвитку суспільства, коли спонукальними причинами людської
діяльності, згідно з розглянутими концепціями, є свідомість, духовне, ідеальне.
Це положення базувалося на тому явному факті, що в суспільстві діють люди, які володіють
свідомістю і керуються в своїй діяльності певною метою. Звідси робився висновок про
первинність свідомого, духовного начала в житті людей.
Значна частина філософів висувають на перший план матеріальні фактори, що спричиняє
більш плідне і послідовного пояснення надзвичайно розмаїтої і складної суспільної
життєдіяльності людини. Наприклад, новий підхід до розкриття природи суспільства,
характеру суспільних відносин, рушійних сил їхнього розвитку зробив англійський економіст
і філософ А.Сміт (1723-1790). Він вважав, що праця, прагнення людини до благополуччя
виступають головним джерелом суспільного багатства, основою життя суспільства. На
думку А.Смі-та, розподіл праці є основою суспільних зв'язків людини. Внаслідок розподілу
праці відбувається обмін плодами праці кожної людини. Отже, кожен працює на себе і в той
же час змушений працювати на інших, а працюючи на інших, одночасно працює на себе. За
А.Смі-том, у трудовому суспільстві, щоб воно успішно функціонувало і розвивалося,
необхідно дотримуватися трьох основних умов: панування приватної власності, невтручання
держави в економіку та відсутність перешкод для всебічного розвитку особистої ініціативи.
Послідовники матеріалістичних ідей, поглядів, спираючись на досягнення передової
суспільної думки, суттєво переглянули попередні уявлення про суспільство, його основу та
рушійні сили. Вони висунули принцип матеріалістичного розуміння історії. Відповідно до цього принципу стверджується, що першоосновою розвитку є трудова, виробнича діяльність людей, яка
спрямована на задоволення потреб особи і насамперед матеріальних потреб суспільної
людини.
Саме потреби спонукають виробництво безпосередніх засобів до життя. За відправний
момент цієї точки зору береться той простий факт, що до того, як мислити, займатися
політикою, наукою, мистецтвом, релігією і т.д., люди мають їсти, пити, мати житло й
одягатися. Звідси випливає, що основою будь-якого суспільства виступає виробництво
безпосередніх засобів до життя.
Більшість представників суспільних наук і природознавців вважають, що саме виробництво
матеріальних благ, праця спричинили виділення людини з тваринного царства і досягнення
нею успіхів в оволодінні силами природи та розвитку культури.
Поняття суспільного виробництва
Праця - це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони
Loading...

 
 

Цікаве