WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський аналіз науки - Реферат

Філософський аналіз науки - Реферат

наука стає ще більш
залежною від суспільства, але разом з тим цей зв'язок індивідуалізується, набуваючи
особистісного характеру. ''
Перед людством всім ходом об'єктивного розвитку історії поставлено завдання, від
вирішення якого залежить і майбутнє науки - змінити соціальну спрямованість розвитку
науки і зробити її органічним елементом гуманістично орієнтованої культури. Наука дедалі
більше стає тією культурною силою, яка в поєднанні з художньо-практичним освоєнням
світу і поглибленням моральних засад суспільства виступає одним із найважливіших і
найнеобхідніших факторів не тільки перетворення зовнішніх умов людської життєдіяльності,
а й творчого розвитку самої людини, її потреб і здібностей. Тісний внутрішній інтегративний
зв'язок між розвитком індивіда та розвитком сучасної науки стає в даний час очевиднішим.
Наука для людини - лише така гуманістична орієнтація створює основу для оцінки науки з
точки зору її впливу на людину, підпорядкування її іманентних цілей загальній меті
соціального розвитку, в яких реалізація сутнісних сил людини стає самоціллю. Тому виникає
питання не лише про цінності наукової істини, а й про її ціну, причому "точкою відліку" тут
знову є людина.
Наука все більше перетворюється в своєрідний епіцентр культури, дедалі активніше впливає
на подальший її розвиток і одночасно є складовою частиною, необхідною передумовою
розвитку самої людини.
Все це дає підстави зробити висновок про те, що наука, спрямована на розвиток сутнісних
сил людини, є феноменом культури. Звідси орієнтир науки на розвиток людини, її творчих
здібностей, культури мислення. Наука тим самим є явищем величезного культурного
значення, що докорінно змінює всю систему людських зв'язків з природою і людини з людиною.
ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
"...Розвинути продуктивні сили суспільства до такого
високого ступеня, який зробить можливим рівний, достойний
людини розвиток всіх членів суспільства "
Ф.Енгельс
Розмаїтість поглядів на основи суспільного розвитку
З попередніх розділів ми переконалися, що життєдіяльність суспільства неможлива поза природою, яка є передумовою та обов'язковою і необхідною умовою людської історії.
Але вивчення та знання цього аспекту людського життя не дає
змоги відповісти на важливі питання: що спричиняє постійну
динаміку суспільства? Чим обумовлюється постійний
взаємозв'язок та зміни в різних сферах суспільного життя? І,
зрештою, що становить основу прогресу суспільства? Історія
філософської думки свідчить про надзвичайну розмаїтість
відповідей на ці питання.
Так, Гегель основою історичного розвитку вважав розгортання
"абсолютної ідеї". Вона є надприродним і нічим не
обумовленим духовним началом, доприродною сутністю, що
породжує реальний матеріальний світ - природу, людину, суспільство та
людське мислення. Абсолютна ідея проходить три етапи саморуху: етап свого власного
розкриття, природа, абсолютний дух.
Першим етапом розгортання абсолютної ідеї є логіка. Система логічних категорій, що
розвиваються, відбиває собою "світовий дух". "Світовий дух" охоплює і сферу соціального
життя. Він підноситься над окремими людьми і відбивається у праві, моралі, релігії. Історія,
за Гегелем, не що інше, як "прогрес духу в свідомості свободи", який проявляється через
"дух" окремих народів, що змінюють один одного в історичному процесі як тільки
виконають свою місію. Гегелю належить важлива діалектична думка про закономірність
історичного процесу.
Досить поширеною є думка, що історію рухають люди. Але суспільні події - це результат
довільної діяльності не простих людей, а царів, полководців, законодавців - особи.
Відкидалося суттєве значення і роль народу в творенні історії.
Навіть ті мислителі, які в поясненні явищ природи стояли на наукових позиціях (наприклад,
французькі філософи Гельвецій, Гольбах та ін.), не спроможні були дати вичерпну,
аргументовану відповідь щодо основи та рушійних сил історичного процесу. Вони вважали, що мотиви (жадібність, любов, пристрасті) вчинків людей визначають державний устрій і
т.ін. Їхнє вчення зводилося до твердження:
"Людський розум править історією". Наприклад, Гольбах говорив, що досить, аби у голові
якогось монарха закапризував атом, і це може значно вплинути на долю народів. Надлишок
жовчі у фанатика, як писав Гольбах, шаленість крові в серці завойовника, погане травлення в
якого-небудь монарха, примха якої-небудь жінки є достатніми причинами, щоб примусити
починати війни, щоб посилати мільйони людей на бійню, руйнувати фортеці, обертати на
порох міста, навернути на злидні та траур, щоб викликати голод та заразні хвороби і
розповсюджувати відчай та нещастя на довгий ряд століть.
Але якщо критерій історичного поступу, його причину вбачати в мотивах, спонуках людей,
то історію не можна зрозуміти. Адже в цьому разі не пояснюється причина виникнення
саме таких мотивів, спонук людей, а не якихось інших.
Значного поширення набула так звана технократична точка зору. Прихильники її вважають,
що вирішальним фактором суспільного розвитку виступає техніка, нові виробничі
технології. Технічна цивілізація, що створюється людським розумом та руками, має
здатність до саморозвитку, прогресу. Вона незалежна від людини та суспільства, має
безперечну самостійність. Владою в такому суспільстві мають володіти технократи, тобто
люди, які володіють науково-технічними знаннями і які організовують компетентне
управління суспільними процесами. Оскільки науково-технічна революція охоплює і
розвинуті країни, то представники "технократичної" концепції до недавнього часу вважали,
що в перспективі реальна влада перейде до фахівців виробництва та управління
(менеджерів).
Слід зауважити, що технократичні ідеї критикують за суттєві вади. Абсолютизація ролі
техніки та фахівців у суспільному розвитку призводить до недооцінки ролі інших важливих
факторів в житті суспільства, наприклад, духовної культури, впливу на людину, розвитку її
життєвої сфери біологічних, природних факторів. Принижується або зовсім не звертається
увага на проблему гуманізації індустріального виробництва, що призводить до
варварського ставлення до природи, людини, спричинило виникнення проблеми виживання
людства.
У суспільних науках є так звана неодарвіністська течія. Прибічники механічного
перенесення вчення Дарвіна насуспільство зводять закони суспільного розвитку до
біологічних закономірностей природного добору виживання найбільш пристосованих. Вони
вважають, що саме боротьба за існування є рушійним стимулом і основою історичного
розвитку.
Розмаїття варіантів соціального розвитку, стверджують прибічники сучасного
неодарвінізму,
Loading...

 
 

Цікаве